День пам’яті героїв Небесної Сотні, який відзначається в Україні щороку 20 лютого, у бібліотеці ніколи не ігнорували. Традиційно до цієї дати для наших читачів різні відділи книгозбірні організовують тематичні просвітницькі заходи, зустрічі з очевидцями й учасниками драматичних подій, готують спеціальні книжкові виставки. Цей рік також не став винятком: кожна категорія відвідувачів мала можливість знайти щось своє із цієї важливої теми.
Найстаршим читачам – учням 10-Б класу СПШ № 17 – відділ масової роботи та естетичного виховання запропонував вечір пам’яті «Герої нашого часу». Звісно, політичний, соціальний, економічний, мистецький контекст подій, які складали Революцію Гідності – надзвичайно важливий. Тим більше, що вік учасників вечору дозволяв говорити з ними про такі серйозні речі «дорослою», не спрощеною мовою. Однак будь-яке явище найкраще сприймається крізь призму людських доль. Тож більша частина заходу була побудована навколо біографій, вчинків і трагічної загибелі героїв Майдану, які одержали численні державні нагороди посмертно. Так, серед портретних нарисів, які прозвучали з вуст бібліотекаря, можна було знайти історії про Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Юрія Вербицького, Романа Сеника, Олександра Бадери, а також численних уродженців Черкаської області, які ввійшли до сумного списку Небесної Сотні. Хроніка їхнього патріотизму, діянь в ім’я Батьківщини не потребувала жодних доповнень і прикрас: знання біографій цих людей уже достатньо, щоб зрозуміти цінність їхньої жертви.
До учнів 8-А, 8-Б класів Першої міської гімназії, для яких відділ обслуговування учнів 5 – 9 класів провів вечір-зустріч «Покоління нескорених», також зверталися як до рівних. Найліпшою ілюстрацією й, водночас, потужним емоційним мотиватором на додаток до розповіді бібліотекаря про події з грудня 2013 р. по березень 2014 р. на Майдані Незалежності в Києві стало спілкування з учасником Революції Гідності, ветераном АТО Олегом Поляковим (позивний – Мокій). Він умисне абстрагувався від спогадів про сучасний військово-політичний конфлікт на Сході України й усю свою увагу зосередив на Євромайдані, його учасниках, побуті й наслідках. Будучи викладачем історії в Корсунь-Шевченківському професійному ліцеї й усвідомлюючи свій вплив на розум і громадянську позицію молодого покоління, Олег Поляков не міг оминути такого важливого для країни протистояння народу й влади. Про свій вибір він каже так: «Щоб викладати історію, я повинен мати чисте сумління і говорити правду. Тому й пішов». Хоча розуміння масштабів цих заворушень прийшло до нашого гостя не відразу. На світанку Євромайдану він просто йшов в один із київських вишів з авторською науковою статтею, коли натрапив на групку студентів із синьо-жовтими стрічками. Юні ентузіасти жваво обговорювали небезпеку свого виключення з університету й при цьому швидко рухалися в напрямку, протилежному до своєї альма-матер. Заінтригований, викладач історії рушив за ними. Й незчувся, як опинився на Майдані, серед груп молоді, де точилися активні дискусії про важливість євроінтеграції для України.
З того часу Олег Поляков став завсідником цієї місцини. Він спілкувався з учасниками подій, знімав любительські репортажі з Майдану, з приміщення Київської міської державної адміністрації, де ночували, харчувалися й отримували медичну допомогу активісти, з вулиці Грушевського. Ці невеличкі відео наш гість і продемонстрував присутнім. Надалі він висловив свої думки про сутність Революції Гідності, її часові межі (пан Олег вважає, що Майдан триває досі, хоч його форма й зміст уже зазнали численних трансформацій), про агресію сусідньої держави, прорахунки скинутої на початку 2014 року влади. Крім того, наш гість уважно вислуховував ремарки й питання школярів, відповідав їм і реагував на їхні емоції. Наприкінці зустрічі Олег Поляков презентував обом класам і нашій бібліотеці примірники видань «Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах» та «Щоб не забули. Пам’ять про тоталітаризм у Європі».
Перша книжка містить живі враження й судження помітних діячів культури й мистецтва України, які взяли участь у Революції Гідності. Літератори, художники, музиканти, режисери, актори, музейники, громадські діячі та інші відомі українці передають на сторінках свій особистий досвід, роблять політичні й соціальні прогнози на майбутнє, переосмислюють перформанси часів Майдану і їхній вплив на формування громадської думки. Друга книга присвячена моторошним, глибоким і, водночас, цікавим історіям життя людей, які чинили спротив європейським тоталітарним режимам ХХ століття. Значна частина героїв книги не змогла до кінця подолати своїх ворогів, втративши здоров’я й життя у в’язницях, а то й узагалі за невідомих обставин. Декому вдалося вижити й продовжити гучно говорити про злочини влади своїх країн проти людяності навіть після повалення цих режимів. Обидва видання побачили світ зусиллями Українського інституту національної пам’яті й заслуговують на уважне прочитання представниками всіх поколінь.
Найменші читачі бібліотеки також могли знайти для себе інформацію з теми в найбільш зрозумілому для себе вигляді. Саме для цієї категорії користувачів відділ обслуговування дітей дошкільного віку та учнів 1 – 4 класів підготував експрес-поличку «Герої не гинуть, герої живуть у серцях». Книжки на ній були переважно художніми й щедро ілюстрованими, зате доступними дітям.
