background

Даник В. Іду вклонитися Тарасу : поезії / В. Даник ; передм. В. Мальованого. – Черкаси : Рената, 2001. – 80 с.

А У ПОЛІ КРИНИЧЕНЬКА (С. 33)

Вже навкруг ніжним килимом
Забіліла зима.
Як же важко, як милої
Нині поруч нема!

А у полі криниченька,
Там холодна вода.
А у дівчини личенько,
Ніби мак розцвіта.

В неї губи, мов ягоди,
Очі-зорі ясні.
Усміхалася лагідно,
Та у відповідь – ні...

Як іду по тій вулиці,
Тоді серцю – біда!
Бо таки розхвилюється,
Як про неї згада.

А у полі криниченька,
Там холодна вода.
А у дівчини личенько,
Ніби мак розцвіта.

 
Виконує автор

Даник В. Іду вклонитися Тарасу : поезії / В. Даник ; передм. В. Мальованого. – Черкаси : Рената, 2001. – 80 с.

ТУТ КОЗАЦЬКА ЗЕМЛЯ (С. 20-21)

Світанкові лягли промінці
І полинуло сонячне злото
І на берег Дніпра, і на ниви оці,
Що политі і кров'ю, і потом.

Тут ще чути відлуння війни
І на кров схожі грона калини.
Тут козацька земля, тут відважні сини
Клали голови за Україну!

Тут преславний стоїть Чигирин,
Тут іще чути голос Богдана,
Тут народ наш уперше піднявся з колін
І уже на коліна не стане!

Тут нам з кручі говорить Тарас
Слово своє вогненно-пророче!
Придивіться на мить – тут з граніту на нас
Симоненкові дивляться очі.

Тут ще чути відлуння війни
І на кров схожі грона калини.
Тут козацька земля, тут відважні сини
Клали голови за Україну!

 
Виконує автор

Даник В. Іду вклонитися Тарасу : поезії / В. Даник ; передм. В. Мальованого. – Черкаси : Рената, 2001. – 80 с.

ТИХІ ЗОРІ НАД КАНЕВОМ (С. 18)

Теплим вітром повіяло,
Чути спів солов'я,
Що ж мовчиш ти замріяно,
Сіроока моя?

Вже печаллю багряною
Запалали гаї.
Тихі зорі над Каневом
Ніби очі твої.

А проміння горнулося
До очей і чола,
Як ішли ми по вулицях
І любов нас вела!

І вдивляюся знову я,
Бо так любі мені
Там, за даллю дніпровою,
Вечорові вогні.

Вже печаллю багряною
Запалали гаї.
Тихі зорі над Каневом
Ніби очі твої.

 
Виконує автор

Даник В. Іду вклонитися Тарасу : поезії / В. Даник ; передм. В. Мальованого. – Черкаси : Рената, 2001. – 80 с.

ЗОЛОТОНОША (С. 17)
(Юрію Григоровичу Лезі)

А серед вулиць, як промінь, тихих
Собі я серце розвеселю!
І серед цвіту, і серед снігу
Тобі я радий, тебе люблю!

Золотоноша, моя хороша,
В осіннім листі ти золота!
А ти на небо ранкове схожа
І на юнацькі мої літа.

Давай візьмемось за руки, мила!
А погляд манить у далину.
Тут ми зустрілись, тут ми любили
І тут відчули сердець весну!

Як осінь ніжна, то злото щире –
Гуляє в листі ясний вогонь!
Живемо, друзі, в добрі і в мирі!
Бентежне серце, не охолонь!

Золотоноша, моя хороша,
В осіннім листі ти золота!
А ти на небо ранкове схожа
І на юнацькі мої літа.

 
Виконує автор

Даник В. Іду вклонитися Тарасу : поезії / В. Даник ; передм. В. Мальованого. – Черкаси : Рената, 2001. – 80 с.

ЧЕРКАСЬКА ЛІРИЧНА ( С. 16)

oblojka

Завжди я дивитися рад
На місто, квітуче, як сад!
І серце моє завмира,
Як схили побачу Дніпра!

Черкаси – це юні літа!
Черкаси – пора молода!
Черкаси – любов і пісні!
Не забути довіку мені.

Тут хвилі летять в далечінь,
Тут неба блакитна глибінь,
Тут вперше у мене колись
У пісню всі думи злились!

У травні стоїш край вікна
І бачиш – вирує весна!
А щебет дівочий почув –
І серцем ти юний, як був!

Черкаси – це юні літа!
Черкаси – пора молода!
Черкаси – любов і пісні!
Не забути довіку мені.

 
Виконує автор