МАКАР МУХА
(1906-1990)
Макар Корнійович Муха – заслужений майстер народної творчості України. Його роботи в стилі українського орнаменту експонувалися в Києві, Москві, галереях Франції, Чехії та Словаччини, Польщі, Канади. Вони прикрашають колекції багатьох вітчизняних музеїв.
Макар Муха був людиною рідкісного художнього дару, світлої і чистої душі. Багатогранно обдарований, він уважно і прискіпливо вдивлявся в світ, що його оточував, вчився сам і намагався бути корисним для інших. І все це він висловлював через свої здібності, через свій талант, яким обдарувала його природа.
З раннього дитинства майбутній художник зазнав сирітства й поневірянь, але це не стало на заваді розквіту його таланту. Макар Муха сам навчився робити пензлі, фарби, розмальовував комини, стіни, віконниці, ліпив із глини, різьбив по дереву. Та найбільше Макара Корнійовича приваблювала природа: небо, квіти, дерева, які він натхненно малював у своїх картинах.
Перша виставка творчих робіт майстра, яка мала великий успіх, відбулася у 1926 р. в с. Жаботині. А через десять років на Шполянській міжрайонній виставці народних митців Макар Муха представив вже понад 300 своїх робіт. Творчістю митця зацікавилися фахівці і запросили його на навчання до Київської школи майстрів народної творчості, одночасно запропонувавши Макару Корнійовичу посаду майстра.
У повоєнні роки у селі Михайлівці він заснував школу народного декоративно-прикладного мистецтва.
Розпис печі
Творчість Макара Мухи не залишить байдужим жодного, хто погляне на його роботи. В них цікаві образи, незвичайно живі барви.
Панно «Павич»
Ось перед вами панно «Павич». У буянні яскравих квітів Макар Корнійович Муха змальовує надзвичайного за вродою птаха. З ним пов’язана не одна цікава легенда, міфи, казки…
Цікаві факти про павича можна прочитати тут: (Додаток 2)
А ще Макар Муха звертався до зображення живих істот із народного фольклору, наприклад, Жар-птиці.
Декоративний розпис «Жар-птиця»
Ескіз для кахлі «Жар-птиця»
Цікаві факти про Жар-птицю можна прочитати тут: (Додаток 3)
Макар Корнійович на своїх картинах зображував також сцени із відомих байок. Ось перед вами його ілюстрації до творів «Лисиця та журавель», «Ворона і Лисиця», «Півень і Зозуля».
Ілюстрація до байки «Лисиця та журавель»
«Ворона і Лисиця»
«Півень і Зозуля»
Художник з особливою шаною ставився до Т.Г. Шевченка. Він створив низку ілюстрацій до творів Кобзаря – «Тополя», «Садок вишневий коло хати», «Лілея та королевий цвіт».
«Тополя»
«Садок вишневий коло хати»
«Лілея та королевий цвіт»
На останній твір художник намалював надзвичайне за красою панно, зображуючи неймовірно гарну квітку – лілею. А чи знаєте ви, що ця квітка непроста, з нею пов’язано багато цікавого.
Цікаві факти про лілею можна прочитати тут: (Додаток 4)
У Макара Мухи розписи яскраві, барвисті, життєстверджуючі. Про свою творчість він говорив: «У мене буде свій шлях. Я вкладу до кожного твору барви своєї землі, їхню неповторність і своєрідність. Я буду щасливий зі своєї праці, щасливий, коли вона принесе людям хоч крихту радості і насолоди…» (Із щоденника М.К. Мухи). Побачивши це буяння фарб, розмай квітів, хочеться ще раз зустрітися із його світом радісного буття… («Жар-птиці з обручкою», «Жар-птиця з пташеням», «Квіти», «Залицяння», «Півонія»).
«Жар-птиці з обручкою»
«Жар-птиця з пташеням»
«Квіти»
«Залицяння»
«Півонія»
Багато років прожив художник на Черкащині. У 1967 р. М.К. Мусі було присвоєно звання заслуженого майстра народної творчості України, у 1971 р. він був нагороджений орденом «Знак Пошани».
Земляки пам’ятають і шанують талановитого митця. У Кам’янці відкрито історичний музей (він входить до складу Кам’янського державного історико-культурного заповідника), в експозиції якого представлені роботи Макара Корнійовича Мухи.
Історичний музей у Кам’янці
А тепер завітаймо до Уманщини, яка з давніх-давен славиться народними умільцями, що зросли серед чарівної природи цього краю. Тут, серед щедрих квітучих полів, в селі Родниківка, в родині Гоменюків народилося дві доньки – Ірина та Софія, які від батька-різьбяра і матері-ткалі перейняли вміння в простих речах бачити красу і стали майстринями декоративного розпису.
Родниківка (до 1946 р. село називалося Війтівка і, можливо, було власністю уманського війта) розташована у верхній течії річки Кам’янки недалеко від Умані. Село відоме з 18 століття, а назву отримало від імені власника цих земель пана Рудникова.
Здавна хати у Війтівці були білі, трохи підсинені та ззовні мазані рудою глиною, віконниці та двері, здебільшого, різьблені. На причілках хат – квіти. Всередині хат теж розписи: не лише пташки та квіти на комині, а й мальовані стіни від стелі до долу.
Сьогодні головною пам’яткою села є церква Святої Параскеви – красивий, хоч і типовий для початку 20 століття, храм, зведений у «цегляному» стилі на місці дерев’яної церкви. В радянські часи церква була частково зруйнована, але згодом сільська громада її відновила. Нині це пам’ятка архітектури місцевого значення.
Церква Св. Параскеви
