Вікторина «Впізнай героя за описом»
за повістю «Тарас Бульба»
1. «Міцні, здорові обличчя їхні були вкриті першим пухом волосся, якого ще не торкалася бритва». (Остап і Андрій)
2. «То був один із тих характерів, які могли з’явитися лише тяжкого XV сторіччя в напівкочовому закутку Європи, коли панували праведні й неправедні уявлення про землі, що стали якимись суперечливими й неприкаяними, до яких належала тоді Україна; коли весь прадавній південь, покинутий своїми князями, було спустошено й випалено дощенту ненастанними наскоками монгольських хижаків; коли, втративши все – оселю й покрівлю, зробився тут відчайдушним чоловік; коли на пожарищах, перед лицем хижих сусідів і повсякчасної небезпеки, осідав він на місці й звикав дивитися їм просто у вічі, забувши навіть, чи є на світі щось таке, чого б він злякався…». (Тарас Бульба)
3. «Вони стали замість удільних козаків володарями цих просторих земель… Під їхньою владою гетьмани, обрані з-поміж самих козаків, перетворили околиці й курені на полки та правильні округи». (Польські королі)
4. «…Вона дивилася на них уся, дивилася всіма почуттями, вся перетворилася в один зір і не могла надивитися». (Мати, дружина Тараса)
5. «Був він суворий до інших спокус, крім війни та веселої гульні; принаймні ніколи майже про інше не думав. Він був прямодушний з рівними. Він був добрий у такій мірі, в якій тільки можна бути з такою вдачею і в тодішній час». (Остап)
6. «Учився він охочіше і без напруження, з яким звичайно береться до науки важка й сильна вдача… Він теж кипів жадобою подвигу. Але разом з тим душа його була приступна і для інших почуттів». (Андрій)
7. «Це вже не був той несміливий виконавець легковажних бажань вільного люду; це був необмежений повелитель. Це був деспот, що вмів тільки наказувати». (Кошовий)
8. «Все обличчя її було смагляве, змарніле від недуги; широкі вилиці дуже виступали над опалими під ними щоками; вузькі очі підіймалися дугастим розрізом догори». (Татарка)
9. «…Це була красуня – жінка у всій розквітлій красі своїй. Повне почуття світилося у зведених очах, не натяки на почуття, а все почуття. Ще сльози не встигли в них висохнути й оповили їх блискучою вологою, що проймала душу». (Полька)
10. «У пошані він був у всіх козаків; двічі вже обирали його на кошового, і на війні теж був добрий козак, але вже давно постарів і не бував ні в яких походах; не любив також і поради давати нікому, а любив старий воїн лежати на боці в козацькому колі, слухаючи оповідання про всяку бувальщину та козацькі походи». (Касян Бовдюг)
11. «Як скипів, побачивши, що кращої половини куреня його нема! Врізався він з останніми своїми незаймайківцями в саму середину. Спересердя посік на капусту першого, що трапився під руку; багатьох вершників збив із коней, доставши списом і вершника, і коня, добувся до гармашів і відбив одну гармату». (Курінний отаман Кукубенко)
12. «А тим часом вірний товариш стояв перед ним, лаючись і сиплючи без ліку жорстокі докірливі слова та дорікання. Нарешті схопив він його за ноги й руки, сповив, як дитину, поправив усі перев’язки, загорнув його у волову шкуру, зав’язав у лубки і, припнувши мотузками до сідла, помчав з ним знов у дорогу». (Товкач, товариш Тараса Бульби)