Читаємо разом
Шевченко Т. Г. Мені тринадцятий минало : вибр. поезії / Т. Шевченко ; передм. О. Гончара ; упоряд. В. Й. Клічак ; худож. К. Штанко. – 2-ге вид. – К. : Веселка, 1994. – 160 с. : ілюстр.
У НАШІМ РАЇ НА ЗЕМЛІ... (С. 76) Слухати
Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Буває, іноді, дивлюся,
Дивуюсь дивом, і печаль
Охватить душу; стане жаль
Мені її, і зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї матері святої,
Що в мир наш Бога принесла...
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає.
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась;
Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрищені діти.
Як у полі на могилі
Вовкулак ночує,
А сич в лісі та на стрісі
Недолю віщує.
Як сон-трава при долині
Вночі розцвітає...
А про людей... Та нехай їм.
Я їх, добрих, знаю.
Добре знаю. Зоре моя!
Мій друже єдиний!
І хто знає, що діється
В нас на Україні?
Шевченко Т. Г. Мені тринадцятий минало : вибр. поезії / Т. Шевченко ; передм. О. Гончара ; упоряд. В. Й. Клічак ; худож. К. Штанко. – 2-ге вид. – К. : Веселка, 1994. – 160 с. : ілюстр.
Тарас Шевченко. Мені тринадцятий минало. Вибрані поезії (С.81)
Текст читає Ярослав Литвин – лауреат всеукраїнського конкурсу читців
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата.
А матері вечерять ждуть.
Сім'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Шевченко Т. Г. Мені тринадцятий минало : вибр. поезії / Т. Шевченко ; передм. О. Гончара ; упоряд. В. Й. Клічак ; худож. К. Штанко. – 2-ге вид. – К. : Веселка, 1994. – 160 с. : ілюстр.
«Садок вишневий коло хати» — це одна з найвідоміших поезій Тараса Шевченка, написана в 1847 році. Цей вірш належить до циклу «Кобзаря» та має глибоке емоційне значення, адже через нього Шевченко виражає любов до рідної землі, української природи та, зокрема, до рідного дому, вишневого садка, який є символом щастя й тепла.
Історія написання цієї поезії пов'язана з періодом, коли Шевченко перебував у засланні в Орську (1847—1857 роки). Після арешту та заслання, Шевченко сильно сумував за рідною Україною, і цей період у його творчості часто наповнений ностальгією та болем за втраченими благами рідної землі.
Вірш написано в жанрі ліричної поезії, з елементами народної пісні. Він передає образ дому, рідної природи та почуття суму, що стали важливою частиною творчої спадщини поета. Садок, про який йде мова, є метафорою тих простих і світлих миттєвостей, яких Шевченко був позбавлений через свої політичні переслідування. Він прагнув повернення до рідної землі, і ці почуття знайшли вираження в його творчості.
У вірші також проглядається глибока символіка: садок вишневий є символом благополуччя, гармонії з природою, а також зв'язку поколінь і традицій. Водночас, вірш не позбавлений суму і скорботи, оскільки поет був далеко від рідного дому, його мрії про повернення залишалися нездійсненими.
Шевченко Т. Г. Мені тринадцятий минало : вибр. поезії / Т. Шевченко ; передм. О. Гончара ; упоряд. В. Й. Клічак ; худож. К. Штанко. – 2-ге вид. – К. : Веселка, 1994. – 160 с. : ілюстр.
СОН (С. 63.) Слухати
Марку Вовчку
Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин
На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.
Воно сповитеє кричало
У холодочку за снопом.
Розповила, нагодувала,
Попестила; і ніби сном,
Над сином сидя задрімала.
І сниться їй той син Іван
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий –
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі;
Та на своїм веселім полі
Свою таки пшеницю жнуть,
А діточки обід несуть.
І усміхнулася небога,
Проснулася – нема нічого...
На сина глянула, взяла
Його тихенько сповила
Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинати пішла.
Шевченко Т. Г. Мені тринадцятий минало : вибр. поезії / Т. Шевченко ; передм. О. Гончара ; упоряд. В. Й. Клічак ; худож. К. Штанко. – 2-ге вид. – К. : Веселка, 1994. – 160 с. : ілюстр.
НА ВЕЛИКДЕНЬ, НА СОЛОМІ... (С. 54) Слухати
Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин
На Великдень, на соломі
Против сонця, діти
Грались собі крашанками
Та й стали хвалитись
Обновами. Тому к святкам
З лиштвою пошили
Сорочечку. А тій стьожку,
Тій стрічку купили.
Кому шапочку смушеву,
Чобітки шкапові,
Кому свитку. Одна тілько
Сидить без обнови
Сиріточка, рученята
Сховавши в рукава.
– Мені мати куповала.
– Мені батько справив.
– А мені хрещена мати Лиштву вишивала.
– А я в попа обідала, –
Сирітка сказала.