Бібліотечному фахівцю
Підготувала Н.О. Діденко
Європейський Союз,починаючи з 1983 р., проголошує відповідну тематику для усіх комунікаційних подій протягом наступних років в країнах-членах. Від європейського року безпеки дорожнього руху у 1984 до європейського року громадян у 2013 та 2014 – кожного року проходять до 1000 подій у більшості країн ЄС на підтримку тематики року. Громадські організації, їхні альянси у співпраці із інституціями та органами ЄС організовують діалоги, дебати, конференції, зустрічі європейців та представників європарламенту, єврокомісії з метою підготовки рекомендацій для планування політики ЄС у певній сфері. Інформаційні програми на телебаченні, радіо, у пресі та інтернеті, промо та роздаткові матеріали, візуалізація, логотип та сайт кампанії, посли доброї волі у містах, брендінг будівель державних установ, громадських місць, творчі конкурси, фестивалі, художні та бізнес події – основні інструменти будь-якого європейського року.
2015 рік в Європейському Союзі оголошений «Європейським роком розвитку», який буде ключовим для підвищення обізнаності про розвиток всієї Європи. Міжнародна неурядова позапартійна громадська організація Європейський вибір (ЄВ) розпочала формування «Альянсу 2015», метою якого буде проведення в Україні «Року Європи 2020».
15 липня 2014 року ця організація офіційно звернулася до Президента України та потенційних партнерів такої події в Україні з пропозицією спільними зусиллями перетворити Україну на Європу, змінивши свідомість громадян України на сході і на заході, відкриваючи Україну європейцям, надихаючи всіх на думку, що прийшов час жити по-новому, по-європейськи.
Був проголошений Календар 2020, відповідно якого події мають розгортатися так:
2015 – рік Миру в Україні.
2016 – Рік Демократії в Україні.
2017 – Рік Культури в Україні.
2018 – Рік Бізнесу в Україні.
2019 – Рік Розвитку в Україні.
2020 – Рік Європи в Україні.
До 18 травня 2015 року (Днів Європи в Україні 2015) умовно відбувається громадське обговорення різних етапів реалізації проекту: підготовки, тестування, реалізації. «Європейський вибір» запропонував відповідну концепцію розвитку та реалізації проекту. Її найважливіші складові будуть представлені на відкритій презентації у Києві на початку березня 2015 року.
Передбачається, що українці частіше відвідуватимуть Європейський Союз у рамках навчальних та молодіжних програм, єврошкіл. Кожен набутий досвід буде використанийіпідтриманий членами клубу «Я Європа» та створеним «Альянсом 2015».
В той же час Україну відвідає молодь Польщі, Литви, Латвії, Швеції, Греції, Італії, Бельгії, Німеччини. Проводитиметься широка інформаційна кампанія щодо проведення українських реформ.
У Євросоюзі діятиме низка програм у сфері освіти, науки, спорту та культури.
Євроклуби. Євроклуб – форма організації молоді, що сприяє творчій реалізації її членів, залученню молоді до участі в європейських ініціативах, інформуванню з питань європейської інтеграції, громадянській освіті та громадській діяльності молоді.
Перші Євроклуби виникли в Португалії, звідки поширились в країнах Європи та в світі. В Україну Євроклуби прийшли з Росії у середині 1990-х років, після чого надзвичайно поширились у загальноосвітніх та вищих навчальних закладах, громадських організаціях, закладах позашкільної освіти тощо. Всього в Україні їх налічується близько 1000.
Діяльність таких клубів у нашій країні підтримується Представництвом Європейського Союзу в Україні вже протягом декількох років.
Реальну підтримку розвитку Євроклубів надавали також ряд проектів інституцій громадянського суспільства за підтримки таких донорів як міжнародний фонд «Відродження», ПАУСІ, фонд ім. Стефана Баторего, МЗС Польщі та ін.
Однією з найбільш активних вітчизняних організацій, що підтримують Євроклуби на сталій основі, є Українська асоціація європейських студій – всеукраїнська громадська організація, що об'єднує викладачів та дослідників європейської інтеграції.
Еразмус — програма обмінів студентів, викладачів та науковців країн-членів Євросоюзу, а також Ісландії, Ліхтенштейну, Македонії, Норвегії, Туреччини. Програма надає можливість навчатися, проходити стажування чи викладати в іншій країні, що бере участь в програмі. У Єврокомісії Erasmus назвали найуспішнішою освітньою програмою ЄС і важливим інструментом боротьби з молодіжним безробіттям.
