Горішна Н. В. Розп’яття осені : книга поезій / Н. В. Горішна ; авт. передм. І. Забудський. – Черкаси : Брама-Україна, 2007. – 263 с. : ілюстр.
НАРОДОМОР (С. 49-50)
Реквієм (поема «Голгофа»)
Текст читає автор
Заглядало лихо
33-ій (ВРОЖАЙНИЙ)
до холодних шиб,
Збила мама доці
із віконниць гріб.
Нічку колихала
донечку в труні,
Мов душа, тьмяніла
свічка у вікні.
Поплелась до ями,
ледве донесла.
Господи Ісусе,
там же півсела!
Класти мертвих ніде.
П’яний активіст
Онде ще підводу
зморених привіз.
Голод – наче слина
з людожерських ікл,
Потойбічний стогін
в урожайний рік?
Хто це там осміливсь –
й до весни не спух?
Понабігли зграї
комуняцьких псюг.
Українську душу
вибити з хохлів –
Заганяли в землю,
відбирали хліб.
Вистачило хисту
в сталінських потвор,
Щоб на Україну
впав НАРОДОМОР.
І вже інша мати
борошенце з лип –
В квачик немовляті,
щоб спинити схлип…
…Над землею сонце
сходить, наче німб.