Першими об’єктами для пропаганди своїх ідей для С. Єфремова стали його рідні – мати, молодші брати, сестра. Перечитуючи з ними твори українських письменників, С. Єфремов отримував можливість наочно переконатися, як багато значить сила рідного слова і якою могутньою зброєю може стати освіта рідною мовою.
Відвідування батьків юнак також використовував і для традиційної для того часу роботи громадівців – збирання етнографічного матеріалу. Протягом перших двох років навчання у семінарії С. Єфремов записав кілька сотень пісень, колядок, щедрівок, загадок, приказок і казок.
Саме через семінарську українську громаду він долучився до київської Старої Громади та познайомився із київськими інтелектуалами – Іваном Нечуй-Левицьким, Олександром Кониським, Володимиром Антоновичем, Павлом Житецьким.
І. Нечуй-Левицький
О. Кониський
В. Антонович
П. Житецький
Читання було найулюбленішим заняттям Сергія Єфремова. Його часто бачили в міській безкоштовній народній читальні на Подолі , яка знаходилася на першому поверсі будинку кушнірського цеху.
Багато книг брав у Олександра Кониського, який мав власну багату бібліотеку.
Будинок кушнірського цеху на Контрактовій площі у Києві, в якому знаходилася народна читальня
Покинувши через донос навчання в семінарії у 1896 р. і склавши екстерном екзамени за останній курс Київсь кої духовної семінарії, Сергій Єфремов вступає на юридичний факультет імператорського університету Св. Володимира, який на той час був одним з кращих навчальних закладів Російської імперії.
Роки навчання в університеті були сповнені для С. Єфремова надій і творчої праці.
Університет Св. Володимира. Фото кінця XIXсторіччя
В періодичних ви даннях «Зоря», «Записки Наукового товариства імені Тараса Шевченка», «Літературно-науковий вісник», «Киевское слово» та інших з’являються його рецензії, критичні та публі цистичні статті.
Він бере участь у просвітницько-культурницьких заходах, організованих Київською Старою громадою, семінарською та студентською громадами. В цей період закладається його талант організатора та керівника.
Закінчивши в 1901 році Київський університет і отримавши диплом юриста, С. Єфремов знайшов своє покликання в літературознавчій і публіцистичній діяльності.