Читаємо разом
Горішна Н. В. Розп’яття осені : книга поезій / Н. В. Горішна ; авт. передм. І. Забудський. – Черкаси : Брама-Україна, 2007. – 263 с. : ілюстр.
НАРОДОМОР (С. 49-50)
Реквієм (поема «Голгофа»)
Текст читає автор
Заглядало лихо
33-ій (ВРОЖАЙНИЙ)
до холодних шиб,
Збила мама доці
із віконниць гріб.
Нічку колихала
донечку в труні,
Мов душа, тьмяніла
свічка у вікні.
Поплелась до ями,
ледве донесла.
Господи Ісусе,
там же півсела!
Класти мертвих ніде.
П’яний активіст
Онде ще підводу
зморених привіз.
Голод – наче слина
з людожерських ікл,
Потойбічний стогін
в урожайний рік?
Хто це там осміливсь –
й до весни не спух?
Понабігли зграї
комуняцьких псюг.
Українську душу
вибити з хохлів –
Заганяли в землю,
відбирали хліб.
Вистачило хисту
в сталінських потвор,
Щоб на Україну
впав НАРОДОМОР.
І вже інша мати
борошенце з лип –
В квачик немовляті,
щоб спинити схлип…
…Над землею сонце
сходить, наче німб.
Горішна Н. В. Право на весну : поезії / Н. В. Горішна. – Черкаси : Брама-Україна, 2008. – 231 с.
ВЕЛИКОДНЄ РОНДО (С. 36)
Текст читає автор
З Великоднем! Вже, кажуть, тепло буде,
Морози, холоднеча – відійшли.
Гарнішають, немов від похвали,
Ясне довкілля і поблідлі люди.
І груди позбуваються застуди,
І небо з крижаної кабали
Вивільнюється радісним «курли».
З Великоднем! Вже, кажуть, тепло буде.
Вродливець квітень вийшов на етюди,
Кульбаби сонцелюбні розцвіли,
Їх золото розбризкують повсюди
Веселі крильця ранньої бджоли...
З Великоднем! Вже, кажуть, тепло буде.
Горішна Н. В. Право на весну : поезії / Н. В. Горішна. – Черкаси : Брама-Україна, 2008. – 231 с.
ПРАВО НА ВЕСНУ (С. 6)
Текст читає автор
Коли про тебе думаю щомиті
То в спогадах, то в вигадках тону,
Ранкові сни сльозами перемиті:
Я – жінка, маю право на весну.
Коли тобою сповнюються вірші,
Умить скидаю маску захисну,
Бо дістаю із серця найсвятіше.
Я – жінка, маю право на весну.
Від почуттів, аби не знавісніти,
Вслухаючись в мелодію сумну.
Мені всміхнуться сині первоцвіти,
Я – жінка, маю право на весну.
Як душу пресом здавлює безвихідь,
Боюся, що – таке іще утну…
В думках моїх здіймається, як вихор:
Я – жінка, маю право на весну!
Я маю право власного страждання,
Я маю право мучити струну.
І серцем відродившись у коханні,
Я – жінка, маю право на весну!
Горішна Н. В. Під сонцем серця : лірика / Н. В. Горішна ; ілюстр. Н. Горішної. – Черкаси : Вертикаль, 2011. – 191 с. : ілюстр.
НІЖНІСТЬ (С. 152)
Текст читає автор
Давня ніжність бринить до цих пір ще,
Не побились її вітражі.
Я від тебе народжую вірші,
Як же можемо бути чужі?
Лиш тепер, через оптику часу,
Думка ясність на вчинки проллє:
Поверталась щоразу в Черкаси
Через те, що це місто – твоє.
Я не все ще тобі розказала,
Недоказане слово – щемить.
І не всі віддзвеніли вокзали –
Нам ще жить.
Горішна Н. В. Під сонцем серця : лірика / Н. В. Горішна ; ілюстр. Н. Горішної. – Черкаси : Вертикаль, 2011. – 191 с. : ілюстр.
НАДІЯ (С. 132)
Текст читає автор
Вже обривають павутиння
Холодні роси уночі,
Та зрідка-зрідка журавлині
Все ще курликають ключі.
Так завжди раптом, так неплавко...
Твій смуток знову ожива.
Я хочу, щоби ти поплакав,
Аби не краяли слова.
Я пригорнусь, як на вокзалі, –
Ти не носи свій біль в собі,
Бо як надію б не топтали,
Вона скресає по журбі.
Вона, як з попелу жарина,
Її роздмухаєм від сну...
А журавлі на Україну
Ще принесуть свою весну.