Читаємо разом

Текст читає автор

Це ваша, тільки ваша Україна.

Господарі майбутнього – це ви.

Хіба ж ви не полюбите калину,

І вишняки, і пахощі трави,

І в мріях зачаровані садочки,

Дзвінкі вусаті, жовті пшениці,

Розсипані кульбабами віночки,

Пахучий хліб на свіжім молоці,

Святе гніздечко – свою рідну хату.

І тих весняно-добрих солов’їв,

Та колискову мамину крилату…

Невже забути можете її?

Не забувайте цього вже ніколи!

Допоки ви – то й Україні жить!

Цінуйте мову і усе довкола,

І українську пісню збережіть!

Текст читає автор

Дев’ять і дев’ять діду Власу…

І він пізнав життя сповна.

В очах відбилась мудрість часу.

Такий же білий, як весна.

Сидить у вишитій сорочці,

На грудях зморшклі руки склав.

А навкруги в яскравім сонці

Садочок вітер лоскотав.

Літа його простугоніли…

Націй землі він майже вік.

Сидить старий, весняно-білий,

Простий, звичайний чоловік.

Він будував, він сіяв поле,

Дітей ростив, пісень співав.

Це він не скаржився ніколи,

Це він із пекла проростав.

І в 45-м під рейхстагом

Він плакав, як дитя, навзрид,

Бо вижити здобув це право,

Щоб свій продовжувати рід.

І ось пелюстки стежку стелять,

Садок його дзвенить в піснях…

Йому аж дев’яносто дев’ять –

Його віта Вкраїна вся.

Текст читає автор

По вулиці ішла стара вівчарка,

Така безсила і худа,

А дощ осінній крапав, крапав,

І вітер листя розкидав.

Усе для неї тут знайоме змалку:

Цей, за парканом, теплий дім.

Ось тут годинами чекала на хазяйку,

А там – ганяла голубів.

Здавалося, любили її чемно.

Хіба ж це можна все забуть…

Бо й Другом звали не даремно.

Та Другом нині вже не звуть.

І знову ті розхристані каштани,

Та зависоким став паркан.

Заходити до двору вже не стане –

На неї не чекають там.

На дворі вітер завива щосили.

А дощ холодний йде і йде…

Стара вівчарка йшла безсила

Все далі, далі від людей.

Текст читає автор

День проснувся раненько.
Дзвін голосий, щасливий
Подивився в люстерко,
Розчесав свої гриви.

«Просинайтесь, вставайте,
Ц я, День, буду з вами.
Ви мене зустрічайте
Сміхом, щастям, піснями.»

День у вербах сховався
Тай заграв на сопілці.
Потім радо скупався
У джерельній водиці.

З вітром бігав по лісу,
І ховався в ялині,
І заслухався в пісню
Солов’їв на калині.

Потім бігав до діток –
Танцювали таночок.
Навизбирував квіток,
Щоб заплести віночок…

Застрибнув на хмаринку.
«Трішки я притомився.
Подрімаю до ранку,
Бо вже й вечір з’явився».

Текст читає автор

Хмарка в небі дощик носить,

А земелька щиро просить:

«Дай нам дощику, сестричко,

Щоб росла рясна пшеничка.

І полий усі садочки

На городі огірочки.

Не забудь полить долину,

І Наталчину калину…

Не жалкуй краплинок з неба,

Бо так дощику нам треба».