Бібліотечному фахівцю

Опубліковано: 07 жовтня 2010

Інформаційний список літератури

для організаторів дитячого читання

Черкаси, 2006

15 травня 2006 р. Кабінет Міністрів України своєю постановою № 671 затвердив Державну програму “Золота підкова Черкащини” на 2006-2009 роки.

Метою програми "Золота підкова Черкащини" є відновлення духовно-історичної спадщини Черкаської області - Канева, Моринців, Чигирина, музею Трипільської культури в Тальному. Окрема програма, пов’язана із щорічним паломництвом євреїв-хасидів, буде розроблена для Умані.

Готується також проект повернення у власність держави земель приватного заповідника у Трахтемирові Канівського району, відновлення резиденції Богдана Хмельницького в Чигирині з подальшим перетворенням її в резиденцію Президента України.

На теренах Черкащини є чимало історичних пам’яток, котрі свідчать про події та процеси, що вплинули на хід не тільки української, а й загальноєвропейської історії. Тут, на Черкащині, формувалися осередки державності з найдавніших часів. Трипільська культура визначально вплинула на цивільний розвиток усієї Європи. Саме тут формувалася білогрудівська (І тис. до н.е.), зарубинецька (ІІІ ст. до н.е. – V ст. н.е.) та черняхівська (ІІІ-V ст. н.е.) культури, на основі котрих почалася розбудова держави.

Традиції високої духовності, розвинуті давньоруською державою, знайшли своє продовження в часи козацької доби. Чигирин, Корсунь, Канів, монастирі Черкащини стали осередками національної самосвідомості.

З   територією  Черкащини  пов'язана  діяльність  багатьох  особистостей,  котрі   внесли

неоціненний вклад у розвиток української духовності.

Черкащина - батьківщина духовного пророка України Тараса Шевченка, з нею пов'язані життя і діяльність Богдана Хмельницького, Дмитра Вишневецького, Петра Дорошенка, Івана Нечуя-Левицького, Михайла Максимовича, Агатангела Кримського, Тодося Осьмачки, Олександра Кошиця, Кирила Стеценка, Василя Авраменка, родини Симиренків, Івана Черняховського, Василя Симоненка, Данила Нарбута та багатьох інших визначних державних, політичних, військових діячів, корифеїв літератури, науки, мистецтва.

Черкащина має великий туристичний потенціал, який може запропонувати  маршрути державного і міжнародного значення.

У Черкаській області на державному обліку перебуває 9266 пам'яток історії і культури, з них 85 - національного значення. Пам'ятки різних епох та меморіальні об'єкти регіону, що мають особливу культурну цінність, входять до 7  історико-культурних заповідників, два з яких - Шевченківський у Каневі та "Чигирин" мають статус національних. 13 населених пунктів області занесено до Списку історичних населених місць України.

Радимо прочитати:

Бас В. В. Шевченків край : фотопутівник. – К. : Мистецтво, 1989. – 264 с.

Бородюк Н. На батьківщині Кобзаря // Урядовий кур’єр. - 2004. - 2 верес. - С. 15.

Безуглий В. «Золота підкова»: черкащина має всі шанси стати областю туристичною // Нова Доба. - 2005. - 19 квіт. - С. 4-5.

Боковня Т. “Золоту підкову Черкащини” визнали на державному рівні : відповідну постанову днями прийняв український уряд // Нова Доба. - 2006. - 21 берез. - С. 3.

«Золоту підкову» треба кувати : [розмова з заст. голови обл. держ. адміністрації М. С. Овчаренком] //Черкаський край. - 2005. - 21 верес. - С. 3.

Історико-культурні заповідники на території Черкаської області: Краєзнавчий інформ. вісн. для учнів 7-9 кл. /Черкаська обл. б-ка для дітей. – Черкаси, 2002.

Кирей В. Музеї – наші святині // Урядовий кур’єр. - 2005. - 23 берез. - С. 5.

Краєзнавство Черкащини : наук.-попул. вид. Черкаської обл. орг. Всеукр. спілки краєзнавців : № 6. – Черкаси, 2002. – 126 с.

Краєзнавство Черкащини : наук.-попул. вид. Черкаської обл. орг. Всеукр. спілки краєзнавців : № 8. – Черкаси : Ваш Дім, 2005.– 228 с.

Мартинова Т. “Золота підкова Черкащини” за вкладом коштів стане справді золотою //Вечірні Черкаси.- 2005.- 20 квіт.- С.3.

Морозова Л. Черкащині на щастя //Урядовий кур’єр.- 2005.- 12 серп.- С.6.

Природні заповідники і заказники Черкащини: Краєзнавчі оповідки для учнів 5-7 кл. / Черкаська обл. б-ка для дітей.– Черкаси, 2002.

Про відродження та розвиток історичних і культурних центрів Черкащини : розпорядження Президента України від 29 квіт. 2005 р. // Урядовий кур’єр. - 2005. - 11 трав. - С. 7.

Семиволос П. Підкувати - то золотом // Місто. - 2005. - 13 лип. - С. 3.

Соборська У. Підкуємо й озолотимо! Уряд схвалив Держ. нац.-культ. прогр. «Золота підкова Черкащини» //Україна молода. - 2006. - 15 берез. - С. 2.

Титаренко Л. «Золоту підкову» даруємо вам // Голос України. - 2005. - 6 квіт. - С. 3.

Трохименко В. «Золоте кільце» допоможе черкащанам заробляти на туристах // Нова Доба. - 2005. - 17 лют. - С. 1-2.

Черкаський край – земля Богдана і Тараса : культурологічна зб. – К. : Укр. пропілеї, 2002. – 656 с.

Черкащина в контексті історії України :  матеріали Першої наук.-краєзнавчої конф. Черкащини, присвяченої 50-річчю утворення Черкаської обл. – Черкаси : Ваш Дім, 2004. – 464 с.

Черкащина заповідна : (про всесвітньо відомі міста й села Черкащини): краєзнавчий екскурс / Черкаська обл. б-ка для дітей. – Черкаси, 2003.

Інтернет-посилання:

Власенко Станіслав Душа землі української

http://iskra.kiev.ua/iskra.html?act=article&id=1202
Програма “Золота підкова Черкащини”

//http://www.oda.ck.ua/index.php?article=37

Черкащина та її «підкова»

//http://www.rada.gov.ua/~fr_yed_ukr/news/N3_07072005.htm

Канівщина

З Успенського собору, закладеного 1144 року київським князем Всеволодом Ольговичем, проводжали в останню путь Великого Кобзаря.

Прах його покоїться покоїться на Тарасовій горі. Гордість міста – Шевченківський заповідник, заснований 1925 року. У десяти залах літературно-меморіального музею Тараса Шевченка зібрано тисячі експонатів, які розповідають про життєвий і творчий шлях поборника свободи й гуманізму.

На південь і захід від Тарасової гори простягається природний заповідник – унікальна пам’ятка історії, археології, геології та палеонтології.

У приміщенні колишнього Базиліанського училища, яке є пам’яткою архітектури ХVІІІ ст., розташований музей сучасного декоративно-вжиткового мистецтва.

У Каневі знайшов свій останній земний притулок відомий російський письменник Аркадій Гайдар.

Радимо прочитати:

Бас В. В. Шевченків край : фотопутівник. – К. : Мистецтво, 1989. - 264 с.

Бородюк Н. На батьківщині Кобзаря // Урядовий кур’єр. - 2004. - 2 верес. - С. 15.

Безуглий В. «Золота підкова» : Черкащина має всі шанси стати областю туристичною // Нова Доба. - 2005. - 19 квіт. - С. 4-5.

Боковня Т. “Золоту підкову Черкащини” визнали на державному рівні : відповідну постанову днями прийняв український уряд // Нова Доба. - 2006. - 21 берез. - С. 3.

«Золоту підкову» треба кувати : [розмова з заст. голови обл. держ. адміністрації М. С. Овчаренком] //Черкаський край. - 2005. - 21 верес. - С. 3.

Історико-культурні заповідники на території Черкаської області : краєзнавчий інформ. вісн. для учнів 7-9 кл. /Черкаська обл. б-ка для дітей. – Черкаси, 2002.

Кирей В. Музеї – наші святині // Урядовий кур’єр. - 2005. - 23 берез. - С. 5.

Краєзнавство Черкащини : наук.-попул. вид. Черкаської обл. орг. Всеукр. спілки краєзнавців : № 6. – Черкаси, 2002. – 126 с.

Краєзнавство Черкащини : наук.-попул. вид. Черкаської обл. орг. Всеукр. спілки краєзнавців : № 8. – Черкаси : Ваш Дім, 2005. – 228 с.

Мартинова Т. “Золота підкова Черкащини” за вкладом коштів стане справді золотою // Вечірні Черкаси. - 2005. - 20 квіт. - С. 3.

Морозова Л. Черкащині на щастя // Урядовий кур’єр. - 2005. - 12 серп. - С. 6.

Природні заповідники і заказники Черкащини : краєзнавчі оповідки для учнів 5-7 кл. / Черкаська обл. б-ка для дітей. – Черкаси, 2002.

Про відродження та розвиток історичних і культурних центрів Черкащини : розпорядження Президента України від 29 квіт. 2005 р. // Урядовий кур’єр. - 2005. - 11 трав. - С. 7.

Семиволос П. Підкувати - то золотом // Місто. - 2005. - 13 лип. - С. 3.

Соборська У. Підкуємо й озолотимо! Уряд схвалив Держ. нац.-культ. прогр. «Золота підкова Черкащини» //Україна молода. - 2006. - 15 берез. - С. 2.

Титаренко Л. «Золоту підкову» даруємо вам // Голос України. - 2005. - 6 квіт. - С. 3.

Трохименко В. «Золоте кільце» допоможе черкащанам заробляти на туристах // Нова Доба. - 2005. - 17 лют. - С. 1-2.

Черкаський край – земля Богдана і Тараса : культурологічна зб.– К. : Укр. пропілеї, 2002. – 656 с.

Черкащина в контексті історії України : матеріали Першої наук.-краєзнавчої конф. Черкащини, присвяченої 50-річчю утворення Черкаської обл. – Черкаси : Ваш Дім, 2004. – 464 с.

Черкащина заповідна : (про всесвітньо відомі міста й села Черкащини) : краєзнавчий екскурс / Черкаська обл. б-ка для дітей. – Черкаси, 2003.

Інтернет-посилання:

Власенко Станіслав Душа землі української

http://iskra.kiev.ua/iskra.html?act=article&id=1202
Програма “Золота підкова Черкащини”

http://www.oda.ck.ua/index.php?article=37

Черкащина та її «підкова»

http://www.rada.gov.ua/~fr_yed_ukr/news/N3_07072005.htm

Канівщина

З Успенського собору, закладеного 1144 року київським князем Всеволодом Ольговичем, проводжали в останню путь Великого Кобзаря.

Прах його покоїться покоїться на Тарасовій горі. Гордість міста – Шевченківський заповідник, заснований 1925 року. У десяти залах літературно-меморіального музею Тараса Шевченка зібрано тисячі експонатів, які розповідають про життєвий і творчий шлях поборника свободи й гуманізму.

На південь і захід від Тарасової гори простягається природний заповідник – унікальна пам’ятка історії, археології, геології та палеонтології.

У приміщенні колишнього Базиліанського училища, яке є пам’яткою архітектури ХVІІІ ст., розташований музей сучасного декоративно-вжиткового мистецтва.

У Каневі знайшов свій останній земний притулок відомий російський письменник Аркадій Гайдар.

Радимо прочитати:

Авраменко В. Охоронець великої могили // Черкаський край. - 2006. - 19 трав. - С. 7.

Береза В. Аркадій Гайдар // Культура і життя. - 2004. - 11 лют. - С. 4.

Береза В.А. В гости к Гайдару : путеводитель по Библиотеке-музею Аркадия Гайдара в Каневе / В. А. Береза. - 3-е изд., перераб. и доп. - К. : Молодь, 1984. - 112 с.

Борисюк Н. Ми чуємо Тараса крізь століття // Земля Черкаська. - 2006. - 26 трав. - С. 1.

Воропай І. Трахтемирів : збіг обставин чи фатальність // Нова Доба. - 2000. - 1 серп. - С. 7 (Вкл.).

Воропай І. Трахтемирів : краса, гордість і… біль // Черкаський край. - 2004. - 8 верес. - С. 7.

Гончаренко В. А. На батьківщині Т.Г.Шевченка : путівник / В. А.Гончаренко. - Д. : Промінь, 1984. - 110 с.

Доле моя, Канівщино…: іст.-публіцистичний нарис / упоряд. А. Зелененко. - Канів : Канівська Прес-Група, 2003. - 60 с.

Єременко В. Зоряний час Трахтемирова // Молодь Черкащини. - 2000. - 12 жовт. - С. 12-13.

З минулого у майбутнє // Земля Черкаська. - 2006. - 1 січ. - С. 2.

Зелененко Л. Тарасова світлиця приймає відвідувачів 120 років // Черкаський край. - 2004. - 4 серп. - С. 1.

Канівський державний заповідник : путівник. - Д. : Промінь, 1978. - 79 с.

Канівський музей народного декоративного мистецтва : путівник. - Д. : Промінь, 1989. - 159 с.

Кононенко С. Звідси видно і Дніпро, і кручі // Черкаський край. - 1997. - 7 берез. - С. 1, 3.

Сергєєва З. Нове про назву Канів // Жива вода. - 2001. - № 8. - С. 6.

Сніжко М. Перший пам’ятник на могилі Кобзаря // Село і люди. - 1997. - 18 квіт. - С. 1.

Сорокопуд І. Канів крізь віки / І. Сорокопуд. - Канів : Родень, 2002. - 49 с.

Танана Р. Довголітній хранитель Кобзаревої могили Іван Ядловський помер від голоду 70 років тому // Нова Доба. - 2003. - 4 берез. - С. 7.

У Каневі буде чоловічий монастир // Черкаський край. - 2006. - 25 січ. - С. 2.

Шквар Г. Україна йшла на прощу. До Шевченка // Молодь Черкащини. - 2006. - 24 трав. - С. 1.

Інтернет-посилання:

Офіційний сайт міста Канева //http://www.kaniv.ck.ua/main.php

Канів //http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2

Асоціація міст України: Канів //http://www.auc.org.ua/kaniv/

Фотографии города Канев //http://www.prudky.com/visual/UKRAINE2004/kanev.htm

м. Канів. Генеральний план м. Канів

//http://www.dipromisto.gov.ua/apm3_ail_Kaniv.htm

Корсунь-Шевченківський

Тисячолітня історія Корсунщини промовляє до людей багатьма пам'ятками археології, історії, мистецтва та природи, зосередженими в Корсунь-Шевченківському державному історико-культурному заповіднику.

У центрі міста височіє над Россю величний палац князів Лопухіних, збудований у стилі романтизму. Там зараз розташований музей історії Корсунь-Шевченківської битви та історичний музей.

Експозиція залів музею розпочинається з розповіді про битву 1648 року війська Богдана Хмельницького з польськими військами під Корсунем, перемога в якій посприяла перетворенню антипольського повстання в національно-визвольну війну українського народу проти засилля польської шляхти.

Більшість залів музею віддана експозиції, присвяченій Корсунь-Шевченківській операції, що ввійшла в історію Великої Вітчизняної війни як "Сталінград на Дніпрі".

Невід'ємною частиною палацу Лопухіних є виконані в стилі романтизму та класицизму брама і флігель, де зараз розміщується художня галерея, а також мальовничий “швейцарський" будиночок.

Селище Стеблів, що входить до складу заповідника, - родинне гніздо українського письменника Івана Нечуя-Левицького та батьківщина відомого всьому світові хореографа В.Авраменка. Тут бував польський письменник А.Міцкевич. В с. Сахнівка жив і працював видатний педагог О.Захаренко. В с. Квітки народився композитор К Стеценко.

