Додаток 2
Стародавня китайська легенда розповідає, що за давніх часів Жовтий Предок зустрів на березі озера прекрасного птаха. Пір'я його переливалося всіма барвами веселки. Мудрець заговорив із птахом, але той не звернув на нього ніякої уваги, адже в цей час милувався своїм відображенням в озері. Жовтий Предок розгнівався на таку нечемність і закрив своєю могутньою долонею сонце. Ледве стемніло, птах обернувся до мудреця. Жовтий Предок став його розпитувати про все. Павич (так звали птаха) багато і гордо говорив про свою великодушність і бажання творити добро. Але не встиг Жовтий Предок захопитися тим, що птах виявився не тільки прекрасним, але й надзвичайно добрим, як виглянуло сонце, і Павич, негайно забувши свої пишномовні слова, знову почав милуватися своїм відображенням.
Жовтий Предок образився і покарав хвалькувату птицю. Тепер вона назавжди зобов'язана відповідати за свої слова і творити добро.
Павичі живуть у теплих краях – на півострові Індостан, а також на островах Шрі-Ланка і Суматра. Мешкають у заростях чагарників, на просіках, по берегах річок. Харчуються павичі рослинною їжею, а також комахами, молюсками.
Павич – символ гордості, емблема краси і безсмертя. В багатьох країнах він вважається королівським птахом.
Шанують павичів і за те, що вони попереджають людей про наближення великих хижаків. Побачивши їх здаля, ці птахи починають подавати тривожні сигнали. Павичі також є надійними захисниками від змій. Недалеко від поселень людей вони полюють за кобрами.
В Індії, і загалом у індусів, павич вважається священним, тому йому дозволяється гуляти, де він захоче. Павич сміливо харчується поблизу поселень людей і на рисових полях. Але, не зважаючи на вроду, їхній спів важко назвати приємним. Часто ночами лунають різкі пронизливі крики, котрі можуть сильно налякати не звикших до цього людей. Історія про це розповідається у мультфільмі із серії про барона Мюнхаузена «Павлин».
Переглянути мультфільм можна тут:
У слов’янських народів ставлення до павичів було протилежним, і це через те, що розводити їх могли лише багаті люди. Тому у нас павич став уособленням пихатості й зарозумілості. Навіть з’явився вираз«розпустив хвоста, мов павич», який має значення не тільки залицяння, але й гонористості, зверхності.