Читаємо разом
Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл. Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).
(С. 133) Слухати
Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин
Люди – прекрасні.
Земля – мов казка.
Кращого сонця ніде нема.
Загруз я по серце
У землю в’язко.
Вона мене цупко трима.
І хочеться
Бути дужим,
І хочеться так любить,
Щоб навіть каміння байдуже
Захотіло ожити
І жить!
Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про вас грядущі:
– Їх на землі не було…
16.01.1963
Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл. Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).
(С. 131-132)
Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин
Чужих доріг ніколи не топтав –
В своїм краю під буйними вітрами
Щасливим я і вільним виростав.
Коли бродив у їхній гущині,
Мені поля задумливо шептали
Свої ніким не співані пісні.
Ходив, як кажуть, під столом,
Любить людей мене навчила мати
І рідну землю, щоб там не було.
Принад не знаю їхніх і окрас,
Та вірю серцем щирим і гарячим:
Нема землі такої, як у нас.
Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл. Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).
НЕ ВІР МЕНІ (С. 127-128) Слухати
Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин
Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду.
Я принесу тобі свою надію.
А подарую смуток і біду.
Слова ясні, лише мені відомі,
У бурмотіння скучне переллю,
Свою усмішку у холодній втомі
Бездумно, безголово утоплю.
І буду нерозумно обридати,
І недоречно скиглити чомусь,
Але, як треба буде заридати,
Я гомерично, тупо засміюсь.
Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду.
Я принесу тобі свою надію.
А подарую смуток і біду.
1963
Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл. Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).
ПЕРЕХОЖИЙ (С. 125-126) Слухати
Ліні Костенко
Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин
Як він ішов!
Струменіла дорога,
Далеч у жадібні очі текла.
Не просто ступали –
Співали ноги,
І тиша музику берегла.
Як він ішов!
Зачарований світом,
Натхненно і мудро творив ходу –
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!
З шаленим щастям і сміхом гарячим,
З гімном вулканним без музики й слів!
Як він ішов!
І ніхто не бачив,
І ніхто від краси не зомлів.
В землю полускану втюпився кожен,
Очі в пилюці бездумно волік…
Раптом –
Шепіт поміж перехожих:
– Що там?
– Спіткнувсь чоловік… –
Одні співчували йому убого,
Інші не втримались докорять:
– Треба дивитись ото під ноги,
Так можна голову потерять… –
Трохи в футбола пограли словами,
Обсмакували чужу біду.
А він знову йшов.
І дивився прямо.
І знову
Натхненно творив ходу!
1963
Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл.
Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).
(С. 121) 640 480 text=
Текст читає лауреат всеукраїнського конкурсу читців Ярослав Литвин
***
Там, у степу, схрестилися дороги,
Немов у герці дикому мечі,
І час неспинний, стиснувши остроги,
Над ними чвалить вранці і вночі.
Мовчать над ними голубі хорали,
У травах стежка свище, мов батіг.
О, скільки доль навіки розрубали
Мечі прадавніх схрещених доріг!
Ми ще йдемо. Ти щось мені говориш.
Твоя краса цвіте в моїх очах.
Але скажи: чи ти зі мною поруч
Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах?
20.12.1962