Радимо прочитати:

Бондаренко Т. П. Історія краю в документах та матеріалах архівосховищ / Т. П. Бондаренко, П. Я. Степенькіна // Корсунський часопис. - 1996. - № 3. - С. 3-56.

Бушин М. І.Черкаський край в особах. 1941-2001: Корсунщина / М. І. Бушин, В. М. Лазуренко, Є. М. Стрижак. - Черкаси, 2003. - 385 с.

Волков М. К. Хореограф зі Стеблева змусив усі нью-йоркські газети писати про себе / М. К. Волклв // Нова Доба. - 2002. - 4 черв. - С. 4-5 (Вкл.).

Вігман Л. Битву називали "Новим Сталінградом" // Місто. - 1997. - 20 лют. - С. 9.

До 60-річчя Музею Корсунь-Шевченківської битви // Урядовий кур'єр. - 2005. - 30 лип. - С. 1.

Добровольська Г. Корсунський маєток відвідав князь // Нова Доба. - 2004. - 23 листоп. - С. 6.

Імені великого Нечуя // Земля Черкаська. - 2004. - 24 груд. - С. 2.

Його іменем: про увічнення видатного педагога О. А. Захаренка // Черкаський край. - 2002. - 5 черв. - С. 5.

Кайдашева сім'я // Черкаський край. - 1998. - 25 листоп. - С. 25.

Карпенко М., Крамар М. Стеблів над Россю : Земля великого Нечуя // Село і люди. - 1998. - 3 лип. - С. 1, 2, 3.

Клименко Ю., Клименко Г. Дивовижні ландшафти Корсунь-Шевченківського парку // Українська культура. - 2000. - № 5-6. - С. 31.

Корсунь-Шевченковский  // Лиза. - 2002. -  № 47. - С. 42-43.

Кучеренко Г. 120 років Кирилу Стеценку. Відзначили...  // Місто. - 2002. - 30 трав. - С. 12.

Мельниченко В. Незгасна пам'ять : музею Корсунь-Шевченківської битви 28 липня  виповнилося 60 років //Черкаський край. - 2005. - 29 лип. - С. 5.

Мостова Т. Олександр Захаренко своїм життям примножував добро на землі // Освіта України. - 2004. - 11 трав. - С. 11.

Нікітенко Л. Нечуй-Левицький називав свою батьківщину справжнім раєм  // Нова Доба. - 2004. - 25 трав. - С. 15.

Половинка Г. Салінград на Дніпрі : до 60-ї річниці Корсунь-Шевченківської битви // Місто. - 2004. - 22 січ. - С. 10.

Решет Л. Хранитель Нечуєвої скарбниці // Нова Доба. - 1999. - 17 черв. - С. 4.

Савранська А., Лимаренко В. Українська провінція теж може бути туристичним раєм  // Молодь Черкащини. - 2002. - 16 трав. - С. 5.

Степенькіна П. Корсунський палацово-парковий ансамбль // Культура і життя. - 2002. - 11 верес. - С. 3.

Стецик П. Дві директиви ставки, або як битва стала Корсунь-Шевченківською // Черкаський край. - 1999. - 17 лют. - С. 3.

Січкар О. Пам'ять незгасна : виповнилося 60 років з часу заснування держ. іст.-культ. музею Корсунь-Шевченківської битви // Земля Черкаська. - 2005. - 5 серп. - С. 1.

Титаренко Л. З легкої руки Тичини і Бажана : музею історії Корсунь-Шевченківської битви - 60!  // Голос України. - 2005. - 9 серп. - С. 13.

Титаренко Л. Криниця совісті Захаренка // Голос України. - 2002. - 27 лют. - С. 16.

Хаврусь С. Будівничий українського слова : наші славні земляки // Село і люди. - 1998. - 28 серп. - С. 6 (Вкл.).

Хаврусь С. Стеблівські стежки Адама Міцкевича : до 200-річчя з дня народження // Село і люди. - 1999. - 15 січ. - С. 3.

Ханенко В. Корсунь-Шевченківська битва - перемога, про яку заговорив увесь світ // Нова Доба. - 1999. - 16 лют. - С. 4-5.

Хімчук І. Села Черкащини чекають туристів // Черкаський край. - 2001. - 10 серп. - С. 3.

Інтернет-посилання:

Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник

//www.korsun.ic.ck.ua/

Корсунь //www.fishing.kiev.ua/mesta/karty/korsun.htm

Корсунь-Шевченковский //www.ukrindustrial.com/guide/cities/?id=397

Корсунь-Шевченковский //http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%83%D0%BD%D1%8C-%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%

Городищина

У центральній частині Черкаської області розташований Городищенський район, територія якого є осередком пам’яток історії та культури, адже місту Городище більше 950-ти років. А окремі поселення зародилися ще за часів Трипілля.

Городищенські козаки і селяни були учасниками Коліївщини, брали участь у гайдамацьких походах, про що згадує Т.Г.Шевченко у своїй поемі “Гайдамаки”: “Вже минули Вербівку; в Вільшану приїхали…”

Культурно-історичне минуле Городищини тісно пов’язане з іменами багатьох видатних діячів мистецтва, культури та науки, які народились чи проживали в цих краях.

Великий поет Т.Г.Шевченко навчався малярства у Вільшані, відвідував свою сестру Катерину, що жила тоді в селі Зелена Діброва; вже дорослим не раз приїжджав у Городище, де провідував матір свого друга Семена Гулака-Артемовського; бував у селищі Мліїв, де гостював у Олексія Хропаля, братів Яхненків, Платона Симиренка, коштами якого видано останній прижиттєвий “Кобзар”. На місці панської садиби у Вільшані, де козакував Тарас, встановлено пам’ятний знак, а в місті Городище — погруддя поета.

Місто Городище є батьківщиною відомого українського співака і композитора Семена Степановича Гулака-Артемовського, автора безсмертної опери “Запорожець за Дунаєм”, яка обійшла багато країн світу і нині не сходить зі сцен провідних національних театрів. У місті Городище споруджено пам’ятник С.С. Гулаку-Артемовському, його ім’я носить районний Палац культури, дитяча школа мистецтв та вулиця, на якій він народився. Про життя і діяльність відомого композитора і співака, а також інших представників роду Гулаків-Артемовських розповідає експозиція музею С.С. Гулака-Артемовського, який функціонує в місті.

На околиці міста, на Платоновому Хуторі, жили і творили представники відомої династії Хропалів-Яхненків-Симиренків, які збудували перші в Україні цукрові заводи, спорудили перші металеві пароплави “Українець” та “Ярославець”. Відомі промисловці прославились тим, що значну частину прибутків спрямовували на покращення умов життя своїх робітників та місцевих селян.

Вже в середині ХІХ століття в містечку, де розташовувалися основні виробничі потужності фірми “Яхненків-Симиренків”, був водогін, газове освітлення, магазин, школа й училище, бібліотека, лікарня, аптека і навіть театр. Протягом багатьох років Симиренки всіляко підтримували українську культуру і просвітництво, надавали фінансову допомогу письменникам, політикам, композиторам, акторам. Їх коштом видавались книги, часописи, шкільні підручники. Виходець із цієї родини Лев Платонович Симиренко став видатним вченим-садівником. Наукову роботу в галузі помології і садівництва продовжив його син Володимир Левович, який заснував у Млієві садово-городню станцію, на базі якої сьогодні діє науково-дослідний інститут садівництва імені Л.П. Симиренка.

На території району знаходиться більше сотні пам’яток археології, історії та культури. Це в основному кургани, рештки древніх поселень та культові споруди.

Чималу кількість культурно-історичних пам’яток зібрано у восьми музеях, які розташовані на території району. Їхні експозиції відображають історію населених пунктів. Два музеї мають статус державних (музей історії села Старосілля та музей Івана Ле), чотири - народних (меморіальний музей “Родини Симиренків” у с. Мліїв, музей С.С. Гулака-Артемовського в м. Городище, музей “Батьківщина Т.Г. Шевченка” в смт. Вільшана, музей історії села Млієва.

Міста та села району прикрашають пам’ятники відомим землякам, які в свій час творили історію і культуру рідного краю. Це пам’ятники Т.Г. Шевченку (м. Городище), Л.П. Симиренку (м. Городище, с. Мліїв), С.С. Гулаку-Артемовському (м. Городище), Катерині Красицькій, старшій сестрі Т.Г.Шевченка (с. Зелена Діброва), Максиму Кривоносу (смт. Вільшана), учасникам п’ятисотенного руху буряківників (с. Старосілля). В кожному населеному пункті району є також меморіали та пам’ятні знаки учасникам і жертвам Великої Вітчизняної війни.

Радимо прочитати:

Глущенко А. Повернення із забуття Василя Труша-Коваля // Черкаський край. - 2001. - 5 груд. - С. 7.

Городищина – батьківщина Гулаків-Артемовських та родини Симиренків / ред. Т. М. Горідько. - Черкаси : Відлуння Плюс.

Журавель В. Многострадалиці святій : у с. Зелена Діброва Городищенського р-ну відкрито пам’ятник старшій сестрі Великого Кобзаря – Катерині Красицькій // Сільські вісті. - 2006. - 26 серп. - С. 5.

Запроваджено премію імені Симиренка : щорічні район. премії ім. родини Симиренків та ім. С.С.Гулака-Артемовського вирішили запровадити депутати Городищенської р-ної ради // Нова Доба. - 2003. - 16 січ. - С. 2.

Кравченко В. Славні лицарі нашого краю // Село і люди. - 2002. - 11 жовт. - С. 5.

Нікітенко Л. Княжа Катерина : черкащани увічнили пам’ять сестри Тараса Шевченка // Україна молода. - 2006. - 23 серп. - С. 2.

Чос В. Драматург із Городища : 11 листоп. виповнилося 120 років від дня народж. укр. драматурга й актора І. А. Щоголєва-Тогобочного // Нова Доба. - 2002. - 12 листоп. - С. 7.

Чос В. Черкащина може дати історії нову археологічну культуру : відразу два наук. відкриття зробив археолог Олександр Назаров під час недавніх розкопок поблизу Орловця Городищенського р-ну // Нова Доба. - 2001. - 20 лют. - С. 4-5.

Шляхова О. Гулаки-Артемовські заслуговують на те, щоб їх включили в обласну туристичну програму “Золота підкова Черкащини” // Нова Доба. - 2005. - 20 груд. - С. 15.

Інтернет-посилання:

Городище //ru.wikipedia.org/wiki/ %D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%89%D0%B5_(%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1...

Город Городище. Михайловская церковь //www.photoukraine.com/russian/photos/region/24/610

Городище. Офіційний сайт Городищенського району //http://www.gorodische.com.ua

Городище: Черкасская область //http://www.ukrindustrial.com/guide/cities/?id=196

Звенигородщина

Історія Звенигородщини сягає сивої давнини. Археологічні знахідки на території району свідчать про поселення людей тут ще за часів кам'яного віку. В результаті розкопок 1996 року Великого Рижанівського кургану було знайдено унікальне поховання скіфської доби, вік якого майже дві з половиною тисячі років. На території району є також сліди трипільської і черняхівської археологічних культур.

Перша літописна згадка про місто Звенигород датується 1394 роком. У середині XVI ст. Звенигородщина попала під владу Речі Посполитої. На її землях відбулося повстання, відоме під назвою "Коліївщина" (1768 р.). На Звенигородщині (с. Русакове) 23 квітня 1917 року був започаткований Всеукраїнський рух «Вільне козацтво». В історії України відоме і Звенигородсько-Таращанське повстання (1918 р.).

Моринці – батьківщина матері великого сина українського народу, безсмертного Кобзаря – Тараса Шевченка, який народився тут 9 березня 1814 року в родині селянина-кріпака. Наприкінці 1815 року родина сім’ї Шевченків переїхала до сусідньої Керелівки (нині Шевченкове), звідки був родом батько поета.

У Шевченковому, поряд з літературно-меморіальним музеєм Тараса Шевченка, - хата, у якій минули роки дитинства й безрадісного сирітства Тараса. Поруч, у садочку, під калиною, - могила матері Катерини, трохи далі, у центрі села, - могила батька Григорія. За кількасот метрів - хата дяка Богорського, у якого малий Тарас навчався грамоти.

З козакуванням у пана Енгельгардта пов’язані підліткові роки Шевченка. У селі Будище зберігся будинок поміщика, у якому нині оформлена музейна кімната Тараса Шевченка.

Звенигородщина - земля, яка подарувала нам таких особистостей, як академік, вчений, філолог Агатангел Кримський, бібліотекознавець Левко Биковський, палеонтолог Іван Підоплічко, зоолог-фауніст, професор Іван Криницький, диригент, хормейстер Олександр Кошиць, генерал-хорунжий війська Української Народної Республіки, журналіст, кіносценарист Юрко Тютюнник, політик, громадський діяч, Герой України В'ячеслав Чорновіл.

Радимо прочитати:

Білецький Ф. Цей найтяжчий в світі український хрест…: до 125-річчя від дня народж. Олександра Кошиця //Черкаський край. - 2000. - 8 верес. - С. 9.

Вперше в Україні  відкрито пам’ятник матері Тараса Шевченка // Молодь Черкащини. - 2006. - 16 берез. - С. 3.

Державний історико-культурний заповідник “Батьківщина Тараса Шевченка” / упоряд. К. Ткаченко, Г. Нечипоренко. - [Черкаси]. - 15 с.

Донець Т. Чумаки на Звенигородщині // Чумацький шлях. - 2004. - № 1. - С. 20-24.

Замітки з біографії Терещенків : з сімейного архіву // Родовід. - 1997. - С. 40-43.

Колискою вільного козацтва була Звенигородщина // Черкаський край. - 1997. - 25 квіт. - С. 1.

Марченко В. …А генералом став у 28 років : військом УНР командував наш земляк Юрко Тютюник // Нова Доба. - 2000. - 30 трав. - С. 4-5.

Марченко А. … А «Золотій підкові Черкащини» зелена облямівка пасувала б : чи стане Козацький парк на Звенигородщині гідним доповненням популярного туристичного маршруту? // Нова Доба. - 2005. - 24 трав. - С. 12.

Трохименко В. Відважний грузин Вахтанг Чіковані визволяв Черкащину // Нова Доба. - 2005. - 5 трав. - С. 13-14.

Трохименко В. Найпівденніший форпост Київської Русі й досі перебуває у бойовій готовності // Нова Доба. - 2001. -  4 груд. -  С. 4-5.

Чорновіл В.І. Цілющий край Тарасових джерел : Звенигородщина віддавна і дотепер // Спільна справа. - 1997. - № 1. - С. 5-13.

Інтернет-посилання:

Асоціація міст України: Звенигородка

//http://www.auc.org.ua/city/info/?sid=484&ln=ua

Звенигородка: Справочные системы

//http://www.ukrindustrial.com/guide/cities/?id=282

Звенигородка

//http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BA%D0%B0

Тальнівщина

Тальнівський район – осередок пам’яток історії та культури, значна частина яких відноситься до археології. Серед них - найбільше у світі за площею Тальянківське поселення періоду раннього землеробства, що входить до державного історико-культурного заповідника “Трипільська культура”. У заповідну зону ввійшло 11 поселень трипільської культури, які знаходяться в Тальнівському, Уманському та Звенигородському районах.

Справжньою окрасою краю є Тальнівський парк площею понад 400 га. Створений у ХІХ ст. в англійському стилі, парк має багату колекцію порід дерев, а вся його території всіяна мальовничими ставками. Чудово вписується в ландшафт парку і мисливський замок графа Шувалова, збудований за проектом датського архітектора Клеменса. Нині в ньому розміщується музей історії хліборобства.

