background

Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл.

Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).

Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин

 

 

 

Car

 

Ну скажи – хіба не фантастично,

Що у цьому хаосі доріг

Під суровим небом,

Небом вічним,

Я тебе зустрів і не зберіг!

Ти і я – це вічне, як і небо.

Доки мерехтітимуть світи,

Будуть Я приходити до Тебе,

І до інших йтимуть

Горді Ти.

Як це все буденно!

Як це звично!

Скільки раз це бачила Земля!

Але ми з тобою…

Ми не вічні;

Ми з тобою просто – ти і я…

І тому для мене так трагічно

Те, що ти чиясь, а не моя.

24.09.1962

Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл.

Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра). 

 

(С. 100-101)  640 480 text=

 

Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин

 

                ***

 

Я чую у ночі осінні,

Я марю крізь синій сніг:

Вростає туге коріння

У землю глевку із ніг.

 

Стають мої руки віттям.

Верхів’ям чоло стає,

Розкрилося ніжним суцвіттям

Збентежене серце моє.

 

Вростаю у небо високе,

Де зорі – жовті джмелі,

І чую: пульсують соки

У тіло моє з землі.

 

Зі мною говорять могили

Устами колишніх людей,

І їх нерозтрачені сили

Пливуть до моїх грудей.

 

О земле жорстока й мила,

Ковтнула ти їхні дні –

Усе, що вони любили,

Віддай долюбить мені!

 

Усе, що вони не домріяли

У чорному ґвалті боїв,

Хай клекотом і завіями

Ввірветься в думки мої!

 

Вслухайтеся, земле і небо,

У рокіт страждань моїх –

Живу не лише за себе,

Я мушу жити й за них.

                         13.05.1962

Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл.

Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).

ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

(С. 98-99) Слухати

Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні,

Лопотіли крилами і рожевим пір’ям,

Лоскотали марево золотим сузір’ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибирати друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі.

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Весна 1962

Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл. Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).

 
ІКС ПЛЮС ІГРЕК (С. 94)
Чорнявій математичці
Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин

 

 

Я не заздрю уже нікому –

Де ще мудрих таких знайти?

Це ж мені стало вперше відомо:

Ікс плюс ігрек – це будеш ти.

 

І здається, що я володію

Віковічним секретом краси

Лиш тому, що я розумію

Загадкові твої ікси.

 

Розумію? Який там розум!

Просто здорово, що ти є!

Що вслухається в ніжні погрози

Збаламучене серце моє.

 

Я не заздрю уже нікому –

Де ще мудрих таких знайти?

Одному лиш мені відомо:

Ікс плюс ігрек – це будеш ти.

09.01.1962

Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл.

Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра). 

 

ЗАКОХАНА  (С. 92-93)  640 480 text=

 

Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин

 

 

Ось на тому й ущухла злива,

Розійшлися з під’їзду всі.

Ти брела по струмках, щаслива

В загадковій своїй красі.

 

Били блискавки ще тривогу,

Розтинаючи небосхил,

І веселка тобі під ноги

Опустилась, чудна, без сил.

 

Довго вітер уперто віяв,

Але чомусь і він тепер,

Зазирнувши тобі під вії,

У волоссі твоєму вмер.

 

Через вулиці нахололі

Повз очей зачарований хміль

Йшла ти в сонячнім ореолі

Невідомо куди й звідкіль.

 

Йшла, та й годі. Може, з роботи,

В магазини чи на базар.

Дріботіли маленькі боти

Об розчулений тротуар.

 

Не дивилася ні на кого,

Йшла й не чула, напевне, ніг.

Але щастя твоє ще довго

Голубіло з очей у всіх.

                              1962