Новини
Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл. Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).
НЕ ВІР МЕНІ (С. 127-128)
Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду.
Я принесу тобі свою надію.
А подарую смуток і біду.
Слова ясні, лише мені відомі,
У бурмотіння скучне переллю,
Свою усмішку у холодній втомі
Бездумно, безголово утоплю.
І буду нерозумно обридати,
І недоречно скиглити чомусь,
Але, як треба буде заридати,
Я гомерично, тупо засміюсь.
Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду.
Я принесу тобі свою надію.
А подарую смуток і біду.
1963
Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл. Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).
ПЕРЕХОЖИЙ (С. 125-126)
Ліні Костенко
Як він ішов!
Струменіла дорога,
Далеч у жадібні очі текла.
Не просто ступали –
Співали ноги,
І тиша музику берегла.
Як він ішов!
Зачарований світом,
Натхненно і мудро творив ходу –
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!
З шаленим щастям і сміхом гарячим,
З гімном вулканним без музики й слів!
Як він ішов!
І ніхто не бачив,
І ніхто від краси не зомлів.
В землю полускану втюпився кожен,
Очі в пилюці бездумно волік…
Раптом –
Шепіт поміж перехожих:
– Що там?
– Спіткнувсь чоловік… –
Одні співчували йому убого,
Інші не втримались докорять:
– Треба дивитись ото під ноги,
Так можна голову потерять… –
Трохи в футбола пограли словами,
Обсмакували чужу біду.
А він знову йшов.
І дивився прямо.
І знову
Натхненно творив ходу!
1963
Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл. Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).
(С. 121)
Там, у степу, схрестилися дороги,
Немов у герці дикому мечі,
І час неспинний, стиснувши остроги,
Над ними чвалить вранці і вночі.
Мовчать над ними голубі хорали,
У травах стежка свище, мов батіг.
О, скільки доль навіки розрубали
Мечі прадавніх схрещених доріг!
Ми ще йдемо. Ти щось мені говориш.
Твоя краса цвіте в моїх очах.
Але скажи: чи ти зі мною поруч
Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах?
20.12.1962
Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл. Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра).
(С. 118-119)
Найогидніші очі порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші дурні вельможні,
Найпідліша брехлива сльоза.
Найпрекрасніша мати щаслива,
Найсолодші кохані вуста,
Найчистіша душа незрадлива,
Найскладніша людина проста.
Але правди в брехні не розмішуй,
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя.
27.11.1962
Симоненко В. А. Цар Плаксій і Лоскотон / Василь Симоненко ; упорядкув. та передм. Л. Ліщинської ; обкл. Т. Кущ. – К. : Школа, 2007. – 175 с. : іл. – (Хрестоматія школяра)
С. 115
Світ який – мереживо казкове!..
Світ який – ні краю ні кінця!
Зорі й трави, мрево світанкове,
Магія коханого лиця.
Світ мій гучний, мільйонноокий,
Пристрасний, збурунений, німий,
Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,
Дай мені свій простір і неспокій,
Сонцем душу жадібну налий!
Дай мені у думку динаміту,
Дай мені любові, дай добра,
Гуркочи у долю мою, світе,
Хвилями прадавнього Дніпра.
Не шкодуй добра мені, людині,
Щастя не жалій моїм літам –
Все одно ті скарби по краплині
Я тобі закохано віддам.
10.11.1962