Читаємо разом

Дивлюсь на тебе з обрію тремкого...
Блукає пам'ять зливами уяв.
Мене гукає вічності дорога,
Та я іще не все домалював.

Ти вся – чекання, вся – пересторога
Таємна мова лісових галяв...
Мене гукає вічності дорога,
Та я іще не все домалював.

Ти – Україна, звернена до Бога,
Якої ще ніхто не відкривав...
Мене гукає вічності дорога,
Та я іще не все домалював.

На всі тривоги і страждання
Приходить янгол подолання,
В особі подруги чи друга
Приходить – і долає тугу.

А вже як ти істота вперта,
То в цей час впертості не вмерти,
Бо всі твої небесні сили
Твоїй душі дарують крила.

Зірки, мов сяючі жоржини,
Тоді всміхаються хвилині,
І всі осягнення раптові
У змові моляться любові.

І думаєш у ту годину,
Що так, мабуть, і Україну,
В особі нашого бажання
Рятує янгол подолання.

Молитися б за дивні верби,
Що плачуть, мов за Спасом серпень,
За друзів злети і обжинки,
За милосердні наші вчинки.

І отоді приходить мить,
Яка навколішки стоїть
У вдячності за те послання,
Яким був янгол подолання...

Є поруч ватман і перо,
Та олівців чимала зграя.
Є віра, що життя – добро,
Коли добро перемагає.

Палка тече у жилах кров,
Парує поруч склянка чаю,
Є віра, що життя – любов,
Коли любов перемагає.

Під олівцями не трава,
А щось незвідане зітхає,
Є віра, що душа жива,
Коли вона не помирає.

Веди мене, моє життя,
Розповідай мені про мене,
Коли у вирі небуття
Пропала музика священна.

Згадай доречно про любов,
Коханням виведи з безодні,
Гукай до мене знов і знов,
Не завтра, а якраз сьогодні.

В час сліпоти від самоти
Подай на щастя дружню руку,
Зведи зі щирістю на ти,
І – ні півслова про розлуку.

А від любові вчасний знак –
Перепустка на тих дорогах,
Що з небуття ведуть, відтак
Душа і горнеться до Бога.

Мисливцем дум стою,
Ловлю поволі гав,
Прикмети тих подій,
Що мали б лоскотати.
А червень всі думки
У спеку засотав,
Ну, а чого б іще
Чогось не побажати.

Відшукуєш чогось
У зливах шепотінь
Кропивами дібров
І нетрями верхівок,
А Янгол подолань
І невідступна Тінь
У злагоді такій,
Що і насправді – диво.