Радимо прочитати:

Бас В. 3 тобою, мій краю  // Черкаський край. - 2001. - 26 верес. - С. 8.

Василевська О. Як вони жили : кореспонденти "Дня" стали свідками унікальної знахідки в трипільському поселенні в "Тальянках" // День. - 2005. - 5 серп. - С. 1, 18-19.

Гончар Н. Проживши всього 33 роки, Василь Доманицький залишив по собі вагому спадщину  // Нова Доба. - 2002. - 9 квіт. - С. 1-2 (Вкл.).

Дмитрук А. Мысли на трипольском поселении // Вокруг света. - 2001. - № 11. - С. 36-39.

Загадка трипільських поселень // Урядовий кур’єр. - 2004. - 25 верес. - С. 1.

Ключник Н. П. Іван Сидорович Їжакевич : славетний майстер пензля, живописець, графік, прекрасний скрипаль, щирий патріот України, співуча душа нашого краю // Розкажіть онуку. - 2005. - № 28-29. - С. 34-40.

Колиска любові й добра : місту Тальному - 850 років  // Нова Доба. - 2000. - 15 серп. - Вкл.

Мартинова Т. Кістяк найдревнішого українця знайшли на Тальнівщині // Вечірні Черкаси. - 2005. - 26 січ. - С. 2.

Озірський М. Нам пишуть... трипільці, або послання з глибин 5000 років! // Черкаський край. - 2005. - 14 верес. - С. 8.

Озірський М. Черкащина - батьківщина трипільців // Земля Черкаська. - 2005. - 1  січ. - С. 5.

Тальнівський район : орієнтири визначені : // Черкаський край. - 1999. - 28 квіт. - С. 4-5.

Титаренко Л. Трипільське "Засіяне поле" // Голос України. - 2004. - 4 верес. - С. 5.

Трипільські поселення стануть частиною «Золотої підкови Черкащини» // Ділова Черкащина. - 2005. - 9 листоп. - С. 2.

Трипільські сни Вадима Мицика : тальнівський краєзнавець готовий створити унікальний музей, аналогів якому немає у світі // Нова Доба. - 2000. - 26 верес. - С. 4-5.

Трохименко В. Феномен академіка Радзіховського // Нова Доба. - 2000. - 15 серп. - Вкл.

Трохименко В. "Я ніколи не стомлюся жити..." // Урядовий кур'єр. - 2000. - 9 груд. -  С. 7.

Черкаські проекти з відродження трипільської культури підтримали міністри та науковці // Нова Доба. - 2006. - 28 лют. - С. 2.

Інтернет-посилання:

Тальнівський інформаційний портал // http://talne.info/

Тальне: Замки та храми України//

http://www.castles.com.ua/index.php?id=talne

Тальне

//http://www.kievantico.com.ua/service/travel_ukraine/thematic_travel/west/talne/

Кам'янка

Мальовнича місцевість Кам'янки надихала на творчість російського поета Олександра Пушкіна, який двічі побував у містечку й написав тут кілька ліричних поезій, та російського композитора Петра Чайковського, для якого Кам'янка впродовж 28 років була рідною домівкою й місцем народження багатьох його безсмертних музичних творів. Саме в Кам'янці вперше прозвучала чарівна музика опери Чайковського "Євгеній Онєгін". Це місто пов'язане з повстанням декабристів у 1825 році.

На базі літературно-меморіального музею Олександра Пушкіна і Петра Чайковського та комплексу пам'яток історії, культури і природи 1995 року створено Кам'янський державний історико-культурний заповідник До його складу входить парк імені Декабристів із пам'ятниками Пушкіну та Чайковському. Окрасою парку є Зелений будиночок та Водяний млин - пам'ятки архітектури початку XIX ст. Найдавнішою пам'яткою архітектури заповідника Пушкінський ґрот, побудований у кінці XVIII ст.

Радимо прочитати:

Айзенберг Й. Здрастуй, Пушкін : народившись 200 років тому, великий поет і сьогодні залишається нашим сучасником // Черкаський край. - 1999. - 4 черв. - С. 4.

Глущенко А. А Кам'янку так і не "підкували"? // Черкаський край. - 2005. - 27 трав. - С. 5.

Глущенко А. У нього був талант від бога : 100 років тому у с. Михайлівка Кам'янського р-ну народився Макар Корнійович Муха, чиє ім'я широко відоме за межами нашої держави // Черкаський край. - 2006. - 25 січ. - С. 5.

Евграшина М. Вечно скитавшийся по квартирам в Москве и Петербурге Петр Ильич Чайковский говорил, что только в Каменке на Украине чувствует себя дома и может оставаться самим собою // Факты. - 2003. - 2 авг. - С. 10.

Клименко Н. Макар Муха - відомий і невідомий // Черкаський край. - 2001. - 23 трав. - С. 6.

Людний Ф. Те місце заповідне : скарби музейні // Українська культура. - 1999. - № 2. - С. 7-8.

Ляшко Ю. Уродженець Кам'янщини Федір Швець зачитував на Софіївському майдані Києва Акт злуки : цього року виповнюється 120 років від дня народж. нашого земляка, громад.-політичного діяча доби УНР та Директорії // Нова Доба. - 2002. - 12 лист. - С. 7.

Нікітенко Л. У Кам'янці не забувають про свою славну історію : й охоче розкажуть про Чайковського, Пушкіна та декабристів // Нова Доба. - 2004. - 20 квіт. - С. 15.

Приймак О. Моя Кам'янка : етюди про місто // Урядовий кур'єр. - 1998. - 4 лип. - С. 4.

Підлужна А. Рояль Чайковського // Урядовий кур'єр. - 2003. - 15 листоп. - С. 9.

Сніжко М. "Мой милый сердцу Каменград": 60-річчя музеям Пушкіна О. С. і Чайковського П. І. // Село і люди. - 1997. - 7 лют. - С. 2.

Сніжко М. У тихому і милому Каменграді : до 200-річчя від дня народження О. С. Пушкіна // Село і люди. - 1999. - 4 черв. - С. 3.

Тясминський А. Тимошівка пам'ятає Кароля Шимановського // Черкаський край. - 2004. - 23 черв. - С. 8.

Тясьминський А. "Акт злуки" на Софіївській площі зачитував взимку 1919 року наш земляк Федір Швець //Черкаський край. - 2003. - 22 січ. - С. 3.

Федорова Т. "Поети з нас героїнь зробили, а ми просто поїхали за чоловіками…" : Декабристки // Нова Доба. - 2000. - 4 квіт. - С. 4-5 (Вкл.).

Інтернет-посилання:

Асоціація міст України: Кам’янка //www.auc.org.ua/city/?sid=471&ln=ua

Кам’янка //http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BC' %D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B0_(%D0%9A%D0%B0%D0%BC'%D1%8F%D0%B..

Українська геральдика [Герб міста]

// http://www.heraldry.com.ua/index.php3?lang=U&context=info&id=2255#verh

Кам’янка // http://heart-ua.com.ua/turyzm/turyzm2.php?sho2=0&kog=3

Чигиринщина

Історичне ядро української нації, центр українського державотворення. Серед її найяскравіших історичних сторінок - визвольна війна XVII століття, Коліївщина, Холодноярська республіка.

У Чигирині - столиці першої української козацької держави і резиденції гетьмана України - Богдан Хмельницький приймав послів із багатьох держав Європи. Із Суботова, де Богдан (Зиновій) Хмельницький народився, провів свої дитячі роки й де, за свідченнями літописців, його поховано в Іллінській церкві, гетьман керував збройними силами під час визвольної війни українського народу 1648-1654 років. Тут він підписував свої універсали до народу.

У 1995 році до 400-річчя від дня народження Богдана Хмельницького було створено національний історико-культурний заповідник „Чигирин". Серед унікальних пам'яток археології, історії, архітектури, природи - одне з найбільших в Україні городищ скіфського періоду в Холодному Яру (VIІ-V ст. до н.е.), Троїцька церква Мотронинського монастиря біля села Мельники, бастіон Дорошенка в Чигирині, гідрологічна пам'ятка природи „Три криниці" поблизу Суботова, тисячолітній дуб на хуторі Буда, званий у народі Залізняковим, музей Богдана Хмельницького в Чигирині, розташований у будинку колишньої повітової управи кінця XIX ст.

На Замковій (Богдановій) горі, яка є пам'яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення, збереглися залишки фортеці, зведеної за козацької доби.

Радимо прочитати:

Бабенко В. "Козацька тверджа, давній Чигирине…" // Урядовий кур’єр. - 2000. - 16 трав. - С. 9.

Безуглий В. Чигиринщина - край заповідний : дух вольниці  // Нова Доба. - 2000. - 6 квіт. - С. 4-6 (Вкл.).

Благословенний край - Чигиринщина // Нова Доба. - 2000. - 23 трав. - С. 4-5.

Бушин М.І. Черкаський край в особах. 1941-2001 : Чигиринщина / М. І. Бушин, В. М. Лазуренко. - Черкаси : Відлуння-Плюс, 2003. - 304 с.

Вівчарик О. У Мельниках Чигиринського району встановлено й освячено пам'ятний знак на могилі Василя Чучупаки  //Нова Доба. - 2002. - 29 серп. - С. 3.

Вінграновський М. Чотирнадцять столиць України : короткі нариси з її історії // Холодний Яр. - 1996. - № 3. - С. 14-25; № 4. - 6-13.

Глущенко А. І піднявся з руїн монастир // Черкаський край. - 2001. - 18 лип. - С. 6.

Давиденко В. У Чигирині може з'явитися резеденція Президента України Віктора Ющенка // Нова Доба. - 2005. - 2 лют. - С. 2.

Дорошина Л. Чи віддасть Росія Чигирину останки гетьмана Дорошенка? // Факти. - 1998. - 6 серп. - С. 7.

Іваненко О. Відродження Чигирина - справа державна // Нова Доба. - 2004. - 8 лип. - С. 3.

Івшина Л. Чигирин - це духовний центр держави : нац. заповідник має всі шанси гідно презентувати Україну //День. - 2002. - 6 груд. - С. 18-19.

Коваль А. Назви міст : люби і знай свій рідний край // Розкажіть онуку. - 1997. - № 5. - С. 27.

Ленченко В. Гетьманський двір у Чигирині // Урядовий кур’єр. - 1997. - 20 трав. - С.9.

Лисенко С. Холодний Яр стане національним парком // Молодь Черкащини. - 2000. - 16 листоп. - С. 12.

Мелешко К. У Чигирині мріють побудувати президентську резиденцію // Україна і світ сьогодні. - 2005. - 15-21 квіт.- С.14.

Мелешко К. Чигирин - цитадель казачества // Аргументы и факты. - 2005. - № 12. - С. 23.

Пахолко О. Загадковий Богдан // Місто. - 2005. - 24 серп. - С. 11.

Поліщук М. Холодноярська республіка / М. Поліщук // Нова Доба. - 2001. - 12 черв. - С. 3, 8 (Вкл.).

Попельницька О. Чигирине, Чигирине... : гетьманські столиці // Жінка. - 2000. - 8. - С. 8-9.

Про затвердження Комплексної програми розвитку історико-архітектурного комплексу "Резиденція Богдана Хмельницького" на 2004-2010 роки : постанова КМУ від 2 черв. 2004 р. // Урядовий кур'єр. - 2004. - 22 черв. - С. 14.

Рощаховський С. Холодноярська республіка : далека і близька // Черкаський край. -1997. - 16 квіт. - С. 1.

Соса П. Подорожі поета до Холодного Яру : до 185-ї річниці від народж. Т. Г. Шевченка // Нова Доба. - 1999. - 16 лют. - С. 7.

Сюндюков І. Загибель козацької столиці : облога і падіння Чигирина : 1678 // День. - 2002. - 19 жовт. - С. 5.

Титаренко Л. Вирували бунчуки і корогви : колишня гетьманська столиця Чигирин урочисто вшанувала 410-річницю з дня народження Богдана Хмельницького // Голос України. - 2005. - 24 жовт. - С. 7.

Тясминський А. Перлина гетьманської столиці // Черкаський край. - 2004. - 30 квіт. - С. 10.

Ушета І. І. Стежками Холодного Яру / І. І. Ушета. - К. : Знання, 1988. - 64 с.

Чечель Л. Чигиринщина  // Освіта. - 2005. - 28 верес. - 5 жовт. - С. 10.

Інтернет-посилання:

Асоціація міст України: Чигирин // http://www.auc.org.ua/city/?sid=429&ln=ua

Василий Полтавец: «Чигирин - это духовный центр державы»

// www.day.kiev.ua/76673/

На родине Гетьмана Украины Богдана Хмельницкого

// http://www.ivushka.webservis.ru/CHIGIR/Chigirin.htm

Чигирин //uk.wikipedia.org/wiki/ %D0%A7%D0%B8%D0%B3%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BD

Чигирин //http://www.bookap.by.ru/trans/rodin/gl4.shtm

Чигирин //http://mskifa.narod.ru/chugurun.html

Умань

Це місто має давню історію, багату на знаменні події. Воно гармонійно поєднує в собі старовину і сучасність. Перша відома нам писемна згадка про Умань як місто датується 1616 роком. Воно належить до небагатьох міст на території України, яким було надано "Магдебурзьке право" (1760).

Умань чи не найбагатша в Черкаському краї на історико-культурну спадщину. Близько 20 відсотків усіх пам'яток архітектури Черкаської області зосереджено в м. Умань. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 місто занесено до списку історичних населених місць України. У 2004 році парку було надано статус національного.

Уманський державний дендрологічний парк «Софіївка» НАН України є шедевром світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII - початку XIX століть. Парк розкинувся на площі понад 170 гектарів на околиці старовинного міста. Це зразок пейзажної паркової композиції води, землі, архітектурних споруд і скульптур.

Заснований парк у 1796 році багатим польським магнатом Станіславом Щенським-Потоцьким на честь дружини - красуні-грекині Софії і був подарований їй до дня народження у травні 1802 року. Ідея спорудження парку в романтичному стилі з використанням римської та грецької міфології належала самій Софії.

Автором топографічного і архітектурного проекту, а також керівником усіх робіт по будівництву «Софіївки» був талановитий польський військовий інженер Людвиг Метцель, який зумів на полотно природи і людської праці покласти образи безсмертних героїв гомерівських «Одісеї» та «Іліади». Творцями парку були українські селяни-кріпаки Фелікса Потоцького. Щодня на будівництві працювало близько 800 чоловік. У стислий термін був створений цей шедевр, що понад 200 років вражає відвідувачів своєю красою. Дивні пейзажні, екзотичні рослини, античні скульптури, водойми, каскади, фонтани, кам'яні гроти - все це можна побачити, відвідавши парк.

В 1929 році «Софіївку» оголошено Державним заповідником, їй надано самостійного статусу, і до 1955 року вона кілька разів перепідпорядковувалася різним відомствам і міністерствам. З 1955 року парк знаходиться в підпорядкуванні Академії наук України. В 1991 році йому надається статус наукової установи АН УРСР і відтоді він називається «Уманський державний дендрологічний парк «Софіївка» АН УРСР». У 2004 році парку було надано статус національного. У 2004 році парку було надано статус національного.

Нині «Софіївка» - найбільший центр з інтродукції та акліматизації рослин правобережного лісостепу України, де налічується понад дві тисячі одиниць різноманітних рослин. У дендропарку працюють чотири наукові відділи.

В 1995 році «Софіївка» брала участь в Міжнародному конкурсі «Європа Ностра» і отримала всі відзнаки: медаль, диплом і барельєфну дошку - за роботу з відновлення парку після стихійного лиха 1980 року, а також за збереження пам'яток історії та культури.

Доля міста пов'язана з брацлавськими хасидами - однією з гілок іудаїзму. Саме сюди щорічно приїздять і будуть приїздити тисячі туристів-віруючих з понад 30 країн світу, щоб помолитись на могилі свого духовного провідника-цадика Нахмана, яка знаходиться в Умані.

