Він писав переважно українською мовою, але через заборони, запроваджені Емським указом, публікував написане лише за кордоном Російської імперії – у Львові, насамперед у часописах «Правда», «Зоря» та «Літературно-науковий вісник», «Записки НТШ», «Київська старовина», «Киевские отклики».
Про одне з видань – газету «КІ́ЕВСКІЕ О́ТКЛИКИ» можна дізнатися ТУТ
На зорі XX століття С. Єфремов разом з вірними друзями-земляками Ф. Матушевським, В. Дурдуківським та В. Доманицьким працював у видавництві «Вік», заснованому в 1895 роціз ініціативи Олександра Кониського.
Ф. Матушевський
В. Дурдуківський
В. Доманицький
Це було перше видавництво в Україні, яке легально, підцензурно займалось друком і розповсюдженням творів українських класиків. Воно випустило у світ 140 книжок загальним накладом понад 500 тисяч примірників, згуртувало навколо себе значні творчі сили, активізувало у своїй діяльності різноманітні функції книгодрукування – від суто інформативної до популяризаторської і культурно-просвітницької. «Українська книжка, – згадував С. Єфремов, – починає топтати стежку і під сільську стріху, і в господу інтелігентних людей».
Співробітники видавничого товариства «Вік». Стоять: С. Єфремов, В. Доманицький, Ф. Матушевський. Сидять: В. Страшкевич, В. Дурдуківський, О. Лотоцький. Київ. 1902 р. Фото В. Доманицького
У 1902 році видавництво випус тило складене С. Єфремовим тритомне видання української літератури XIX століття з численними біографічними даними про письменників, твори яких сюди ввійшли. Письменник Микола Зеров про це видання сказав так: «Воно дало канон украïнського письменства, установило список авторiв i творiв, належних до iсторико-лiтературного розгляду…»
З публікації цього тритомника почалася багаторічна системна науково-дос лідницька робота Сергія Олександровича над історією української літератури.