Читаємо разом
Відома дитяча письменниця, лауреат літературної премії ім. Володимира Короленка Майя Флорівна Фролова народилася в місті Сміла на Черкащині. У Смілі й пройшло її дитинство. Згодом сім’я переїхала до Західної України. Закінчивши школу зі срібною медаллю, Майя Фролова вступила до Чернівецького університету на факультет філології, який закінчила у 1955 р. Після одруження майбутня письменниця, через постійні відрядження чоловіка, за професією військового, долає тисячі кілометрів: Грузія, Далекий Схід… Працювала редактором книжкових видавництв та в радіокомітеті.
В 1971 р. Майя Флорівна стала членом Спілки письменників. А в 1972 р., на запрошення та за клопотанням відомого черкаського письменника Миколи Негоди, вона з доньками переїздить із Грузії до Черкас, де стає членом обласної організації Спілки письменників України.
Літературну творчість Майя Фролова розпочала в 1962 р. Саме тоді вийшла її книга для дітей молодшого віку «Солнечная Северяния». Пізніше з’являються книги для дітей старшого віку: це повісті «Над Травдой-рекой» (1964), «Задумайся о себе» (1978), «Ау, мама!...» (1979), «А вы мне – кто?» (1984), «Весенний коридор» (1986), «Девочка, которая придумала себя» (1987), «Не спеши становиться на колени…» (1989), «Найди меня, мама!» (1995), «Де народився, там і згодився» (2001), «Капризуля» (1999), «М’яч у піднебессі» (2007).
Усі книги Майї Фролової – про дітей і адресовані насамперед дітям. В них вона торкається проблем, які найбільш хвилюють дітей, підлітків, молодь.
Понад 35 років Майя Флорівна керувала літературно-творчим гуртком «Пегасик» у Черкаській обласній бібліотеці для дітей.
Забудський І. В. Завтра моє : поезії / І. Забудський ; передм. В. Пахаренка ; ілюстр. І. Забудського. – Черкаси : Брама, 2003. – 139 с. : ілюстр.
ДИВЛЮСЬ НА ТЕБЕ З ОБРІЮ ТРЕМКОГО (с. 133)
Текст читає автор
Дивлюсь на тебе з обрію тремкого...
Блукає пам'ять зливами уяв.
Мене гукає вічності дорога,
Та я іще не все домалював.
Ти вся – чекання, вся – пересторога
Таємна мова лісових галяв...
Мене гукає вічності дорога,
Та я іще не все домалював.
Ти – Україна, звернена до Бога,
Якої ще ніхто не відкривав...
Мене гукає вічності дорога,
Та я іще не все домалював.
Забудський І. В. Завтра моє : поезії / І. Забудський ; передм. В. Пахаренка ; ілюстр. І. Забудського. – Черкаси : Брама, 2003. – 139 с. : ілюстр.
ЯНГОЛ ПОДОЛАННЯ (С.132)
Текст читає автор
На всі тривоги і страждання
Приходить янгол подолання,
В особі подруги чи друга
Приходить – і долає тугу.
А вже як ти істота вперта,
То в цей час впертості не вмерти,
Бо всі твої небесні сили
Твоїй душі дарують крила.
Зірки, мов сяючі жоржини,
Тоді всміхаються хвилині,
І всі осягнення раптові
У змові моляться любові.
І думаєш у ту годину,
Що так, мабуть, і Україну,
В особі нашого бажання
Рятує янгол подолання.
Молитися б за дивні верби,
Що плачуть, мов за Спасом серпень,
За друзів злети і обжинки,
За милосердні наші вчинки.
І отоді приходить мить,
Яка навколішки стоїть
У вдячності за те послання,
Яким був янгол подолання...
Забудський І. В. Завтра моє : поезії / І. Забудський ; передм. В. Пахаренка ; ілюстр. І. Забудського. – Черкаси : Брама, 2003. – 139 с. : ілюстр.
Із циклу «ЖИТТЯ МОЄ – ЛІС» (С. 127)
Текст читає автор
Є поруч ватман і перо,
Та олівців чимала зграя.
Є віра, що життя – добро,
Коли добро перемагає.
Палка тече у жилах кров,
Парує поруч склянка чаю,
Є віра, що життя – любов,
Коли любов перемагає.
Під олівцями не трава,
А щось незвідане зітхає,
Є віра, що душа жива,
Коли вона не помирає.
Забудський І. В. Завтра моє : поезії / І. Забудський ; передм. В. Пахаренка ; ілюстр. І. Забудського. – Черкаси : Брама, 2003. – 139 с. : ілюстр.
Із циклу «ЖИТТЯ МОЄ – ЛІС» (С. 126)
Текст читає автор
Веди мене, моє життя,
Розповідай мені про мене,
Коли у вирі небуття
Пропала музика священна.
Згадай доречно про любов,
Коханням виведи з безодні,
Гукай до мене знов і знов,
Не завтра, а якраз сьогодні.
В час сліпоти від самоти
Подай на щастя дружню руку,
Зведи зі щирістю на ти,
І – ні півслова про розлуку.
А від любові вчасний знак –
Перепустка на тих дорогах,
Що з небуття ведуть, відтак
Душа і горнеться до Бога.