«Не вчує сонце, що нам світ дає, мойого розпачу ніколи!..» – ці слова можна знайти у вірші Тодося (Теодосія) Осьмачки «Не можу пригадать, кого я ждав...». Такий гіркий щем і відчай притаманні не лише цій цитаті, а й майже всій творчості поета, прозаїка, перекладача Осьмачки – нашого земляка, що народився 16 травня 125 років тому в селі Куцівка на Смілянщині. Нічого дивного, якщо врахувати, скільки пекельних випробувань випало на долю цього вразливого й талановитого чоловіка. Вимушена участь у Першій світовій війні й загроза воєнного трибуналу; численні допити й ув’язнення в часи сталінських репресій і побачена на власні очі трагедія голодомору; симуляція безумства й довгі місяці в божевільнях; нескінченні втечі від минулого, від влади, від власної манії переслідування по країнах Європи й Північної Америки й, зрештою, тяжка смерть... У віршах цього автора годі шукати сяйливих пейзажів і ніжної лірики, тільки страх, біль, ненависть, а часом майже нездорова пристрасть. Проза ж відрізняється майже документальною точністю в зображенні страшних подій ХХ століття. Хоча не чужий Теодосію Осьмачці був і творчий експеримент, і романтичність, і захоплення народним колоритом.
Більше про цю видатну особистість, його творчість та життєву драму читайте в попереджувальній довідці «Відірваний від рідної землі» на сайті Черкаської обласної бібліотеки для дітей у розділі «Бібліотечному фахівцю» (рубрика «Бібліографічні матеріали»).