: Опубліковано: 22 червня 2012

Народився 9 вересня 1952 року в с. Горіхове на Луганщині. Щоб прогодувати велику сім’ю, батько завербувався на шахти.

Улюбленим предметом у школі для хлопця була література, однак вирішив стати лікарем, тому успішно закінчив Луганський медичний інститут, отримавши цей фах.

Але ж літературна справа була і є покликанням Івана Дубініна. Про його вроджений талант дотепно відгукався Григорій Білоус, сподіваючись, що «пройшов» письменник-гуморист школу наших знаних метрів гумору – Остапа Вишні, Василя Чечвянського, Степана Руданського, Олеся Жолдака, Євгена Дударя, Олега Чорногуза, Василя Довжика та інших. Літературні пародії Дубініна не виглядають «прилюдною екзекуцією», а є турботою про чистоту мови й художню досконалість, робить він це так, що й сам автор спародійованого твору весело сміється над своїми мовними недоречностями.

Іван Дубінін – автор збірки віршів російською мовою «Пламя свечи», а також літературних пародій «Туди чи не туди» (2002), «Я колись народився дощем» (2007), книги гумору і сатири «Бюстгальтер на зарплату» (2002).

Цілком оригінальне дотепне бачення дитячого світу Іван Іванович опри явив у двомовній поетичній збірочці «День народження зуба» (2007).

: Опубліковано: 08 червня 2012

Дубінін І. І. День народження зуба : [вірші] / І. І. Дубінін ; худож. Ю. Дубініна. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2007. – 48 с. : ілюстр.

ЖМУРКИ (С. 18-20)

Текст читає автор

Є у мене кицька Мурка.
З нею граємося в жмурки.
Я ховаюся, тікаю,
А вона мене шукає.
Але так чомусь виходить –
Скрізь вона мене знаходить.
Я – за двері, я – під ліжко,
Та вже тут муркоче кішка.
Виглядаю з-за канапи –
Мурка поруч миє лапи.
Заховаюсь за гардину –
Чую, тре об мене спину.
Чом це так, скажіть, будь ласка?
Може, пахну мов ковбаска?
Чи солодким молочком,
Тим, що хлебче язичком?
Ні, вона мене так любить
І боїться, що загубить.
Тож від себе не пуска.
В мене кицька - ось яка!

: Опубліковано: 08 червня 2012

ЯК РОЗПІЗНАТИ ГОРОБЦІВ (С. 16-17)

Текст читає автор

На подвір’ї у мене
Горобців гралась зграя.
Я до них придивляюсь
І міркую-гадаю:
«Є горобчики-хлопчики
Й горобчатка-дівчатка.
Але як розрізняють
Їх матусі і татка?
Бо немає ж на них
Ні штанців, ні спідничок.
От якби відрізняти
Горобця від синички.
Соловейка від ґави
Чи шпака від сороки.
Все було б зрозуміло.
Без якоїсь мороки.
Та все легко і просто! –
Здогадалася я. –
Є у кожного з них
Своє власне ім'я!».

: Опубліковано: 08 червня 2012

ТАНОК КУЛЬБАБ (С. 6)

Текст читає автор

Забіліли нареченно
Від кульбабочок луги.
Грався з ними вітер чемний,
Повний юної снаги.
То літав співать в діброви,
То вертав розповісти
Про далекі, загадкові
Ще небачені світи.
Бродять соки в непокорі,
Звуть в танок незнаних зваб.
І летять напівпрозорі
Балериночки кульбаб.