background

Український романтик, або Сміх із присмаком гіркоти

до 210-річчя від дня народження М. В. Гоголя)

 

Літературна розвідка

(організаторам дитячого читання)

 

Підготувала: Баканова І. В.

 

«Знаю, что мое имя после меня
будет счастливее меня…»

Н. В. Гоголь

Gogol

Микола Васильович Гоголь належить до видатних письменників, чия творчість становить славу й гордість світової культури. Для українців він – Микола Васильович, для росіян – Николай Васильевич, італійські друзі називали його синьйор Ніколло, а для всього людства він просто Микола Гоголь – великий чародій слова, ясновидець, який мав дар проникати в таїну людської душі. Микола Гоголь для нас – знайомий незнайомець. Його творчість привертала увагу багатьох науковців, і досі тривають дискусії навколо творів майстра та його імені. І це закономірно, тому що М. Гоголь – цілий світ, великий, різнобарвний і такий багатогранний.

Народився Микола Васильович Гоголь 1 квітня 1809 року в селі Великі Сорочинці (тепер Миргородського району) на Полтавщині в сім’ї небагатих поміщиків. Зв’язок М. Гоголя із Сорочинцями почався ще до його народження. Батько, Василь Опанасович Гоголь-Яновський, у 28-річному віці одружився з юною Марією Іванівною Косяровською – першою красунею на Полтавщині, якій на той час було всього 14 років.

Gogol

Батьки М. В. Гоголя

Уже саму історію народження письменника пов’язують із містикою. Двоє перших дітей у подружжя народилися мертвими, а коли жінка завагітніла втретє, Василь Опанасович, остерігаючись за майбутнє немовляти, шукав для неї належний догляд. За порадою своїх друзів, він відвіз дружину до відомого українського лікаря М. Трохимовського у Великі Сорочинці. Шість тижнів до пологів Марія Іванівна була під його наглядом. І саме там, у флігелі лікаря, народився майбутній письменник. Ще під час вагітності Марія Іванівна дала обітницю перед чудотворним образом Миколи Диканського: якщо народиться син, назвати його Миколою – на честь святого. Нікоша, як його кликали в сім’ї, був вимоленою дитиною, дарунком Господнім. За словами сестри Ольги, він «любив згадувати про те, чому його назвали Миколою».