У даний час ведеться будівництво синагоги - однієї з найбільших у світі молитовень, яка буде вміщувати до 5 тисяч віруючих.

Радимо прочитати:

Бабій Ю. Парк прекрасної Софії // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2004. - № 8. – С. 18.

Бевз Г. П. Історія Уманщини. – К. : 1997. – 103 с.

Гудзик К. Осінь у «Софіївці» // День. – 2003. – 19 верес. – С. 10.

Даниленко О. В своїй хаті – своя правда : місто Умань прагне здобути особливий статус // Черкаський край. – 2001. – 3 серп. – С. 3.

Даниленко О. Коли туристи знайдуть дорогу до Умані? // Черкаський край. – 2003. – 13 серп. – С. 5.

Даниленко О. «Софіївка» отримала статус національного парку // Черкаський край. - 2004. - 10 берез. - С. 2.

Даниленко О. «Софіївка» стала науково-дослідним інститутом // Черкаський край. - 2005. - 19 жовт. - С. 5.

Дмитрук А. Уманская Анжелика // Вокруг света. – 2004. - № 1. - С. 4-17.

Малиновський М. Мені тепер на Умань треба подивитись…: [про перебування Т. Шевченка в Умані. Твори письменника, в яких згадується Умань] // Нова Доба. – 2000. - 7 берез. - С. 4-5 (Вкл.).

Слєпінін О. Одісея графського парку // Дзеркало тижня. - 2002. - 9 листоп. - С. 17.

Титаренко Л. “Смарагдова поема” стала національним парком // Голос України. - 2004. - 17 берез. - С. 8.

Тульчинська В. В Умані буде історико-архітектурний заповідник // Нова Доба. - 2005. - 9 черв. - С. 4.

Умань: фотоальбом / авт. тексту Ю. І. Бодров. – К. : Мистецтво, 1999. – 112 с. : іл.

Шквар Г. «Стара Умань» обіцяє стати черкаським клондайком // Черкаський край. - 2005. - 17 черв. - С. 3.

Інтернет-посилання:

Все про Умань //http://www.guman.com.ua/

Інформаційний портал міста Умань // http://uman.info/

Офіційний сайт м. Умань //www.umantown.com

Офіційний сайт Національного дендрологічного парку «Софіївка» //http://www.sofiyivka.org.ua/ua/refer.htm

Над річкою, над Кам’янкою… (До Міжнародного дня музеїв) //http://otherside.com.ua/news/print.php?id=4364

Неофіційний сайт м. Умань// www.guman.com.ua

Умань: Фотоальбом // http://gallery.kiev.org.ua/uman

Умань // http://mskifa.narod.ru/uman.html

Опубліковано: 08 травня 2024

Випуск містить інформаційну підбірку статей, де висвітлюються екологічні проблеми України, що виникли внаслідок російсько-української війни. Додатком до матеріалу є презентація з аналогічною назвою.

ЧИТАТИ ДАЛІ

ЗАВАНТАЖИТИ ПРЕЗЕНТАЦІЮ

Опубліковано: 06 листопада 2023

Яскраво ілюстрований матеріал містить біографію письменника та короткий аналіз «Енеїди» з погляду української ідентичності. Доповнено списком рекомендованої літератури та відео. 

 

ЧИТАТИ ДАЛІ

Опубліковано: 15 вересня 2023

Експрес-інформація організаторам дитячого читання

 

Серед пам’ятних літературних дат Черкащини 2024 року:

 

– 125 років від дня народження Підгайного Леоніда Єрофійовича (1899 – 1950).

Народився в с. Яблунів Канівського (нині – Черкаського) району. Письменник, літературознавець, критик. Друкувався в періодичних виданнях із літературно-критичними статтями та рецензіями, зокрема на твори Ю. Смолича, Є. Григорука, Д. Мая-Дніпровича, В. Чумака та ін. Автор книг «Леся Українка», «Франко і Золя» та ін.

Був членом Національної спілки письменників України.

– 30 років із часу заснування Черкаської обласної краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича (1994).

– 30 років із часу започаткування щорічного присудження обласної літературно-публіцистичної премії «Берег надії» імені Василя Симоненка (1994). Нині – Всеукраїнська літературна премія імені Василя Симоненка.

 

Січень

1 – 100 років від дня народження Красюка Петра Харитоновича (1924 – 2008).

Народився в с. Трахтемирів Канівського (нині – Черкаського) району (затоплене Канівським водосховищем). Жив на Рівненщині. Поет, байкар, гуморист і перекладач. Автор збірок «Байки та гуморески», «Яке коріння, таке й насіння», «Премійований Кіт», «Поголений Їжак», «Сміття і мітла», «Пасивний Бобер», «Ворона на естраді», «Непідкупний Ведмідь», «Хід конем», «Регламент для Зайця», «З вогню та в полум’я» та ін. Багато байок написав для дітей та про дітей. Окремі твори перекладено білоруською, тувинською, єврейською, польською та болгарською мовами.

Лауреат літературних премій імені Валер’яна Поліщука та імені Микити Годованця.

Був членом Національної спілки письменників України.

1 – 50 років від дня народження Денисюка Василя Вікторовича (1974).

Народився в с. Дмитрушки Уманського району. Поет-гуморист, філолог. Працює викладачем Уманського державного педагогічного університету імені П. Тичини та є редактором університетської газети.

Автор поетичних книг «Дві балади», «Сам сміюся і всіх запрошую», «Вам», «Селяві», збірки гуморесок про студентське життя «Наука бути студентом», публікацій у періодиці.

9 – 70 років від дня народження Левченка Сергія Прокоповича (1954 – 2019).

Народився в с. Мошни Черкаського району, мешкав в м. Черкаси. Поет, прозаїк, перекладач. Закінчив філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту. Вчителював, працював директором, головним редактором видавництва «Сіяч», коректором в редакції газети «Прес-Центр».

Автор збірок «Бачення», «Видіння», «Хвала пітьмі», «Тло світла», «Небо провінції», «Листя золота колекція», «Завтра починається вранці», «Іуда», «Присутність другого», «Усе любов…», «Листя золота колекція», «Перетерпіти і зберегти», «Усе», «Вечірнє шосе», «…І знову осінь…» (у співавторстві з донькою Анною Левченко), численних публікацій в колективних збірках та періодиці, в тому числі за кордоном (Естонія). Перекладав з естонської та польської мов.

Був членом Національної спілки письменників України.

10 – 45 років від дня народження Кримовської Софії Володимирівни (1979).

Народилась у м. Веймар (Німеччина), нині мешкає в м. Умань. Поетеса, журналістка, редакторка, магістерка філології. Навчалась в Уманському державному педагогічному університеті імені П. Тичини. Працює в засобах масової комунікації, співзасновниця та художній керівник Уманського інклюзивного лялькового театру «Килеси».

Авторка збірок «Дегустація болю», «Я тобі снитимусь» (аудіозбірка), «Сві…ТЛО…тінь» (ТЛО І РИМА); книг для дітей – «Балакуча книжка-планшет» (у співавторстві, книга з аудіододатком-планшетом), «Абетка» та «Вчимо кольори». Друкувалась у журналах «Дніпро», «Шлях нації», в «Українській літературній газеті». Ініціаторка та укладачка збірки творів уманських авторів, присвячених подіям Майдану, АТО, Героям України – «Постріли слів».

Дипломантка міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (1999) та лауреатка ІІІ Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди і виноград» (2012).

16 – 50 років від дня народження Луценко (Мягкової) Зінаїди Валентинівни (1974).

Народилася в смт. Цибулів Монастирищенського (нині – Уманського) району. Прозаїк. Закінчила Корсунь-Шевченківське педагогічне училище, філологічний факультет Уманського педагогічного університету імені П. Тичини. Працює педагогом.

Авторка збірки оповідань «І нащо мені той дід?», романів «Необдумана Міловиця», «Я, Миколайко...», «Злі лелеки», «Маринчина лялька», «Свята Марійка», «Ніщо не є кінцем», публікацій у колективній збірці «Фантастика.UA», альманасі «Скіфія-2012 – Літо», друкувалася в періодичних виданнях.

Лауреатка Всеукраїнського конкурсу найкращих творів для дітей імені В. Кобилянського, конкурсу «Коли скінчились уроки», Міжнародного конкурсу на найкраще коротке оповідання від Міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка часу», переможниця в номінації «Найкращий автор року» за серію статей, оповідань в журналі «Пані вчителька», конкурсу оповідань у номінації «Українське фентезі» за версією Міжнародної конференції «Дні фантастики в Києві», володар ІІ премії Міжнародного літературного конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова», дипломантка конкурсу «Коронація слова» (2013, 2015, 2020).

Членкиня Національної спілки письменників України та Всеукраїнського об’єднання любителів фантастики.

21 – 105 років від дня народження Гаптаря Максима Лукича (1919 – 1988).

Народився в с. Орловець Городищенського (нині – Черкаського) району. Поет. Після закінчення школи вступив на навчання до Українського фармацевтичного інституту. Три роки навчався в інституті і, водночас, працював асистентом сільської аптеки. З 1939 року припинив навчання та роботу через тяжке захворювання очей. Максим Лукич рано втратив зір, натомість отримав талант тонко й глибоко відчувати красу життя, оспівуючи її в своїх поезіях.

Друкуватися почав із 1961 року. Автор збірок поезій «Світло», «Неспокій», «На ясен день», «Осінні птахи», публікацій у збірках та періодиці. Окремі вірші покладені на музику («Тарасова гора» та ін.).

Мав товариські стосунки з В. Симоненком.

Був членом Національної спілки письменників України.

23 – 140 років від дня народження Кротевича Євгена Максимовича (1884 – 1968).

Народився в с. Журавка Городищенського (нині – Звенигородського) району. Прозаїк, драматург. У 1920-х роках працював завідуючим літературною частиною театрів імені М. Заньковецької у м. Львів та імені І. Франка у м. Київ.

Автор п’єс «Сентиментальний чорт», «Секретар прем’єр-міністра», «Син сови», «Вовченя», романів «Звільнення жінки», «Понад Славутичем-Дніпром», «Сини землі», книг «Новели», «Вибране», книги спогадів «Київські зустрічі».

Був членом Національної спілки письменників України.

27 – 185 років від дня народження Павла Платоновича Чубинського (1839 – 1884).

Вчений, поет, етнограф, фольклорист, статист, географ, громадський діяч, автор слів Гімну України. В 1870-73 рр. мешкав на Городищині, в с. Мліїв. Тут він створив народницький гурток, налагодив зв’язок із робітниками та службовцями, відкрив народну школу, пожвавив культурну діяльність, влаштовуючи вистави самодіяльного театру, в якому сам брав участь.

 

Лютий

7 – 105 років від дня народження Кулінича Григорія Григоровича (1919 – 1998).

Народився в с. Орловець Городищенського (нині – Черкаського) району. Літературознавець, критик, перекладач. Із кінця 1942 року перебував на фронтах Другої світової війни. Працював у видавництвах «Дніпро», «Держлітвидав», «Молодь», «Музична Україна».

Автор монографії «Ярослав Галан» та багатьох статей із проблем літературознавства. Виступав як критик та перекладач художньої літератури.

Був членом Національної спілки письменників України.

11 – 110 років від дня народження Письменної Лариси Михайлівни (1914 – 1992).

Народилася на Житомирщині, тривалий час мешкала в м. Черкаси. Письменниця. Працювала на посаді завідуючої редакцією літератури у видавництві «Веселка». Авторка численних дитячих книжок казок, оповідань і повістей. Серед них: «Томка з Боготола», «Золотогривий», «Скарб Вовчої криниці», «Павлик-Равлик», «Як Петрик на дні моря жив», «Голубий Олень», «Богатир Жовте Око», «Тисяча вікон і один журавель», «Чарівник на тонких ніжках», «Чап-Чалап», «Батько» та ін. У творчому доробку Лариси Михайлівни є і романи та повісті для дорослих. Твори письменниці перекладалися грузинською, естонською, литовською, німецькою, румунською мовами.

У 1986 році за збірку казок, оповідань, повістей «Тисяча вікон і один журавель» письменниця була відзначена літературною премією імені Лесі Українки.

Була членом Національної спілки письменників України.

18 – 35 років від дня народження Дуплій Оксани Олегівни (1989).

Народилася в м. Черкаси. Письменниця, режисер, психодраматистка. Закінчила Інститут педагогічної освіти, соціальної роботи та мистецтва Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького та Канівське училище культури і мистецтв.

Авторка книг «Маленькі історії» та «Львівські таємниці»; відеозамальовок «Мара», «Кактуси», «Білочка», «Одні на двох сни… (LoveStory)», «Сонях», «Крео – крихітки», «Дуже проста історія»; короткометражного фільму «Капці»; публікацій у часописі «Холодний Яр», альманахах та колективних збірках.

Переможниця обласного літературного конкурсу «Україно, ти для мене – диво!», Всеукраїнського конкурсу відеопоезїї «Грак», фіналістка Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».

Лауреатка літературної премії імені Ф. Мицика.

Членкиня Національної спілки письменників України.

29 – 80 років від дня народження Затуливітра Володимира Івановича (1944 – 2003) .

Народився на Сумщині. Поет, прозаїк, перекладач, журналіст, видавець. Автор збірок «Теорія крила», «Теперішній час», «Тектонічна зона», «Пам’ять глини», «Зоряна речовина», «Полотно», «Четвертий із триптиха», «Чаша жертовна», «Ненаписані пейзажі», «Тернова гора». Переклав із молдовської мови збірку поезій «Крила під сорочкою» Н. Дабіжі, низку творів литовських поетів. Окремі його поезії перекладено болгарською, угорською, румунською, німецькою, італійською, англійською та французькою мовами.

Лауреат літературних премій імені П. Усенка та імені П. Тичини.

Був членом Національної спілки письменників України.

У січні 2003 року життя Володимира Затуливітра обірвалося за трагічних обставин у с. Бучак на Канівщині. Тут він і похований. Щороку на могилі поета проводяться Затуливітрівські читання, також у селі відкрито літературно-меморіальний музей письменника.

 

Березень

85 років із часу створення Літературно-меморіального музею Т.Г. Шевченка у с. Шевченкове Звенигородського району (1939).

4 – 165 років від дня народження Білиловського (Цезаря, Білила, Цезарка) Кесаря Олександровича (1859 – 1938).

Народився в с. Вознесенське Золотоніського району. Поет, перекладач, видавець та громадський діяч. Автор сатиричних творів «Клим Ганьба», «Халепа, або Генерал Став-Ставиця», поеми «Цар Джеган, або Мармуровий слон», циклів ліричних поезій, багатьох статей медичної та етнографічної тематики. Підготував розділ про українську драматургію у «Storia universale della letteratura» за ред. А. де Ґубернатіса. Написав спогади про В. Александрова, П. Куліша (не збереглися) та М. Кропивницького. Друкувався у часописах «Світ», «Зоря» (публікував статті про вшанування пам’яті Т.Г. Шевченка), «Дзвінок». Перекладав українською мовою твори І. Гете, Ф. Шіллера, Г. Гейне, німецькою – Т. Шевченка. Займався видавничою діяльністю, опікувався виданням творів українських письменників.

Його поезії «Вечірня пісня», «В чарах кохання» стали популярними народними піснями.

9 – 210 років від дня народження Шевченка Тараса Григоровича (1814 – 1861).

Народився в с. Моринці Звенигородського району. Геніальний поет, прозаїк, драматург, художник-живописець, мислитель, основоположник нової української літератури.

