background

Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл. Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).

Я тобі галантно не вклонюся,
Комплімента зроду не зліплю,
Тільки в очі ніжні задивлюся,
В них свою тривогу утоплю.

І коли химерною габою
Спеленає землю довга ніч,
Довго серце тужить за тобою,
Довго сон мені не йде до віч.

Довго білі таємничі крила
Обвивають маревом видінь,
І стоїш ти крихітна, і мила,
І прозора, мов ранкова тінь.

І палають, ніби стиглі вишні,
Владно підкоряючи собі,
Губи неціловані і грішні,
Очі божевільно голубі.

2.01.1957

 
Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин

Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл. Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).

МОЖНА (С. 68)

Можна вірить другові чи милій,
Марить наяву чи уві сні,
Білизну червневих ніжних лілій
Заплітать букетами в пісні.

Можна жить, а можна існувати,
Можна думать – можна повторять.
Та не можуть душу зігрівати
Ті, що не палають, не горять!

Люди всі по-своєму уперті:
Народившись, помирає кожна,
А живуть століття після смерті
Ті, що роблять те, чого «не можна».

29.09.1956. Біївці

 
Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин

Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл. Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).

Не докорю ніколи і нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома,
Що в тридцять – смерті в очі подивлюсь.
Моє життя – розтрощене корито,
І світ для мене – каторга і кліть…
Так краще в тридцять повністю згоріти,
Ніж до півсотні помаленьку тліть.

08.01.1955

 
Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин

Литвин Ярослав Миколайович народився 29 березня 1988 року в с. Васильківка Дніпропетровська область. Його дитинство та юність пройшли у м. Кам'янці.

З 1995 р. по 2005 р. навчався в Кам'янській загальноосвітній школі №1, після закінчення якої у 2005 р. вступив до Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького на факультет «Історико-юридично-філософський», спеціальність – філософія (навчально-науковий інститут «Історії та філософії»), який закінчив у липні 2010 році та одержав диплом з відзнакою. З 2010 р. працює викладачем філософських дисциплін.

Під час навчання почав займатися в літературному театрі університету під керівництвом заслуженої артистки України Тамари Тимофіївни Власенко.

В 2010 р. (на 5 курсі навчання) став лауреатом Всеукраїнського конкурсу читців Т.Г. Шевченка.

В 2010 р. став стипендіатом фонду В. Пінчука «Завтра.ua».

З 2011 р. працює в музеї «Кобзаря».

Навчався в аспірантурі університету ім. Б. Хмельницького, за напрямком «Естетика».

Відомий український письменник.

Народився 1 липня 1939 року в селі Дубинка Чорнобаївського району на Черкащині в працьовитій хліборобській родині.

Закінчив філологічний факультет Черкаського державного педагогічного інституту (1967). Працював матросом, учителем, журналістом, викладачем інституту.

На журналістській роботі з 1967 року – літературний працівник Володарської (Київська область) і Кам’янської (Черкаська область) районних газет, позаштатний кореспондент обласної газети «Черкаська правда» (нині «Черкаський край»), ряду журналів України.

Автор книг «Стежка в зеленому житі», «Пір’їна з крила Жар-птиці» (1977), збірок повістей «Час глибокої осені» (1979), «Високі, високі гори» (1982), романів «Метеори», «Голгофа любові» (1986), поетичних драм «Остання мить», «Судна ніч», «Мазепа» (1998), «У всесвіті слова» (2002).

Для дітей Сергій Лукович Носань написав повість «Чисті плеса» (1977), збірки оповідань «Сонячний ранок» (1981), «Остання двійка» (1977), «Мудра книга» (2005), «Казки для Кирилка» (2006), «Чарівний ліс» (2008), «Данилків календар» (2010).

За п’єсу «Остання мить» Сергій Носань став першим лауреатом премії ім. В. Симоненка «Берег надії» (1994), а за сценарій відеофільму «По кому подзвін» одержав літературно-мистецьку премію ім. Михайла Старицького (2001).

Працював редактором Черкаської обласної державної телерадіокомпанії.

Його твори для дітей «Сонячний ранок», «Чисті плеса» та «Остання двійка» включені до антології дитячих оповідань українських письменників та до Читанок» для 1-го і 2-го класів.

Член Національної спілки письменників України з 1977 року.

Пішов з життя 24 лютого 2019 року у м. Черкаси.