Читаємо разом
Дубінін І. І. День народження зуба : [вірші] / І. І. Дубінін ; худож. Ю. Дубініна. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2007. – 48 с. : ілюстр.

Сиділо сонце на паркані,
Немов руда ледача кішка.
І вуса, до землі завбільшки,
Були в росі, як у сметані.
І мляво мружилось спросоння
На вовтузню пташиних зграйок.
Та раптом щось у нім заграло
И перетворилося на... сонях.
Немов дитяче оченятко
На світ дивилось, як на диво.
Хоча само все й народило.
І все то – сонячні зернятки.
Воно нове – за хвильку кожну.
Тепло та світло ллє із себе.
Мов колобок, скотилось в небо
Й співає пісню переможну.
Дубінін І. І. День народження зуба : [вірші] / І. І. Дубінін ; худож. Ю. Дубініна. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2007. – 48 с. : ілюстр.
ДВА ГОРЩИКИ (С. 15)
Текст читає автор
В тебе горщик з ромашками.
А у мене – з грибком.
Сидимо, як дві пташки ми,
І рядком, і ладком.
Після супу чи борщика
Не до зайвих розмов.
Повсідались на горщики
Й мовчимо про любов.
Дубінін І. І. День народження зуба : [вірші] / І. І. Дубінін ; худож. Ю. Дубініна. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2007. – 48 с. : ілюстр.
ДОЩ ЦИБАТИЙ (С. 7)
Текст читає автор
Ходить житом дощ цибатий.
Мочить вуса кострубаті.
Землю срібними нитками
Він зшиває з небесами.
То лине, а то – навмисно
Розсипається намистом.
І шумить-співає жито:
«Будем жити! Будем жити!».
Дубінін І. І. День народження зуба : [вірші] / І. І. Дубінін ; худож. Ю. Дубініна. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2007. – 48 с. : ілюстр.
ВСТРЕЧА ДЕДА МОРОЗА (С. 24-29)
Текст читає автор
Потеплело. Снег растаял.
С неба мелкий дождь идет.
Это истина простая:
Наступает... Новый год.
В детском садике сегодня
Смех и радость ждут детей.
Вспыхнет праздник новогодний
Яркой радугой огней.
Дети выучили песни,
Разучили хоровод.
Дед Мороз придет, чтоб вместе
Встретить с ними Новый год.
По волшебному веленью
В друг на елке вспыхнет свет...
Ждут ребята с нетерпеньем,
Но его все нет и нет.
«Видно, он в пути, ребята,
Нужно вам идти встречать, –
Говорила воспитатель, –
Я у елки буду ждать».
Загалдели, будто галки:
«Расскажите: он какой?» –
«Принесет он вам подарки,
Сам же в шубе, с бородой».
Так детсадик расположен,
Мимо все идут пути,
Так что Дед Мороз не сможет
Незамеченным пройти.
Крики, визг слышны на мили!
Это ж надо, так орут!
Обступили, облепили
И кого-то там ведут.
Вылетает воспитатель,
С перепугу без сапог.
Глядь: совсем не деда, кстати,
Тащат дети на порог.
С заграничным дипломатом,
В полушубке, с бородой.
«Дед Мороз, – кричат ребята, –
Только очень молодой!».
Тот от деток отряхнулся,
Но, вдруг поняв, в чем вопрос,
Виновато улыбнулся:
«Я – студент, не Дед Мороз».
Воспитатель всем ребятам
Рассказала со смешком:
«Дед Мороз не с дипломатом,
Дед Мороз всегда с мешком».
Снова гвалт, как в птичьей стайке.
Тащат, бедного, силком
Деда в старенькой фуфайке,
Но зато с большим мешком.
Среди шума, гама, сварки
Хвать мешок из-под руки!
Расхватали на подарки
Банки, склянки, пузырьки!
Дед – плюгавый, кривоногий –
Стал плаксиво бормотать:
«Отпустите, ради Бога,
Мне посуду надо сдать».
Извинились честь по чести,
Банки все опять в мешок.
Снова все собрались вместе,
Чтоб идти встречать еще.
Воспитатель промолчала,
Но подумала всерьез:
«Хорошо, что не сказала:
У Мороза – красный нос».
Научила: «Не грустите,
Чтоб узнать наверняка,
«Вы не Дед Мороз?» – спросите
У любого старика».
У детей в глазах – победа!
И победой той горды.
Снова дети тащат деда,
Но уже без бороды.
«Перестаньте, хватит мучить!
Это что ж за баловство?!
Я – Мороз Семен Пафнутьич.
Ну и что же из того?
Это очень странно, право.
Не пойму, не разберусь.
На такую вот ораву
Где подарков наберусь?».
Опустили дети плечи,
Кое-кто всплакнул тайком.
Смотрят: дед идет навстречу
С бородою и с мешком.
Стали опытными дети,
Их теперь не провести:
«Вы с какого факультета?».
«Пункт приема – до шести».
Бороды отвисла ветошь,
Набок сполз картонный нос.
«Да, студент я, вообще-то,
Но сегодня – Дед Мороз».
Визг восторга! Рады дети.
Вмиг он сделался родным.
Дед Мороз один на свете,
Разве спутаешь с другим?!
Дубінін І. І. День народження зуба : [вірші] / І. І. Дубінін ; худож. Ю. Дубініна. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2007. – 48 с. : ілюстр.
ЛІСОВА ТАЄМНИЦЯ (С. 11-14)
Текст читає автор
Кажуть, поночі у лісі
Відбуваються дива.
Таїна свої завіси
Ненароком відкрива.
Тільки сонце вигне спинку,
Йде за обрій спочивать,
Враз манюсінькі ялинки
Починають оживать.
Озирнуться на всі боки
В сторожкій напівімлі,
Несподівано з підскоком
Припадають до землі.
Обтрясуть, неначе краплі,
Щось з колючих кожушків.
Перетворюючись раптом...
На веселих їжачків.
Й ну гасати, шерхотіти
В гущині поснулих трав!
За ніч встигнути зробити
Цілу купу різних справ.
І за горщик диво-меду
В хід пустить свої голки:
Підлатать кожух ведмедю,
З лапи витягти скабки.
Вовку хвіст новий пришити,
Бо старий лежить в ставку.
Нанести кротам візити,
З ними випити чайку.
У футбол з зайцями грати
І, забивши гол в дупло,
Від гравців чимдуж тікати,
Бо побриють наголо!
Наносити ягід, яблук –
Це такий їжачий хліб.
І пливти, немов кораблик,
За вітрило взявши гриб...
Аж як промінь в ліс загляне,
І коли почне світать,
То ялиночки слухняні
Непорушно знов стоять.