З дитинства Тарас виявив неабиякий хист до малювання та співу. Мав феноменальну пам’ять. Усе, що почув, побачив, живучи в Україні перші п’ятнадцять років, у найтонших подробицях зберіг у душі на все життя і геніально втілив у своїй творчості. Особливо захоплювали хлопця народні пісні, яких знав безліч. Саме народна пісня пробудила в його душі небачений поетичний дар.

Початкову освіту здобув у місцевій школі. Щасливе, безтурботне дитинство хлопця тривало недовго: коли йому йшов 10-й рік, померла мати, а ще через три роки – батько. Коли Тарасові минуло 14 років, його забрали в маєток слугою до поміщика П. Енгельгардта. Восени 1829 р., разом із іншими слугами, він виїхав слідом за паном до Вільна (тепер Вільнюс – столиця Литви), а згодом – у Петербург. Тут був відданий на навчання до маляра В. Ширяєва, де познайомився із земляком, художником Іваном Сошенком, а через нього – з поетом Є. Гребінкою та видатними діячами російської культури – О. Венеціановим, В. Жуковським, К. Брюлловим. Їхніми стараннями 22 квітня 1838 р. його було викуплено з кріпацтва, а вже через місяць прийнято до Академії мистецтв у майстерню К. Брюллова.

Тарас Шевченко почав писати вірші ще до звільнення з кріпацтва. У 1840 році в Петербурзі вийшла перша збірка його поезій «Кобзар», що відкрила нову добу в історії української літератури. У 1841 році була надрукована поема «Гайдамаки». У Т. Шевченка невпинно наростає протест проти соціального і національного гноблення українського народу, лунають заклики до єднання і братерства, чітко формується революційно-демократичний світогляд.

Т. Шевченко тричі приїжджав в Україну: в 1843–1844, 1845–1847 та 1859 роках.

Під час першої поїздки поет відвідав Кирилівку, Мойсівку, Чигирин, Суботів, Лузанівку, Холодний Яр, Моринці, Лисянку, Тальне, Звенигородку.

Після закінчення Петербурзької Академії мистецтв Тарас Григорович вдруге відвідав міста і села Черкащини. Поетичним підсумком його скорботних дум під час другої подорожі Україною були твори «Великий льох», «Стоїть в селі Суботові», «Холодний Яр», «Маленькій Мар’яні», «І мертвим і живим...», «Три літа», «Сон», «Кавказ». У цей період Т. Шевченко виконав малюнки «Хата батьків Т. Г. Шевченка в Кирилівці», «На пасіці», «Сліпий» («Невольник»), «Селянська родина», «Чигирин з Суботівського шляху», «Богданові руїни в Суботові», «Кам’яні хрести в Суботові», «Мотрин монастир», «Чигиринський дівочий монастир» та інші.

Під час третьої подорожі Україною (червень-липепь 1859 р.) Т. Шевченко побував у Прохорівці, Корсуні, Кирилівці, Межирічі, Пекарях, Хмільній. Він шукав над Россю та Дніпром ділянку землі, щоб тут оселитися. 15 липня 1859 року біля Прохорівки поета заарештували і доставили в Мошни, а 18 липня – до Черкас, де він знаходився під наглядом справника В. Табачникова. Тут і написав вірші «Колись дурною головою» та «Сестрі». 22 липня Тараса Шевченка відправлено з Черкас через Мошни до Києва.

Після третьої подорожі Т. Шевченко ще з більшим завзяттям викриває поміщиків, «царів і царенят», чиновництво.

Помер Тарас Григорович 10 березня 1861 року в Петербурзі. Поховали поета спочатку в Петербурзі, на Смоленському цвинтарі. А пізніше, 22 травня 1861 року, друзі Т. Шевченка, виконуючи його заповіт, перевезли тіло покійного до Канева, де перепоховали на Чернечій горі (тепер Тарасова Гора). Нині тут – Шевченківський національний заповідник, створений у 1925 році. У 1939 році на могилі встановлено пам’ятник поетові (скульптор М. Манізер). Тоді ж прийняв перших відвідувачів і літературний музей Т. Г. Шевченка, який було реконструйовано в 2004–2010 роках. Зараз оновлений музей налічує понад 6 тисяч експонатів.

Іменем поета названа найавторитетніша державна відзнака в галузі літератури та мистецтва – Національна премія України імені Тараса Шевченка. В області діють заповідники: «Батьківщина Тараса Шевченка» та Шевченківський національний заповідник. Працює п’ять музеїв, серед яких унікальний музей однієї книги – «Кобзаря» Т. Г. Шевченка. Встановлено 75 пам’ятників та 18 пам’ятних знаків поету. Залізнична станція у м. Сміла, Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр, обласна універсальна наукова бібліотека носять ім’я геніального земляка.

9 – 105 років від дня народження Шабатина Полікарпа Юхимовича (1919 – 2007).

Народився в с. Склименці Корсунь-Шевченківського (нині – Звенигородського) району. Поет-байкар. У роки Другої світової війни служив у частинах протиповітряної оборони. Брав участь у боях із фашистськими загарбниками в Польщі, під час штурму Кенігсберга. Вже по війні закінчив філологічний факультет Київського національного університету, працював на державній службі, був секретарем правління Спілки письменників України.

Автор десяти книг байок: «Пером під корінь», «Віялка», «Дружні натяки», «НОП та клопіт», «Ягня й цапина борода», «Байки та жарти», «Байкарня» та ін., кількох книг подорожніх нотаток і нарисів – «Шляхи за обріями», «Знову в дорозі», «Кулунда», друкувався в періодиці. Також писав гумористичні твори для дітей та про дітей.

Твори Полікарпа Шабатина перекладені багатьма мовами світу.

Лауреат літературної премії імені С. Олійника.

Був членом Національної спілки письменників України.

12 – 75 років від дня народження Павленка Степана Онисимовича (1949 – 2003).

Народився в с. Легедзине Тальнівського (нині – Звенигородського) району. Поет, літературознавець, перекладач, педагог. Після закінчення Черкаського педагогічного інституту працював учителем у с. Яворів на Львівщині. Автор книги поезії, прози, сатири та перекладів «Вічність така коротка», збірника мовних цікавинок «Філологічний калейдоскоп» (у співавторстві з дружиною Ольгою Павленко), збірки ранніх поезій «Починає світать», численних методичних, літературознавчих та публіцистичних статей, перекладів. Його твори публікувалися в колективних збірниках, літературних та фахових часописах «Дніпро», «Українська мова і література в школі», «Дивослово», «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах», «Барвінок», «Холодний Яр», газетах «Літературна Україна», «Українська мова та література», «Освіта України», «Уманська зоря» тощо.

20 – 95 років від дня народження Соломіцького Олексія Лукича (1929 – 2021).

Народився на Миколаївщині, мешкав у м. Черкаси. Поет, прозаїк, педагог. Після закінчення Одеського державного університету працював учителем, літературним працівником газети «Одеський політехнік», інспектором шкіл Черкаського обласного відділу науки та освіти, завідуючим відділенням Черкаського фінансово-економічного технікуму.

Автор гуморесок та оповідань, включених до збірки «Вітрила наших мрій», книг для дітей «Жменя сміху дітям на потіху», «Смішинки для Максима та Маринки», «Оповідання мого дитинства», «Незвичайна мандрівка», «Найвірніші друзі»; повістей «Таємниця старого кургану», «Пастка»; романів «Страшна помста», «Скривджені долі», «Холодноярські соколята», «Сансі» «Відкритим текстом», «Вибух»; збірки поезій «Наодинці з природою», численних публікацій у періодичній пресі.

23 – 120 років від дня народження Гуменної Докії Кузьмівни (1904 – 1996).

Народилася в м. Жашків. Прозаїк. Навчалася в Інституті народної освіти. У 1920-30 рр. написала репортажі «У степу», нарис «Стрілка коливається», повість «Кампанія», багато оповідань, які друкувалися в журналах «Червоний шлях», «Радянська література» тощо. Стала членом спілки селянських письменників «Плуг». Твори молодої письменниці були негативно сприйняті радянською критикою, почалися цензурні переслідування. Позбавлена можливості друкуватися, Докія Гуменна була приречена на мовчання. Довелося працювати секретарем та стенографістом у київських установах, виїздити в археологічні експедиції. Все це згодом знайшло відображення у творах, які письменниця змогла написати, емігрувавши до Америки. У США вийшли практично всі книги письменниці. Її творчий доробок чималий: двадцять три книги прози – романів, повістей, новел, нарисів. Найвідоміші з них – «Діти Чумацького шляху», «Хрещатий Яр», «Куркульська Вілія», «Мана», «Велике Цабе», «Багато неба», «Епізод із життя Европи Критської», «Вічні вогні Альберти», «Жадоба», «Серед хмаросягів», «Скарга Майбутньому», «Благослови, Мати!», «Золотий плуг», «Чотири сонця», «Родинний альбом», «Минуле пливе в прийдешнє», «Внуки столітнього запорожця», «На тлі праісторії», «Небесний змій», «Прогулянка алеями мільйоноліть», «Дар Евдотеї».

Померла в Нью-Йорку. Похована на українському православному цвинтарі в Баунд-Бруку в штаті Нью-Джерсі.

29 – 70 років від дня народження Озірного Олексія Антоновича (1954).

Народився в с. Вербівка Городищенського (нині – Звенигородського) району. Поет, громадський діяч. Закінчив два вузи – Черкаський педагогічний інститут та Київський педагогічний університет імені М. Драгоманова. Отримавши фах психолога, працював у Звенигородській середній школі №3, згодом – на адміністративних посадах: начальником відділу райдержадміністрації, у відділі культури Черкаського міськвиконкому, заступником начальника Смілянської райдержадміністрації.

Вдосконалював свої поетичні проби в літературному об’єднанні «Радосинь» (м. Київ, при Національній спілці письменників України). Його поетичні здібності високо оцінив керівник літоб’єднання, відомий поет Дмитро Чередниченко. У передмові до першої збірки «Проща», яка побачила світ у 1995 році, він констатував: «Нарешті в Шевченковому краї з’явився могутній поет».

Автор поетичних збірок «Проща», «Козацький цвинтар», «Заплакані зорі» та «За кого померти?», публікацій у періодиці, в тому числі й зарубіжній (Австралії, Канади, США). Автор слів гімну міста Черкаси.

Лауреат обласної літературно-публіцистичної премії «Берег надії» імені В. Симоненка.

Член Національної спілки письменників України.

 

Квітень

7 – 165 років від дня народження Левитського Миколи Васильовича (1859 – 1936).

Народився в с. Хмільна Канівського (нині – Черкаського) району. Літератор, публіцист, громадський і культурний діяч, організатор, теоретик та пропагандист кооперативного руху в Україні.

Працював адвокатом, секретарем земської управи. Найбільше ж проявив себе як засновник хліборобських артілей, організатор промислових та торговельних спілок. Із середини 90-х років він активно співпрацював із багатьма газетами, використовуючи їх як трибуну для пояснення суті кооперативного руху. У 1901 р. вийшла друком його брошура «Спілкова умова для хліборобських спілок», що стала зразком для підготовки умов та статутів селянських артілей. У 1917–18 рр. – член Центральної Ради, директор відділу Державного майна в міністерстві земельних справ УНР, брав участь у створенні Українабанку.

Ще за життя отримав визнання і як письменник. Він – автор повісті «Юдит», поетичних збірок «Вільна Україна», «Український марш», «Сусіди України», «Кати України», низки статей.

Його ідеї вплинули на світогляд таких українських письменників як І. Франко, О. Пчілка, І. Карпенко-Карий, В. Доманицький, С. Єфремов.

12 – 65 років від дня народження Жук Ніни Григорівни (1959).

Народилася в с. Богодухівка Чорнобаївського (нині – Золотоніського) району. Письменниця, журналіст. Працювала завідуючою відділу сільського господарства в редакції газети «Вісник Золотоніщини», пізніше власним кореспондентом обласної газети «Нова Доба».

Авторка книг документальної прози «Тричі породжений» (про відомого лікаря Анатолія Фесуна), «І доля стала сяйвом «Маяка»; поетичних збірок «Аорта», «Плато», «Камея», книг для дітей «Казка про богатиря Івана Піддубного, непереможного богатиря, який прославив Україну на увесь світ», «Казка про дівчинку Злату та її золоте місто», «Пригоди дівчинки Софійки», «Казка про козака Гордія та його наречену Чири-Кисі» та ін., публікацій у періодиці.

Членкиня Національної спілки журналістів України.

28 – 170 років від дня народження Гриненка (Шевченка) Йосипа Варфоломійовича (1854 – 1900).

Народився в м. Корсунь-Шевченківський. Поет і перекладач. Син В. Г. Шевченка та небіж Т. Г. Шевченка. У 1874 році закінчив Єлисаветградське кавалерійське юнкерське училище. Під час навчання в училищі входив до літературного гуртка братів Тобілевичів. У 1875 році брав участь у постановці «Вечорниць» П. Ніщинського на сцені Єлисаветградського громадського зібрання разом із майбутніми корифеями українського театру М. Кропивницьким, І. Карпенком-Карим, М. Садовським та М. Садовською-Барілотті.

Автор збірки поезій та перекладів «Дещо із перекладів і самостійних творів», яка була видана під псевдонімом І. Гриненко. Є припущення, що він був літературним записувачем «Споминок про Т. Г. Шевченка» від свого батька. Перекладав твори Р. Бернса, П. Беранже, Г. Гейне та ін.

 

Травень

8 – 210 років від дня народження Думитрашка (Копитька) Костянтина Даниловича (1814 – 1886).

Народився в м. Золотоноша. Поет, фольклорист. Учився в Полтавській духовній семінарії та Київській духовній академії, яку закінчив у 1839 році, і розпочав у ній свою педагогічну діяльність – викладав російську словесність, потягом 25 років був професором академії. У останні роки життя працював бібліотекарем.

Літературні твори почав писати в 1830-х роках. Автор поем «Жабомишодраківка», «Поминки», балад «Змій», «Заклятий», низки віршів. Значне місце у творчості К. Думитрашка належить баладам і легендам із життя простого люду, написаним під впливом народних переказів, почутих на Черкащині. У своїх творах він оспівав природу і людей рідного краю: Золотоношу («Золотоноша», «Ідилія», «І дома, і в гостях»), Кропивну (балада «Перепій»), Антипівку (балада «Упир», оповідання «Вовк»), Драбівці та Синьооківку (балада «Змій»). Автор статей з фольклору на історично-літературні та морально-етичні теми: «Святочні колядки і вірші», «Івана-Купала» та ін. Його записи народних пісень та дум опублікував М. Максимович у «Збірнику українських пісень» (1849). К. Думитрашку належить текст широко відомої української пісні, перлини світової лірики «Чорнії брови, карії очі», яка стала народною.

Займався перекладацькою діяльністю, зокрема перекладав із німецької мови уривок із «Фауста» Й. Гете.

Захоплювався живописом. Талант К. Думитрашка високо цінував Тарас Шевченко, який назвав його «безперечно обдарованою людиною».

10 – 100 років від дня народження Ковальчука Олександра Володимировича (1924 – 2005).

Народився в с. Білозір’я Черкаського району. Прозаїк. Учасник Другої світової війни. Тривалий час працював на редакторській та видавничій роботі в різних періодичних виданнях.

Автор книжок «Оповідання розвідника», «Ні, не привиди!», «На гребені війни», «Ластівко, відгукнись!», «Грані», «Ночі розвідницькі», повісті «Залог» та ін.

Був членом Національної спілки письменників України.

12 – 60 років від дня народження Пахаренка Василя Івановича (1964).

Народився в с. Червона Слобода Черкаського району. Закінчив Черкаський педагогічний інститут, аспірантуру Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України. Поет, публіцист, літературознавець, доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького.

