: Опубліковано: 08 червня 2012

Горішна Н. В. Під сонцем серця : лірика / Н. В. Горішна ; ілюстр. Н. Горішної. – Черкаси : Вертикаль, 2011. – 191 с. : ілюстр.

ЗЕМНА ЖАГА (С. 41)

Текст читає автор

heart

Така мокрінь, а в серці сухо-сухо,
Як на початку зоряних віків,
Коли Господь світи уже надмухав,
Та оживити зроблене не вспів.

Горбатились плато материків,
Потоки лави пінилися жаром,
І безлічі вогненних піхурів
Виплескувались у сірчані хмари.

І тріскалася шкіра у Землі,
І дерлась плоть у конвульсійних рухах.
Земля волала, але крик її
Не чули ненароджені ще вуха...

Жага землі у жінку перейшла.
– Згораю, любий, дай свою вологу! –
Ти чоловік, верши веління Бога,
Та хай в тобі
Я спопелюсь дотла!

: Опубліковано: 07 червня 2012

РТУТЬ (С. 40)

Текст читає автор

heart

Не краща я від когось і не гірша.
Мій білий світе, інша я,
Я – інша!
Не розповзлась в неславі й каламуті,
Бо я осібна, наче крапля ртуті.

Не з’єднана, не всмоктана – чужа!
Навкіл дивлюсь не оком, а душею,
Коли до мене – з ницістю і лжею,
Відточую я вірша, не ножа.

Мій білий світе, скільки в тебе правд!
Пізнавши всі – не витримаю болю...
Я наближаюсь до Господніх врат
З важким снопом назбираних утрат,
Але – не знеособлена юрбою.

Є те, що не міня своєї суті –
Краплина крові і краплина ртуті.

: Опубліковано: 07 червня 2012

МІЙ РОДОВІД (С. 10)

Текст читає автор

heart

Одна прабабуся була – китаянка,
А інша – проста українська селянка.

Мій прадід один – за Сенатське повстання
В сибірській копальні гнув спину в засланні;

А інший – чи й чув про Сибір взагалі,
Бо жив і помер на вкраїнській землі.

У спадок від мами – така смуглошкіра,
У спадок від батька – і віра, і ліра.

Буває – тамую, та часом – тече
Сльоза українська
з азійських очей.

: Опубліковано: 07 червня 2012

Поет, перекладач, член Національної спілки письменників України.

Народилася 18 грудня 1959 року на Житомирщині. Дитинство пройшло в старовинному селищі Смотрич на Поділлі.

1983 року Н.В. Горішна з червоним дипломом закінчила інженерно-оптичний факультет Чернівецького державного університету. Працювала інженером, викладачем, програмістом.

Вірші пише з дитинства. Перша публікація була – п’ятикласницею в районній газеті «Ленінським шляхом». Школяркою двічі друкувалася в республіканському журналі «Піонерія».

Живе в Черкасах з 1982 року.

Зараз у творчому доробку письменниці є чотирнадцять поетичних книг. Н.В. Горішна працює у жанрах поезії, поетичного перекладу, літературних пародій. Перша збірка «Бджола на асфальті» побачила світ 2006 року. Потім були збірки «Розп’яття осені» (2007), «Совість. Переклади з Володимира Нарбута», «Право на весну», «Сутність. Поезії у стилі хоку» (2008), «Гусінь янголів. Переклади», «Горішина. Автопереклади» (2009), «Різдвяне Немовля. Переклади», «Поет у спідниці. Літературні пародії» (2010), «Під сонцем серця» (2011), книга для дітей «Дочекалися! Ура!!!» (2012), «Тарас Шевченко. Тризна. В перекладі Наталії Горішної» (2015), «Люблю» та «Звинувачена в почуттях. Обрана інтимна лірика» (2017). Перу Н.В. Горішної належать також переклади таких відомих поем, як «Втікач» (М.Лермонтова), «Люблю» (В.Маяковського), «Квіти» (С.Єсеніна») та ін.

Перекладає українською мовою поетичні твори з російської та болгарської мов (усього більше 100 авторів). Її вірші перекладено англійською, болгарською та російською мовами.

Наталія Володимирівна як керівник дитячого літературно-творчого гуртка «Пегасик», що діє при Черкаській обласній бібліотеці для дітей, підготувала п’ять книжечок з творами своїх вихованців. Книжечки мають назву «"Пегасик" і пегасівці» (2011, 2012, 2013, 2014 (два випуски)).

Письменниця постійно співпрацює з журналами для дітей та юнацтва: «Веселі картинки (українською мовою)» – як перекладач; «Веселі уроки» – веде рубрику «Сторінки ерудитів»; «Весела перерва» – як перекладач та автор шкільних «запам’яталок».

Наталія Володимирівна Горішна є лауреатом Всеукраїнських літературних премій імені Василя Симоненка (2012 р. за книгу поезій «Під сонцем серця») та Олександра Олеся (2017 р. за книгу поезій «Люблю»).