Програму цю названо на честь видатного голландського вченого XVстоліття, гуманіста і теолога Еразма Роттердамського, який багато мандрував Європою, навчався і працював у різних університетах. Одночасно, назва Erasmusє акронімом, що розшифровується як «Схема дії європейського співтовариства для підвищення мобільності студентів університетів».
З другої половини 80-х років все більшої ваги для ЄСнабуває ідея значущості людських ресурсів для підвищення конкурентоспроможностінаціональних економік. У цьому контексті з 1986 року розпочинається обмін студентами, викладачами та учнями. У 1987 році Європейська комісія остаточно затверджує програму Еразмус, основною метою якої стало сприяння співпраці між університетами, надання студентам кваліфікацій та дипломів, що визнаються усіма країнами-членами ЄС.
Основною цільовою аудиторією програми є студенти, працівники університетів, випускники або державні службовці Міністерства освіти.
Терміни навчання і стажування можуть складати від 3 місяців до 1 року.
Програма є міжнародно-орієнтованою, завдяки чому багато вищих навчальних закладів відкриють свої двері для заявників з країн-членів Європейської політики сусідства.
З метою перетворення ЄС на світового лідера в освіті, а європейських університетів – на осередки знань і центри інновації у 2004 р. Європейським Союзом була започаткована програма Еразмус Мундус. Латинське слово «mundus» означає «світ» і відображає глобальну та міжкультурну орієнтацію програми.
Вона спрямована на активізацію міжнародного співробітництва у сфері освіти з країнами, які не входять до ЄС, на сприяння взаєморозумінню між людьми та активізацію міжкультурного діалогу.
Програма має три напрямки:
- спільні курси і програми, а також стипендії для студентів цих програм;
- партнерство між університетами ЄС та третіх країн з метою обміну студентами;
- проекти з пропагування освіти та міжнародного співробітництва в освіті.
Участь у програмі можуть брати студенти або випускники, які вже здобули вищу освіту, аспіранти, докторанти, молоді науковці, викладачі тощо.
У конкурсі на 2013-2014 навчальний рік 87 українських студентів вибороли право на проходження навчання за програмою Еразмус Мундус. Загалом, у 2004-2013 роках гранти на навчання за магістерськими та докторськими програмами Еразмус Мундус отримали 329 українських студентів.
У 2014-2020 роках у Євросоюзі діятиме нова програма Eразмус+. Вона поєднає сім діючих європейських програм у сфері освіти, науки та спорту, в т. ч. і Eразмус та Еразмус Мундус.
У рамках Erasmus+ надаватиметьсяфінансування для забезпечення більш активної мобільності, міжнародних партнерств та спільних науково-дослідних проектів, а також для розширення можливостей та розвитку кадрів у країнах-партнерах по всьому світу.
Програма ЄС «Горизонт 2020», яка стартувала в2014 році, є фінансовим інструментом реалізації флагманської ініціативи Інноваційного союзу, його економічного зростання та створення нових робочих місць. Вона триватиме до 2020 року з загальним бюджетом приблизно 70-80 млрд. євро.
Програма базується на трьохосновних компонентах: передова наука, індустріальне лідерство, соціальні виклики.Вона є відкритою для участі організацій із будь-якої держави. Проте учасники програми розподіляються на три типи: країни-члени ЄС, асоційовані учасники і треті країни – держави, які не є членами ЄС і тому матимуть певні фінансові обмеження щодо фінансової підтримки із бюджету програми.
Оскільки Україна підписала угоду про асоціацію з ЄС, можливістьскористатися коштами програми з’явилася і в українців.
Однією з частин програми «Горизонт 2020» є програма «Дії Марії Склодовської-Кюрі» , направлена на дослідження та інновації, а також на підтримку кадрів, зайнятих у цій сфері. 65 000 дослідників скористаються перевагами міжнародної та міжсекторальної мобільності і до 2020 року отримають привабливі умови праці.
Одним із напрямків діяльності громадської організації «Європейський вибір» є програма «Культура», яка виступила організатором проекту «Європа на колесах». Його мета – ознайомлення з культурою країн Європи, історією Європейського Союзу, здобутками європейської демократії, з перспективами щодо можливості навчання у вищих навчальних закладах країн Європи, розширення світогляду, формування активної громадської позиції. У програмі – конкурси, вікторини, Тиждень європейського кіно та європейської музики.
У рамках проекту відбуваються також Єврошколи. Це великий освітній проект, що спеціалізується на мовному навчанні та освітньому консалтингу як в Україні, так і за кордоном. Його головним принципом є підтримка і розвиток багатомовного і полікультурного середовища, яке сприятиме виробленню в учнів усвідомлення себе частиною європейської спільноти, залишаючись при цьому патріотами своєї країни. Викладачі «Європейських шкіл» призначаються відповідними національними системами освіти і є носіями мови, яка використовується у процесі навчання, але обов’язково повинні бути двомовними. Підручники та учбові матеріали розраховані на поступовий перехід до навчання на першій іноземній мові, а в подальшому – до багатомовності.