Автор поетичних збірок «Скалки» та «Білий налив»; історико-публіцистичного дослідження «Віті єдиного древа. Україна Східна і Західна в апокаліпсисі XX століття»; літературознавчих книг та монографій «Незбагнений апостол. Світобачення Шевченка» (1994, 1999), «Слово, що здолало смерть», «Поєдинок з Левіяфаном. Міт і псевдоміт в українській літературі 1920-х років», «Українська поетика» (2002, 2009), «Шевченко як геній», «Як він ішов… Духовний профіль В. Симоненка на тлі його доби», «Начерк Шевченкової етики», «Тарас Шевченко»; шкільних підручників з української літератури для 9, 10, 11 класів (2004, 2009, 2010, 2011); навчального посібника «Шкільне Шевченкознавство»; навчально-методичного посібника «Основи теорії літератури», більше двох сотень наукових і поетичних публікацій у періодиці. Упорядник книги творів Василя Симоненка «Зажинок». Автор та упорядник проєкту «Тарас Шевченко: тексти і контексти» (за яким укладено й опубліковано книги «Катерина», «Гайдамаки», «Марія», «Садок вишневий коло хати»), численних публікацій у наукових збірниках та періодиці.

Лауреат міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», обласної літературної премії «Берег надії» імені В. Симоненка, міжнародної української премії імені Д. Нитченка, літературного конкурсу видавництва «Смолоскип», літературно-мистецької премії імені М. Старицького.

Нагороджений почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною», знаком Василь Сухомлинський. Відмінник освіти України.

Член Національної спілки письменників України.

19 – 35 років із часу відкриття у місті Черкаси Музею «Кобзаря» Т. Шевченка (1989).

22 – 85 років від дня народження Тарахан-Берези Зінаїди Панасівни (1939).

Народилася в м. Канів. Літературознавець, науковець-шевченкознавець, краєзнавець, кандидат філологічних наук.

Автор монографій «Шевченко – поет і художник», «Святиня. Науково-документальний літопис Тарасової гори», «Тарас Шевченко. Святиня і сучасна Україна», «Заворожи мені, волхве...» , «Святиня. Чернеча гора та стародавній монастир Канівський», буклетів та путівника про Шевченківський меморіал у Каневі, близько 300 наукових статей шевченківської тематики, опублікованих у вітчизняній і зарубіжній пресі, низки статей до «Шевченківського словника» та «Шевченківської енциклопедії».

Заслужений працівник культури України. Нагороджена почесною відзнакою «За заслуги перед Черкащиною», почесна громадянка м. Канів.

Лауреатка премії імені В. Вернадського.

 

Червень

10 – 70 років від дня народження Бабака Миколи Пантелеймоновича (1954).

Народився в с. Воронинці Чорнобаївського (нині – Золотоніського) району. Живе і працює в м. Черкаси. Художник, прозаїк, поет, колекціонер. Автор романів «Вільхова кров», «Едемські біси», співавтор поетичних збірок «Боже, ми вільні», «Доба туманів», численних публікацій у періодиці.

Учасник художніх виставок в Україні та за її межами, зокрема «Молодість країни», «50 років СХ України», «Живопис–98», «Новітні спрямування», 51-го Венеціанського бієнале.

У 2009 році за його ініціативи, разом із Інститутом мистецтвознавства, фольклору і етнології НАН України, була створена монографія «Народна ікона Середньої Наддніпрянщини XVIII – XX ст. в контексті селянського культурного простору», яка стала найкращою книгою XVI Форуму видавців у Львові. На конкурсі «Мистецтво книги» вона отримала диплом імені Івана Федорова. Журі ХІ Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2009» визнало монографію кращою і присудило їй перше місце в номінації «Візитівка», а також гран-прі як головному переможцю. У 2010 році видання та його автори М. Бабак і О. Найден стали лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Член Національної спілки художників України. Заслужений художник України, Народний художник України.

Роботи митця зберігаються в Національному художньому музеї України, Дирекції художніх виставок Міністерства культури і туризму України, Дирекції художніх виставок НСХУ та в приватних зібраннях колекціонерів багатьох країн світу.

29 – 120 років від дня народження Альтмана Петра Ізраїльовича (1904 – 1941).

Народився в с. Івангород Христинівського (нині – Уманського) району. Прозаїк, літературознавець. Працював ученим секретарем Інституту української літератури АН УРСР, згодом – Інституту єврейської культури.

Художні твори писав мовою ідиш. Автор збірки оповідань «Мішень сміється», повістей «Позиції», «Молодість», роману «Юність», біографічного нарису «Т. Г. Шевченко», відзначеного в 1939 році літературною премією. Упорядник і редактор збірника статей і матеріалів «Шота Руставелі».

З перших днів Другої світової війни П. Альтман був на фронті. Загинув у серпні 1941 року під селом Степанці поблизу Канева, де й похований.

 

Липень

1 – 85 років від дня народження Носаня Сергія Луковича (1939 – 2019).

Народився в с. Дубинка (затоплене Кременчуцьким «рукотворним морем») Чорнобаївського (нині – Золотоніського) району. Поет, прозаїк, публіцист, драматург, журналіст. Закінчив філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту, вчителював, співпрацював із обласною газетою «Молодь Черкащини» та Черкаською обласною державною телерадіокомпанією. З 1987 по 1991 рік очолював Черкаську обласну письменницьку організацію.

Автор більше 40 книг, зокрема збірок оповідань і повістей «Стежка в зеленому житі», «Час глибокої осені», «Високі-високі гори», «Вогонь, що спалює до тла», «Осіннє золото», «Досвіток вічного літа», «Пір’їна з крила Жар-птиці», «Сонцем осяяний острів»; збірки новел «У затінку сонця»; романів «Пласти», «Метеори», «Голгофа любові»; українського народного казкового роману «Диваківці, або Котигорошко і Понтій Пілат з Холодного Яру»; збірки поезій «Симфонія весни»; художньо-документальних повістей-есеїв «Геній правди» (про Т. Шевченка), «Ой Дніпро, Дніпро!..»; 27-томного видання короткої іронічної прози «Пір’я»; книг мініатюр «У полум’ї листя», інтелектуальної прози «Візок під дощем», «Війна не закінчилась», «Заповіт», «Велика риба»; збірок споминів «Людина з усмішкою» і роздумів «Енергетика слова», «Міражі істини, або Шлях до Едему» (в 2-х томах); комедії у співавторстві з Петром Линовицьким «Мерехлюндія»; книг для дітей «Казки для Кирилка», «Данилків календар», «Сонячний ранок», «Реп’яшок»; сценаріїв документальних відеофільмів творчого об’єднання «Піраміда» – «По кому подзвін», «Завтра моє», «Палітра його душі», «Вічна мудрість», «Вогонь новий» та ін.

Його твори для дітей «Сонячний ранок», «Чисті плеса» та «Остання двійка» включені до антології літератури для дітей та юнацтва «Дивосвіт «Веселки» і до «Читанок» для 1 та 2 класів. Твори письменника перекладені французькою, німецькою, болгарською, казахською мовами.

С. Носань – талановитий драматург. Драми «Остання мить», «Моя любове...», «Та не однаково мені», «Судна ніч» поставлені на сценах Черкаського та Запорізького обласних музично-драматичних театрів.

Заслужений діяч мистецтв України.

Лауреат обласної літературно-публіцистичної премії «Берег надії» імені В. Симоненка та літературно-мистецької премії імені М. Старицького.

Був членом Національльної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України.

10 – 85 років від дня народження Мицика Мирослава Федоровича (1939 – 1965).

Народився в с. Вишнопіль Тальнівського (нині – Звенигородського) району. Поет, фольклорист, журналіст. Син поета Федора Мицика. З десяти років почав записувати народні пісні від своєї бабусі Горпини Захарівни Мицик, яка прищепила йому любов до народної творчості. Після служби в армії, у 1961 році, повернувся інвалідом першої групи. Працював у газетах «Победа» (ще під час служби в Німеччині, м. Наумбург), «Уманська зоря», «За честь хлібороба» (м. Христинівка).

Автор збірки віршів «Пахощі землі» та книги «Життя – горіння» (про Ф. Мицика), добірок віршів, фольклорних записів у колективних збірниках та періодиці. Переможець творчого конкурсу газети «Молода гвардія».

Упорядкував і видав літературну спадщину свого батька Ф. Мицика.

Лауреат регіональної літературної премії імені Ф. Мицика (посмертно).

12 – 40 років від дня народження Коваленко Тетяни Сергіївни (Келі Ликеренко) (1984).

Народилася в с. Вербівка Городищенського (нині – Черкаського) району. Поетеса, журналіст. Закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Т. Шевченка. Працювала тележурналістом на каналах СТБ та «1+1». Нині мешкає в Бельгії.

Авторка збірки поезії «Цукерочка», публікацій в колективних збірках.

15 – 115 років від дня народження Головіної Алли Сергіївни (1909 – 1987).

Народилася в с. Миколаївка Корсунь-Шевченківського (нині Звенигородського) району. Поетеса і прозаїк. У 1920 році емігрувала з родиною до Туреччини, жила в Чехословаччині, Франції (з 1934 року), Швейцарії (з 1939 року) та Бельгії (з 1955 року). Учасниця низки літературних об’єднань Праги та Парижа.

Авторка збірок поезій «Лебедина карусель», «Міський ангел», «Нічні птахи», збірки віршів і оповідань «Вілла «Надія». Друкувалася в періодичних виданнях Праги і Парижа.

Зберегла архів брата А. Штейгера.

Померла й похована в Брюсселі.

21 – 75 років від дня народження Павленко Ольги Петрівни (1949).

Народилася на Львівщині, здавна живе й працює в с. Бабанка Уманського району. Поетеса, прозаїк, педагог-філолог. Вона – ще один представник літературно обдарованої родини Павленків.

Авторка книг «Мальви на причілку», «Абетка-Ярмарок», «Кого Бог любить», «Брат приїжджав», збірки сценаріїв «Казкогості з високості», вірша до «Авторського календаря» та збірника мовних цікавинок «Філологічний калейдоскоп» (у співавторстві з чоловіком Степаном Павленком).

У 1996 році на літературному конкурсі, оголошеному Світовою федерацією жінок України в м. Торонто (Канада), отримала першу премію в номінації «Проза» за оповідання «Лист до онучки». У 1997 році році стала переможницею конкурсу імені В. Кобилянського на кращий твір для дітей за книжку-розмальовку «Абетка-Ярмарок».

Членкиня Національної спілки письменників України.

27 – 105 років від дня народження Хименка (Химка) Андрія Івановича (1919 – 1991).

Народився в с. Адамівка (затоплене водами Кременчуцького водосховища) Чигиринського (нині – Черкаського) району. Прозаїк, поет. Зазнав тривалих репресій і переслідувань. «Спражній патріот України, проникливий дослідник і оповідач замовчуваної її історії, невтомний борець за вимріяну багатьма поколіннями її незалежність, він значну частину свого життя провів у гулагських таборах. Ті роки забрали в нього велику частку не тільки здоров’я, а й можливості ословити всю ту багатющу духовну спадщину, котру він ретельно беріг і яку хотів передати наступним поколінням», – так захоплено про Андрія Івановича Хименка відгукувався відомий письменник Григорій Білоус. У 1956 році А. Хименко був реабілітований.

Автор історичної трилогії про Івана Сірка (романи «Засвіти», «Між орлами і півмісяцем», «Під Савур-могилою»), автобіографічної трилогії «У пазурах вампіра», поеми «Анти», публікацій поетичних добірок і спогадів у колективних збірниках та періодиці. Значна частина його спадщини ще не видана.

Посмертно, в 1995 році, Андрія Хименка було прийнято до Національної спілки письменників України.

 

Серпень

3 – 55 років від дня народження Юхна Бориса Борисовича (1969).

Народився в м. Черкаси. Журналіст, краєзнавець, керівник літературно-драматургі ч ної частини Черкаського академічного обласного музично-драматичного театру імені Т. Шевченка. Свою краєзнавчу діяльність розпочав із серії статей про Черкаси в тижневиках «Молодь Черкащини», «Акцент» та «Новини тижня». У 2011 році видав свою першу книгу «Черкаські місторії. Мандрівки у часі від Соснівки до Кривалівки», в якій, на основі опрацювання широкого масиву історичних джерел, періодичних видань, спогадів очевидців і власних спостережень, автор висвітлює маловідомі або й зовсім невідомі сторінки історії міста. Продовженням краєзнавчих досліджень стали його книги «Ретро Град» та «Черкаси: пазли», автор понад 250 наукових і науково-публіцистичних статей.

Член Національної спілки журналістів України.

8 – 80 років від дня народження Кузьменко-Волошиної Валентини Федорівни (1944).

Народилася в с. Моринці Звенигородського району. Поетеса, прозаїк, художниця, майстер народної творчості. Авторка збірок поезій «Квітка любові», «Колискова для матері», «Моринські барвінки», «Квітка любові. Вибране», «Етнографіті», публікацій у колективних збірниках та періодиці. Багато віршів письменниці, покладених на музику самодіяльними композиторами, стали популярними романсами, піснями-речитативами. У її творчому доробку є низка поетичних і прозових творів для дітей.

Коли відчула, що словом не здатна передати все те, що хотілося б, почала малювати. І як результат – одинадцять персональних виставок у Каневі, Києві, Сумах, Запоріжжі.

Лауреатка обласної літературної премії імені В. Симоненка.

Членкиня Національної спілки письменників України та Спілки Народних майстрів України.

16 – 110 років від дня народження Паламарчука Дмитра Хомича (1914 – 1998).

Народився в с. Івангород Христинівського (нині – Уманського) району. Поет, перекладач, літературознавець. Учасник Другої світової війни. Зазнав репресій. Був в’язнем концтабору. Працював на шахті до 1954 року. Повернувшись в Україну, займався перекладацькою діяльністю.

Автор збірки віршів «Подзвіння», перекладів віршів російських, білоруських, польських, чеських, словацьких, німецьких, французьких, італійських, англійських поетів українською мовою. Серед них – поезії В. Брюсова, М. Танка, П. Глебки, А. Міцкевича, Ю. Тувіма, Г. Гейне, Ф. Петрарки, Д. Байрона. Переклав романи Г. Уелса «Війна світів» та «Острів доктора Моро», Г. Флобера «Саламбо», Ф. Стендаля «Червоне і чорне», Ж. Верна «10 тисяч льє під водою» тощо. Перу Дмитра Паламарчука належить повний переклад українською мовою сонетів В. Шекспіра. Брав участь у роботі над виданнями «Антології чеської і словацької поезії» та «Антології білоруської поезії».

Лауреат премії імені М. Рильського за кращий художній переклад творів світової літератури.

Був членом Національної спілки письменників України.

21 – 70 років від дня народження Ткаченка Володимира Тарасовича (1954).

Народився в м. Кам’янка. Прозаїк, гуморист-сатирик. Закінчив механічний факультет Запорізького машинобудівного інституту. Працював журналістом, видавцем. Очолював Черкаську обласну письменницьку організацію. Голова смілянського літературного об’єднання «Тясмин» та міськрайонного благодійного фонду «Тодось Осьмачка».

Автор гумористичних збірок «Стусани», «Не жалій батька в наймах», «Ойра-ойра», «Як був я маленьким», кіносценарію «Кіт з капустою», міні-роману «Масковскій Клондайк», публікацій в українських, польських, англійських часописах. Пише гумористичні оповідки і для наймолодших читачів.

Лауреат Першого обласного та Другого всеукраїнського фестивалів гумору й сатири, конкурсу «Вишневі усмішки», лауреат премії «Коронація слова» в номінації «Кіносценарії» (2004).

Член Національної спілки письменників України.

22 – 70 років від дня народження Месеврі Ольги Іванівни (1954).

