Новини
Даник В. Іду вклонитися Тарасу : поезії / В. Даник ; передм. В. Мальованого. – Черкаси : Рената, 2001. – 80 с.
А У ПОЛІ КРИНИЧЕНЬКА (С. 33)
Вже навкруг ніжним килимом
Забіліла зима.
Як же важко, як милої
Нині поруч нема!
А у полі криниченька,
Там холодна вода.
А у дівчини личенько,
Ніби мак розцвіта.
В неї губи, мов ягоди,
Очі-зорі ясні.
Усміхалася лагідно,
Та у відповідь – ні...
Як іду по тій вулиці,
Тоді серцю – біда!
Бо таки розхвилюється,
Як про неї згада.
А у полі криниченька,
Там холодна вода.
А у дівчини личенько,
Ніби мак розцвіта.
Даник В. Іду вклонитися Тарасу : поезії / В. Даник ; передм. В. Мальованого. – Черкаси : Рената, 2001. – 80 с.
ТУТ КОЗАЦЬКА ЗЕМЛЯ (С. 20-21)
Світанкові лягли промінці
І полинуло сонячне злото
І на берег Дніпра, і на ниви оці,
Що политі і кров'ю, і потом.
Тут ще чути відлуння війни
І на кров схожі грона калини.
Тут козацька земля, тут відважні сини
Клали голови за Україну!
Тут преславний стоїть Чигирин,
Тут іще чути голос Богдана,
Тут народ наш уперше піднявся з колін
І уже на коліна не стане!
Тут нам з кручі говорить Тарас
Слово своє вогненно-пророче!
Придивіться на мить – тут з граніту на нас
Симоненкові дивляться очі.
Тут ще чути відлуння війни
І на кров схожі грона калини.
Тут козацька земля, тут відважні сини
Клали голови за Україну!
Даник В. Іду вклонитися Тарасу : поезії / В. Даник ; передм. В. Мальованого. – Черкаси : Рената, 2001. – 80 с.
ТИХІ ЗОРІ НАД КАНЕВОМ (С. 18)
Теплим вітром повіяло,
Чути спів солов'я,
Що ж мовчиш ти замріяно,
Сіроока моя?
Вже печаллю багряною
Запалали гаї.
Тихі зорі над Каневом
Ніби очі твої.
А проміння горнулося
До очей і чола,
Як ішли ми по вулицях
І любов нас вела!
І вдивляюся знову я,
Бо так любі мені
Там, за даллю дніпровою,
Вечорові вогні.
Вже печаллю багряною
Запалали гаї.
Тихі зорі над Каневом
Ніби очі твої.
Даник В. Іду вклонитися Тарасу : поезії / В. Даник ; передм. В. Мальованого. – Черкаси : Рената, 2001. – 80 с.
ЗОЛОТОНОША (С. 17)
(Юрію Григоровичу Лезі)
А серед вулиць, як промінь, тихих
Собі я серце розвеселю!
І серед цвіту, і серед снігу
Тобі я радий, тебе люблю!
Золотоноша, моя хороша,
В осіннім листі ти золота!
А ти на небо ранкове схожа
І на юнацькі мої літа.
Давай візьмемось за руки, мила!
А погляд манить у далину.
Тут ми зустрілись, тут ми любили
І тут відчули сердець весну!
Як осінь ніжна, то злото щире –
Гуляє в листі ясний вогонь!
Живемо, друзі, в добрі і в мирі!
Бентежне серце, не охолонь!
Золотоноша, моя хороша,
В осіннім листі ти золота!
А ти на небо ранкове схожа
І на юнацькі мої літа.
Даник В. Іду вклонитися Тарасу : поезії / В. Даник ; передм. В. Мальованого. – Черкаси : Рената, 2001. – 80 с.
ЧЕРКАСЬКА ЛІРИЧНА ( С. 16)
Завжди я дивитися рад
На місто, квітуче, як сад!
І серце моє завмира,
Як схили побачу Дніпра!
Черкаси – це юні літа!
Черкаси – пора молода!
Черкаси – любов і пісні!
Не забути довіку мені.
Тут хвилі летять в далечінь,
Тут неба блакитна глибінь,
Тут вперше у мене колись
У пісню всі думи злились!
У травні стоїш край вікна
І бачиш – вирує весна!
А щебет дівочий почув –
І серцем ти юний, як був!
Черкаси – це юні літа!
Черкаси – пора молода!
Черкаси – любов і пісні!
Не забути довіку мені.