Автобіографія джмеля

Нас, мохнатих і пузатих,
дуже легко розпізнати.
Маєм шорти і футболку,
ніс гостренький, наче голку,
і тому в футбол не граєм.
Поле звемо «Квітлим раєм».
Смужкуваті і кошлаті
ми на квітці, мов у хаті.
Хоч кругленькі, та проворні,
зумримо, коли говорим.
Всі такі оригінали
жовто-чорні. Упізнали?
Так, я – Джміль, а є – Джмелиха.
В руки візьмеш – буде лихо.
Кажуть, ми одне лице.
От, мабуть, оце й усе.
Жовті ми одні на світі –
з квітки сонцю в очі світим.