Народилася в с. Крутьки Чорнобаївського (нині – Золотоніського) району. Поетеса, прозаїк, літературознавиця, філолог. Працювала завідувачкою лабораторії суспільно-гуманітарних дисциплін у Черкаському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників. Авторка книг «Літоросль», «Серпнева пастораль», «Чобітьківський рай», «Чому плаче дорога?» «Соняшник у відрі», «А де те серце?», книг для дітей «Півник у вікні», «Вишиванка для сонечка», публікацій у часописі «Холодний Яр», альманасі «Незабаром», газетах «Молодь України», «Молодь Черкащини», «Світлий шлях», педагогічних виданнях тощо. Співавторка навчальних посібників з літературного краєзнавства «Моя Черкащина. 5 клас», «Моя Черкащина. 6 клас», «Письменники – лауреати Шевченківської премії – золотий фонд української літератури».

Нагороджена нагрудним знаком імені В. Сухомлинського.

Лауреатка Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Масла, літературної премії НСПУ «Благовіст», Всеукраїнської літературної премії імені Миколи Томенка, переможниця Обласного літературного конкурсу новелістичних творів імені Василя Захарченка.

Членкиня Національної спілки письменників України.

25 – 70 років від дня народження Тодчука-Товкача Володимира Леонідовича (1954).

Народився на Вінничині, живе в м. Умань. Поет, винахідник і філософ. Навчався у Вінницькому педагогічному інституті на фізико-матемагичному факультеті. Автор поетичної збірки «Плетиво світів» (у співавторстві з Ольгою Тодчук) та книги спогадів «Усі шляхи ведуть до себе», численних публікацій у періодиці.

30 – 95 років від дня народження Росоховатського Ігоря Марковича (1929 – 2015).

Народився в м. Шпола, мешкав у Києві. Письменник-фантаст, прозаїк, поет, сценарист, науковий журналіст. Закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту. Працював у редакціях українських газет, був головним редактором київського журналу «Всесвітня фантастика і детектив».

Автор книжок повістей та оповідань «Міст (Слово про Івана Кулібіна)», «Загадка акули», «Встреча во времени», «Стрілки годинника», «Виток истории», «Ураган», «Вариант Ид», «Два куска Сахара», «У підводних печерах», історичного роману «Изгнание Изяслава», понад сотні науково-популярних статей. У співавторстві з доктором фізико-математичних наук, ученим-кібернетиком, членом-кореспондентом АН СРСР А. Стогнієм написав науково-популярні книги «КД – кібернетичний двійник» і «Двійник конструктора Васильченка». У співавторстві з І. Миколайчиком написав сценарій художнього фільму «Под созвездием близнецов».

Твори письменника перекладені вірменською, казахською, англійською, французькою та німецькою мовами.

Був членом Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України.

 

Вересень

2 – 85 років від дня народження Козицької Валентини Андріївни (1939).

Народилася на Кіровоградщині, мешкає в м. Умань. Журналіст, публіцист, редактор, громадський діяч. Закінчила філологічний факультет Одеського державного університету.

Автор путівника по національному дендрологічному парку «Софіївка» «Магія любові» (у співавторстві із фотохудожником Вірою Копотун), який виданий українською, англійською, російською, польською, німецькою і французькою мовами, упорядкувала та видала поетичну збірку «Земля просто неба» – це перше найповніше видання творів талановитих поетів Уманщини Володимира Задорожного і Всеволода Піотровського, численних публікацій в періодиці про відомих людей Уманщини, Черкащини, України.

Заслужена журналістка України. Членкиня Національної спілки журналістів України.

5 – 40 років від дня народження Мяус (Довгань) Олени Вікторівни (1984).

Народилася в м. Черкаси. Прозаїк. Закінчила Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького. Працює бібліотекарем, художнім керівником літературного клубу «Сяйво талантів», що функціонує при бібліотеці-філії №2 для дітей м. Черкаси.

Авторка збірок «Побачення блакитної сукні…» (видана також у двомовному варіанті в США – іспанською та українською мовами), збірки прози «Хрестики-нулики».

Лауреатка літературної премії імені Ф. Мицика.

Членкиня Національної спілки письменників України.

9 – 60 років від дня народження Коваленко Валентини Михайлівни (1964).

Народилася в с. Самгородок Смілянського (нині – Черкаського) району. Поетеса, прозаїк, літературознавиця. Закінчила Черкаський педагогічний інститут. Кандидатка педагогічних наук. Працювала вихователькою, вчителем, викладачем. З 2010 по 2013 рік була головою Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України, в 2014 – 2016 рр. – головою Черкаської обласної ради.

Авторка книг поезій та прози «З любові», «Перевесла істин», «Приворот-зілля», «Вовчик», «Ненароджене сонце, або Великий піст Зінька Самгородського», «Трунок Сварожого рога», «Перелесниця», «Тобі б моїм поговорить вогнем», «Його весна говерлила громи…», «Приворот зілля. Зібране», «Русалка з куцівських ярів», «Втеча»; навчальних посібників «На осонні слова», «Поетичний гербарій» (2006, 2013), «Роду криниця віща» (2014, 2016), «Література рідного краю. 5 клас» (у співавторстві); автор-укладач 2-томної антології творів письменників Черкащини для дітей та юнацтва «Криничка», «Антології творів письменників Черкащини про Тараса Шевченка»; упорядниця творів І. Виргана та спогадів про нього, досліджень про творчу лабораторію Т. Шевченка, І. Нечуя-Левицького, І. Виргана, В. Симоненка, публікацій у часописі «Холодний Яр» та періодиці.

Лауреатка обласної літературної премії «Берег надії» імені В. Симоненка та літературної премії «Благовіст», Всеукраїнських літературних премій імені М. Масла та імені Т. Осьмачки, літературно-мистецької премії імені М. Старицького.

Членкиня Національної спілки письменників України.

14 – 165 років від дня народження Зєлінського (Тадея) Тадеуша-Стефана Францовича (1859 – 1944).

Народився в с. Скрипчинці Корсунь-Шевченківського (нині – Звенигородського) району. Польський філолог-мовознавець, перекладач, історик античності, член Польської академії наук. У 1887–1920 роках – професор Петербурзького, потім – Варшавського університетів. Автор праць «Казкові мелодії», «Ціцерон крізь плин віків», «Із життя ідей», «Еллінізм і іудаїзм» та інших, присвячених античній літературі. Переклав російською мовою твори Софокла, Овідія, Ціцерона тощо.

Помер і похований у Німеччині.

15 – 220 років від дня народження Максимовича Михайла Олександровича (1804 – 1873).

Народився на хуторі Тимківщина (нині – с. Богуславець) Золотоніського району. Видатний вчений-енциклопедист, письменник, літературознавець, історик, фольклорист. У 1834–35 рр. – перший ректор Київського університету. Один із перших дослідників давньої української літератури. Автор книги «Історія давньої руської словесності», грунтовних статей про творчість О. Пушкіна, М. Гоголя, І. Котляревського, Т. Шевченка, Марка Вовчка, інших літературно-критичних та наукових статей, понад 50 праць із фольклористики. Його збірки «Малоросійські пісні», «Українські народні пісні», «Збірник українських пісень» поклали початок українській фольклористиці. Автор перекладів українською мовою «Слова о полку Ігоревім», псалмів тощо.

Його наукові праці в галузі природознавства «Про системи рослинного царства», «Основи ботаніки» (в 2-х томах), «Роздуми про природу», дають підстави вважати вченого одним із основоположників вітчизняної ботаніки.

М. Максимович стояв у центрі громадського життя України та Росії. Підтримував особисті та творчі зв’язки з О. Пушкіним, Т. Шевченком, М. Гоголем, В. Бєлінським, М. Щепкіним, А. Міцкевичем, П. Гулаком-Артемовським.

Помер і похований у с. Прохорівка Канівського району.

20 – 90 років від дня народження Шапошника Миколи Даниловича (1934 – 2009).

Народився в с. Леськи Черкаського району. Прозаїк, поет-пісняр, поет-гуморист, публіцист. Автор прозових збірок «Година і десять днів», «Серпень», «Доля», «Де ти, Оксано?», гумористичних книг із циклу «Усмішки козака Мамая»: «Будьмо!», «Гей, не журися!», «Сміхомовки козака Мамая» та ін., публікацій в періодиці. Написав гумористичну збірку для дітей і про дітей «Пригорща сміху малечі на втіху», в якій показав себе справжнім знавцем дитячих душ.

Автор слів і музики багатьох козацьких пісень. Створив та очолював єдиний в Україні гурт авторської козацької пісні «Козак Мамай і брати-січовики», з яким об’їздив всю Україну, більшу частину Європи, був із виступами в Америці.

Лауреат Всеукраїнської премії гумористів імені С. Руданського та літературної премії імені П. Сагайдачного.

Заслужений працівник культури України.

Був членом Національної спілки письменників України.

23 – 105 років від дня народження Савченка Семена Васильовича (1919 – 2010).

Народився в с. Вереміївка Чорнобаївського (нині – Золотоніського) району. Поет-сатирик. Воював на фронтах Другої світової війни. Мав одинадцять урядових нагород.

Автор збірок сатиричних мініатюр та усмішок «Лопата для грошей», «Шкода від поцілунків», «Тіні кімнати сміху», численних публікацій у періодиці. Друкувався в журналі «Бористен», який надходив до США, Канади, Англії і багатьох інших країн.

 

Жовтень

4 – 85 років від дня народження Зінчука Станіслава Сергійовича (1939 – 2010).

Народився в с. Орадівка Христинівського (нині – Уманського) району. Поет, публіцист, перекладач, історик та фольклорист. Закінчив філологічний факультет Київського університету. Вчителював, працював на редакційній роботі, був відповідальним секретарем творчих комісій спілки письменників України.

Автор збірок віршів «Мозаїка», «Слова», «Маятник сосни», «Закон вірності», «Компасна стрілка», «Сузір’я квітів», «Райдуга снопа», «Аджимушкай», «Вірші для Соломії», «Сузір’я Ліри» та ін., історичного дослідження «Іван Гонта (Кайдани стереотипів)», фольклорних матеріалів, пісенників, збірників прислів’їв. Написав для дітей «Абетку котиків та киць». Зробив переспів біблійної «Пісні пісень».

Перекладав поетичні твори з болгарської (Л. Левчева, Л. Стоянової), польської (Ю. Тувіма, В. Шимборської, Т. Ружевича), та чеської мов (В. Незвала та Я. Скацела). Окремі його вірші перекладено болгарською, вірменською, грузинською, ідиш, польською й угорською мовами.

Лауреат літературно-мистецької премії імені І. Огієнка.

Був членом Національної спілки письменників України.

7 – 95 років від дня народження Деркача Бориса Андрійовича (1929 – 2007).

Народився в с. Нехайки Драбівського (нині – Золотоніського) району. Вчений, літературознавець, критик, доктор філології. Автор монографій «Степан Васильченко», «Українська перекладна повість 17–18 ст.», «Крилов», «Євген Гребінка», «Л. І. Глібов», «І. А. Крилов і розвиток жанру байки в українській дожовтневій літературі» тощо. Один із авторів «Історії української літератури» у 2-х томах, «Історії українсько-російських літературних зв’язків» у 2-х томах, упорядник антологій «Українська дожовтнева байка», «Поети-романтики 20–40-х pp. XIX ст.». Один із упорядників літературної спадщини Г. Сковороди, І. Котляревського, П. Білецького-Носенка, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, І. Франка, О. Васильченка.

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

9 – 120 років від дня народження Бажана Миколи Платоновича (1904 – 1983).

Народився у м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області. Роки дитинства і ранньої юності минули в м. Умань. Поет, перекладач, філософ, державний і громадський діяч, академік.

В Умані навчався спершу в чоловічій гімназії (нині – агроколедж), потім – на кооперативних курсах при Першій Українській школі імені Б. Грінченка (нині – ЗОШ №11), пізніше закінчив Уманський кооперативний технікум. Деякий час брав участь у театральній студії під керівництвом Леся Курбаса (1920–1921). Працював у краєзнавчому музеї.

У 1923–25 роках навчався в Київському інституті міжнародних відносин. У подальшому жив і працював у Києві. Літературну діяльність поєднував із активною державною та громадською роботою.

До Умані й Уманщини прихильно ставився все життя, про що свідчать назви його творів і циклів – «Гетто в Умані», «Уманські спогади», «Дебора» тощо. Та й перша рукописна збірка віршів – «Контрасти настрою» – укладена в Умані.

Автор десятків книг: поезій, збірників, літературно-критичних і публіцистичних статей, есе, мемуарів. Багато працював у галузі художнього перекладу. Переклав поеми Ш. Руставелі «Витязь у тигровій шкурі», А. Навої «Фархад і Ширін», Д. Гурамішвілі «Давитіані», Ю. Словацького, Ц. Норвіда, Я. Івашкевича, Р. М. Рільке та інших. Твори М. Бажана перекладено багатьма мовами.

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка та інших відзнак.

Був членом та головою Національної спілки письменників України.

10 – 135 років від дня народження Драй-Хмари Михайла Панасовича (1889 – 1939).

Народився в с. Малі Канівці Чорнобаївського (нині – Золотоніського) району. Поет, перекладач, літературознавець, учений, педагог, доктор філології, професор. Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. Після закінчення очолював кафедру українознавства в Київському медичному інституті, працював на кафедрі лінгвістики у Всеукраїнській Академії. З 1918 року працював приват-доцентом на кафедрі слов’янської філології в Кам’янець-Подільському університеті. Його багатогранна наукова та педагогічна діяльність була спрямована на розвиток молодої української науки і підготовку національної творчої інтелігенції.

Належав до літературної групи «неокласиків». Автор збірки поезій «Проростень», монографій «Леся Українка», «Поема Лесі Українки «Віла-посестра» на тлі сербського й українського епосу», підручника «Слов’янознавство», численних публікацій у періодиці. Знав 19 мов. Перекладав із польської, чеської, німецької (С. Цвейга), французької (Ж. Нерваля, Т. Готьє, Ш. Ліля, Ш. Бодлера, П. Верлена, Ж. Лафорга, П. Клоделя), фінської, італійської мов тощо.

Зазнав репресій. Був в’язнем колимських концтаборів, де і помер. Реабілітований у 1989 році.

Був членом Національної спілки письменників України.

10 – 75 років від дня народження Василенка Михайла Григоровича (1949).

Народився в с. Драбівці Золотоніського району. Поет, перекладач, критик, науковець, етнолог, літературознавець. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Шевченка. Під час навчання відвідував літературні студії імені М. Рильського та «Кобза». Працював редактором, головним редактором видавництва «Ін-Юре» та головним консультантом прес-служби Президента України.

Автор поетичних збірок «Орії», «Очарії», «Ористея», «Чотиричас», «До матері, додому», «Хода вітрів», збірки віршів і поезопрози «Плин Золотони», збірок для дітей «Стрікоко», «Коровай», «Солов’ї дівча зманили», «Окрайчик і побігайчик», ряду етнологічних, літературознавчих досліджень, упорядник збірників із народознавства, історії, драматургії. Перекладає поетичні, прозові й публіцистичні твори з таджицької, угорської, іспанської, румунської та німецької мов.

Лауреат літературної премії «Князь роси» імені Т. Мельничука та літературної премії імені М. Терещенка.

Член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України.

6 – 160 років від дня народження Шелухіна (Павленка) Сергія Павловича (1864 – 1938).

Народився в с. Деньги Золотоніського району. Поет, публіцист, учений, видатний юрист, історик, дипломат, громадський та політичний діяч. Увійшов у історію українського державотворення як член Центральної Ради, генеральний суддя УНР. Із 1921 року й до кінця життя С. Шелухін жив і працював у Чехословаччині. Там став професором і деканом факультету права і суспільних наук в Українському вільному університеті, викладав карне право і політичну історію України в Українському високому педагогічному інституті імені М. Драгоманова в Празі, був членом Українського історико-філологічного і правничого товариств.

