Проте наукові інтереси молодого вченого аж ніяк не обмежувалися ботанікою. Він ґрунтовно опановує й інші природничі науки, зокрема зоологію, хімію і фізику, а також цікавиться питаннями літератури, етнографії, фольклористики, історії та філософії.
Величезну популярність Михайлу Максимовичу приніс виданий у 1827 році збірник «Малороссийские песни», завдяки якому він познайомився з М. Гоголем, В. Жуковським, О. Пушкіним та багатьма іншими письменниками, поетами та інтелектуалами. З цим виданням історики пов’язують початок ери українського романтичного народництва ХІХ ст.
Саме воно дозволило історику української суспільно-політичної думки, політологу, публіцисту, автору праць з історії, що відкривали Європі та світу Україну, І. Лисяку-Рудницькому назвати М. Максимовича хрещеним батьком українського Відродження.
І. Лисяк-Рудницький
Про І. Лисяка-Рудницього можна дізнатися ТУТ
А. Афанасьєв. Московський університет. 1825. Гравюра, акварель.
За 10 років наукової і викладацької роботи в Московському університеті вийшло понад 100 наукових праць Михайла Максимовича. З них із ботаніки – 58, зоології – 14, хімії – чотири, фізики – п'ять та ще й чотири підручники. Ці доробки характеризують різнобічність, енциклопедичну освіченість, критичний талант вченого у розв'язанні питань природознавства.
Протягом 1830-1834 рр. М. Максимович видав три випуски літературного альманаху «Денница».
На сторінках цього видання друкувалися письменники, поети та критики пушкінської плеяди: С. Аксаков, Є. Баратинський, О. Вельтман, П. В’яземський, Ф. Глінка, А.Дельвіг, І. Кіреєвський, М. Погодін, О. Пушкін, Ф. Тютчев, О. Хом’яков, С. Шевирьов, М. Язиков та ін.
Сергій Аксаков
Євген Баратинський
Михайло Глінка
Михайло Погодін
Олександр Пушкін
Вершиною московської служби вченого стало його обрання 23 серпня 1833 року Радою університету ординарним професором кафедри ботаніки. «Я став, нарешті, тим – писав Максимович, – до чого прагнув».
Таким чином, до 30 років життя М. Максимович цілком сформувався як учений-універсал.