Його перу належать понад 60 статей і безліч книг із історії української держави та права. Серед них «Варшавський договір між поляками і С. Петлюрою», «Звідкіля походить Русь», «Літературні герострати українства», «Додаткові лекції до курсу «Історії українського народу», «Критика нового наукового підручника історії України», «Україна» тощо. Захоплювався поезією, свої вірші друкував у журналах «Українська хата», «Зоря», «Світло», «Літературно-науковий вісник», «Україна», «Народна справа» тощо.

19 – 80 років від дня народження Шпака Валерія Кириловича (1944 – 2008).

Народився в с. Дубіївка Черкаського району. Поет, літературознавець, доктор філології, професор, академік Української академії наук національного конгресу та Нью-Йоркської академії наук. Працював деканом лінгвістичного факультету Черкаського державного технологічного університету, завідувачем кафедри прикладної лінгвістики. За його ініціативи в 1998 році вперше в регіоні було відкрито нову спеціальність «Прикладна лінгвістика», а згодом – перспективну спеціальність «Переклад».

Автор збірок поезій «Листи до друзів», «Серпневий зорепад», літературознавчих досліджень «Історія американської поезії XX ст.», «Американская поэзия XX века. Основные направления развития», навчальних посібників, численних публікацій у колективних збірниках і періодиці.

Підручник за його редакцією «Англійська мова для повсякденного спілкування» отримав міжнародний грант Сороса.

За безпосередньої участі В. Шпака в 1996 році було започатковано видання щорічного всеукраїнського наукового збірника «Гуманітарний вісник», який затверджено вищою атестаційною комісією України як фахове видання для студентів, викладачів філологічних спеціальностей.

Заслужений працівник освіти України.

26 – 110 років від дня народження Жура Петра Володимировича (1914 – 2002).

Народився в с. Гарбузин Корсунь-Шевченківського (нині – Черкаського) району. Письменник, літературознавець, перекладач, шевченкознавець. Працював заступником головного редактора журналу «Звезда». Дослідник життя та творчості Т. Шевченка.

Автор художньо-документальних книжок «Шевченківський Петербург», «Третя зустріч», «Літо перше», «Дума про Огонь», «Шевченківський Київ», літопису життя і творчості поета «Труди і дні Кобзаря». Брав участь у створенні «Шевченківського словника» (у 2-ох томах).

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Був членом Національної спілки письменників України.

27 – 105 років від дня народження Дяченка Олександра Сергійовича (1919 – 1984).

Народився в с. Киченці Корсунь-Шевченківського (нині – Черкаського) району. Літературознавець, критик, перекладач, кандидат філологічних наук. Учасник Другої світової війни. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Шевченка. Там же працював викладачем на кафедрі журналістики, згодом директором видавництва.

Автор книжок «Про людські характери», «Подвиг народу», «Письменник і його твір», «Літописці великого подвигу», «Воїни і літописці» та ін., наукових праць, публікацій у періодичній пресі. Перекладав з російської мови твори В. Бєлінського, А. Макаренка, О. Сабурова тощо.

Був членом Національної спілки письменників України.

30 – 11 5 років від дня народження Троянкер Раїси Львівни (1909 – 1945).

Народилася в м. Умань. Поетеса, журналіст. Авторка збірок поезій «Повінь», «Горизонт», «Суровая лирика», публікацій у періодиці. Брала участь у Другій світовій війні, була військовим кореспондентом.

Померла в м. Мурманськ, похована на місцевому цвинтарі, могила втрачена.

 

Листопад

5 – 95 років від дня народження Дзеверіна Ігоря Олександровича (1929 – 2001).

Народився в смт. Драбів. Літературознавець, критик, академік НАН України. Закінчив Львівський університет імені І. Франка. Навчався в аспірантурі інституту літератури імені Т. Шевченка. Тут він пройшов шлях від аспіранта до професора, доктора філологічних наук, академіка Академії наук, директора Інституту літератури імені Тараса Шевченка. Працював головним редактором журналу «Слово і час».

Автор першої узагальнюючої праці про творчість Остапа Вишні («Остап Вишня»), численних статей із питань методології літературознавства, теорії літературно-художньої критики, історії літератури.

Лауреат премії в галузі літературної критики імені О. Білецького, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Був членом Національної спілки письменників України.

7 – 125 років від дня народження Комарницького Миколи Федоровича (1899 – 1984).

Народився в с. Трипілля на Київщині, жив у м. Умань. Літературознавець, журналіст, історик, бібліограф, один із найвідоміших краєзнавців Черкащини. Закінчив Уманську чоловічу гімназію. Навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету Київського університету, протягом життя активно займався самоосвітою. Учасник Другої світової війни. У липні 1942 року потрапив у полон. Із цього часу до травня 1945 року поневірявся по концентраційних таборах України та Німеччини. Після війни перебував у радянських таборах та спецпоселенні на Уралі. І тільки в жовтні 1946 року повернувся в Україну.

Працював журналістом у місцевих газетах «Робітничо-селянська правда», «Уманська зоря», науковим співробітником Уманського державного історичного архіву. Зробив значний внесок у дослідження історичного минулого краю.

Автор збірки «Поет революції» (про І. Кулика), співавтор книжки «Умань», «Шевченківського словника» тощо. Автор більше 1000 статей, краєзнавчих досліджень, наукових розвідок, численних літературознавчих публікацій у періодиці, в тому числі в журналах «Жовтень», «Радуга» тощо. Готував до друку власну літературознавчо-краєзнавчу книгу нарисів-розповідей «Алеями та стежками Софіївки» (на жаль, книга залишилась неопублікованою). Краєзнавчі доробки М. Комарницького є у багатьох музеях, архівах, наукових закладах України.

7 – 115 років від дня народження Маловічка Івана Кириловича (1909 – 1937).

Народився в с. Верещаки Лисянського (нині – Звенигородського) району. Поет, прозаїк. Друкуватися почав із 1928 року. Належав до літературної організації «Нова генерація». Автор поетичних збірок «Головам на плечах», «Шефи», «Помор’я», «В книзі маємо мову про ніч штормову», збірок оповідань і нарисів «Мореїн із Комі», «З історії Одеського порту», «На кордоні» та інших.

Зазнав репресій. Звинувачувався в націоналістичній діяльності. Був засуджений до розстрілу. У 1955 році реабілітований посмертно (за відсутністю складу злочину).

10 – 115 років від дня народження Семиволоса Івана Терентійовича (1909 – 1943).

Народився в с. Квітки Корсунь-Шевченківського (нині – Звенигородського) району. Поет. Із шкільних років захоплювався літературою. Обдарований юнак переїхав до Києва й влаштувався слюсарем на кінофабрику. Незабаром став асистентом сценарної майстерні. Знайомство з відомими артистами та письменниками допомогло йому утвердитись як поету. Це був час приходу в літературу нових сил. У 1931-32 рр. працював у літературно-художньому журналі «Темпи», що виходив на будівництві Дніпрогесу, а в 1933-34 рр. був літературним консультантом кабінету молодого автора при видавництві «Український робітник» (м. Харків). Належав до літературної організації «Молодняк».

Автор збірки віршів «Мій призов», публікацій у періодиці. Готував до друку другу поетичну збірку «Героїка». Однак побачити світ вона не змогла – в 1937 році поета було безпідставно заарештовано. У грудні 1943 року він помер, а твори його нової збірки в роки Другої світової війни було втрачено.

Реабілітований посмертно в 1958 році.

Був членом Національної спілки письменників України.

22 – 85 років від дня народження Білоуса Григорія Павловича (1939 – 2011).

Народився на Сумщині, жив та працював у м. Черкаси. Письменник, літературознавець, есеїст, перекладач. Його дядьки по батькові – Олекса Григорович – доктор філософських наук, професор та Дмитро Григорович – відомий поет, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка. Під впливом останнього Г. Білоус почав писати вірші ще в початкових класах. Дмитро Григорович познайомив його тоді з живими класиками Остапом Вишнею та Андрієм Головком.

Закінчив Київський геологорозвідувальний технікум, трохи працював за фахом, та невдовзі творче слово переважило. Уже після переїзду до Шевченкового краю став журналістом, письменником, головним редактором часопису «Холодний Яр».

Автор збірок поезій «Зоряний колодязь», «Терноцвіт», поеми про Г. Сковороду «Вогонь у камені», книги прози «Рудоман», книжки поем із коментарями «Провидці правди і свободи», художньої публіцистики «Слова, слова, спасіте наші душі», поетичної збірки для дітей «Хитрі оченята», публікацій у періодиці.

Лауреат Міжнародної літературної премії імені Г. Сковороди, обласної літературно-публіцистичної премії «Берег надії» імені В. Симоненка та літературно-мистецької премії імені М. Старицького.

Був членом Національної спілки письменників України, а з 1999 по 2010 рік – очолював її Черкаську обласну організацію. За його керівництва активно працювало обласне літературне об’єднання імені В. Симоненка, проводилось безліч літературних конкурсів. Працював із обдарованою молоддю: навчав, підтримував, ділився секретами літературної праці.

24 – 135 років від дня народження Лебедя Максима Максимовича (1889 – 1939).

Народився в с. Келеберда Канівського (нині – Черкаського) району. Поет, пісняр. Літературну діяльність розпочав у 1920-х роках у Полтаві. Належав до літературної організації «Плуг», де працював разом з П. Усенком, Г. Епіком, Л. Первомайським.

Автор віршів та текстів пісень. Друкуватися почав із 1923 року в газетах та часописах «Селянська правда», «Плуг», «Всесвіт», «Плужанин» тощо.

Репресований у 1934 році. Реабілітований посмертно в 1991 році.

26 – 115 років від дня народження Левади (справжнє прізвище – Косяк-Левада ) Олександра Степановича (1909 – 1956).

Народився в с. Кривчунка Жашківського (нині – Уманського) району. Поет, прозаїк, публіцист, драматург, кіносценарист, громадський діяч. Навчався на літературному факультеті Вінницького педагогічного інституту. Свій творчий шлях почав як журналіст. У роки Другої світової війни служив у діючій армії спеціальним кореспондентом фронтових газет. Нагороджений бойовими орденами й медалями. Після війни працював у Міністерстві культури, був першим заступником голови Держкіно України, секретарем правління Спілки письменників України.

Автор збірок віршів «Поезії», «Березень-жовтень», памфлету «Плач полонянок», роману «Південний Захід» (у співавторстві), п’єс, драматичних творів «Камо», «Марія», «Нові п’єси», «Драми і комедії», «Фауст і смерть», «Бути чи не бути?», «Здрастуй, Прип’ять», «Перстень з діамантом», книжок спогадів «Повість про ранній ранок», «Ріки невпинна течія», кіносценаріїв «Правда», «Берег надії», «Родина Коцюбинських», «Ескадра повертається на Захід», «Кінець Чирви Козиря» тощо.

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Був членом Національної спілки письменників України.

29 – 125 років від дня народження Фінінберга Езри Йосиповича (1899 – 1946).

Народився в м. Умань. Поет, літературознавець, критик, перекладач. Один із найвизначніших ліриків єврейської поезії на ідиш. Жив у Києві. Працював вчителем, редактором. Учасник Другої світової війни. Воював у діючій армії, був тяжко поранений.

Автор збірок поезій «Дихання», «Вірші», «Країна і любов», «Ранок року», «Боротьба триває», «Інша земля», «Співучість», «Лірика», «З поля битви», «У великому полум’ї», «Вибрані твори» тощо. Ряд творів присвятив Україні – поеми «Дитинство на Україні», «Біля Дніпра», «Уманський напрямок» та ін. Перевів на ідиш «Фауста» І. Гете, «93-й рік» В. Гюго, твори Т. Шевченка. М. Коцюбинського.

 

Грудень

12 – 90 років від дня народження Чучмія Івана Петровича (1934 – 2004).

Народився на Київщині, жив і працював у м. Умань. Поет-гуморист, вчений, педагог. Закінчив Уманську сільськогосподарську академію, а згодом – аспірантуру та докторантуру цього ж навчального закладу. У 1990 році обирається професором кафедри генетики, селекції та насінництва Уманського державного аграрного університету, а з 1993 по 2004 рік очолював кафедру. Результати наукової роботи І. Чучмія висвітлені в понад 150 наукових працях: монографіях, навчальних посібниках, авторських свідоцтвах і патентах. Крім наукової і педагогічної праці, захоплювався літературною роботою. Був дійсним членом Уманського літературного клубу, керував університетською літературною студією, брав участь у художній самодіяльності.

Автор збірок гуморесок «Смійтеся, добрі люди», «Смішне сьогодення», «Усміхнімось, браття», численних публікацій у поетичних збірках і періодиці. Підготував до друку, але не встиг видати, четверту збірку під назвою «Нудьгувати ніколи». За період із 1994 по 2000 рік в альманасі «Холодний Яр» та в антології гумору Черкащини «Перепустка в безсмертя», а також в періодиці було опубліковано понад 800 його гуморесок.

Лауреат премії Національної академії наук України імені В. Юр’єва.

18 – 65 років від дня народження Горішної Наталії Володимирівни (1959).

Народилася на Житомирщині, мешкає в м. Черкаси. Поетеса, перекладачка. У 1983 році закінчила інженерно-оптичний факультет Чернівецького державного університету. Працювала інженером, викладачем, програмістом. Але з творчістю ніколи не розлучалася. Була керівником дитячого літературно-творчого гуртка «Пегасик», що діє в Черкаській обласній бібліотеці для дітей.

Авторка книг поезій, перекладів, пародій «Бджола на асфальті», «Розп’яття осені», «Совість», «Право на весну», «Сутність», «Гусінь Янголів», «Горішина», «Різдвяне Немовля», «Поет у спідниці», «Під сонцем серця», «Люблю», «Срібні медальйони», книги для дітей «Дочекалися! Ура!!!». Підготувала три книги з творами своїх вихованців літературно-творчого гуртка «Пегасик», які мають назву «Пегасик» і пегасівці» (2011, 2012, 2013). Її вірші перекладено англійською та болгарською мовами.

Лауреатка Всеукраїнських літературних премій імені В. Симоненка, імені О. Олеся, імені В. Мисика, Міжнародної літературно-мистецької премії імені П. Куліша.

Членкиня Національної спілки письменників України.

27 – 100 років від дня народження Гандзюри Петра Полікарповича (1924 – 2011).

Народився с. Михайлівка Кам’янського (нині – Черкаського) району. Письменник, прозаїк, журналіст. Учасник Другої світової війни, перебував у підпільній організації і партизанському загоні.

У 1955 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працював у редакціях журналів «Дніпро» та «Зміна», редактором газети «Друг читача», у видавництві.

Автор трилогії про підпільників і народних месників «Назустріч бурі», «Розгнівана земля», «Похмура осінь», романів «Багряні ночі», «Партизанський кур’єр», «Поле не спить», «Маленька Марі» та ін.

Був членом Національної спілки письменників України.

 

Використана література:

Краєзнавці Черкащини : біобібліогр. довід. / Черкас. обл. орг. Нац. спілки краєзнавців України ; ЧНУ ім. Б. Хмельницького ; упоряд.: В. М. Мельниченко, Г. М. Голиш. – Черкаси : Вертикаль, 2016. – 219 с.

Письменники Уманщини : ст., бібліогр. матеріали, вірші, проза, літературозн. есеї. – Умань : Алмі, 2011. – 295 с. : іл.

Поліщук В. Літературна енциклопедія Черкащини. Т. 1 : А-К / Володимир Поліщук. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2020. – 667 с. : портр.

Поліщук В. Літературна енциклопедія Черкащини. Т. 2 : Л - Р / Володимир Поліщук. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2021. – 426 с. : портр.

 

Підготувала Корженевська В.М.

Опубліковано: 01 листопада 2022