Участь у програмі «Єврошкола» дозволить отримати першу шенгенську візу і відвідати Європу, вільно знайомитися та спілкуватися з європейцями, отримати в перспективі громадянство однієї з країн Європи, підтримати європейську інтеграцію України не словом, а ділом, відвідувати країни Європейського Союзу у майбутньому, випробувати свою іноземну мову в живому спілкуванні, знайти нових друзів в Україні та Європі, продовжити навчання у одній з країн ЄС, розпочати власний бізнес у Європі.
Ці та інші європейські проекти допоможуть українцям інтегруватися до європейської спільноти.
Використана література
Інформаційний центр Європейського Союзу // info-eu[сайт]. – Текст. дані. – Режим доступу: http://info-eu.uabs.edu.ua/index.php?option=com_content&view=featured&Itemid=17, доступ вільний. (12.01.2015) – Назва з екрана.
Права людини // europa.eu [сайт]. – Текст. дані. – Режим доступу: http://www.eeas.europa.eu/delegations/ukraine/key_eu_policies/human_rights/index_uk.htm, доступ вільний. (11.01.2015) – Назва з екрана.
Представництво в Україні // europa.eu [сайт]. – Текст. дані. – Режим доступу: http://www.eeas.europa.eu/delegations/ukraine/index_uk.htm#, доступ вільний. (12.01.2015) – Назва з екрана.
Програми ЄС для молоді // europa.eu [сайт]. – Текст. дані. – Режим доступу: http://www.eeas.europa.eu/delegations/ukraine/projects/youth/youth_uk.htm, доступ вільний. (11.01.2015) – Назва з екрана.
Смокотин В.М. Модель европейской школы: заложение основ многоязычного и политкультурного образования в Европе // cyberleninka [сайт]. – Текст. дані. – Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/model-evropeyskoy-shkoly-zalozhenie-osnov-mnogoyazychnogo-i-polikulturnogo-obrazovaniya-v-evrope. – доступ вільний. – (13.02.2015) – Назва з екрана.
Підготувала Корженевська В.М.
Бабченко І. Складносурядне речення / І. Бабченко // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2012. – № 11-12. – С. 35-43.
Конспекти уроків із тем: «Складносурядне речення, його будова й засоби зв’язку в ньому», «Смислові зв’язки між простими реченнями в складносурядному», «Розділові знаки між частинами складносурядних речень», «Систематизація та узагальнення вивченого про складносурядне речення», мета яких – поглибити знання учнів про складносурядне речення, його будову, засоби зв’язку в ньому; навчити їх правильно конструювати й використовувати складносурядні речення в усному та писемному мовленні; розвивати у них вміння аналізувати, порівнювати мовні явища, робити висновки, узагальнення. Матеріал містить методи «Виноградне гроно», «Асоціативний кущ», «Незакінчене речення», «Мікрофон», ігри «Хто наймудріший?», «Мисливці за помилками», «Лінгвістичне лото», «Я – редактор»; передбачає роботу в парах, групах, із мультимедійною дошкою, містить тестові завдання.
Біла Т. Складнопідрядні речення, основні типи підрядних речень : [система уроків] / Т. Біла // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2010. – № 21. – С. 3-8.
Конспекти п’яти уроків, мета яких – систематизувати й поглибити знання учнів із тем «Складнопідрядне речення» та «Складносурядне речення», навчити школярів знаходити такі речення в тексті й визначати їх будову та стилістичну роль.
Головецька Н. Творчість М. Стельмаха на уроках української мови в 9-му класі / Н. Головецька // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2010. – № 43-44. – С. 4-39.
Автор пропонує матеріали до уроків з тем «Складносурядне речення» та «Складнопідрядне речення». Лексична тема сприятиме вихованню в учнів любові до природи, української мови, допоможе їм усвідомити красу, мелодійність, багатство рідного слова. У цьому стане в нагоді багатий образний світ Михайла Стельмаха. Матеріал містить конспекти восьми уроків та дидактичний матеріал із теми (картки із завданнями).
Голомб-Масловська М. Складнопідрядні речення з підрядними означальними / М. Голомб-Масловська // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2012. – № 11-12. – С. 47-48.
Розробка конспекту заняття, мета якого – опрацювання основних понять щодо складнопідрядного речення з підрядною означальною частиною, з’ясування його будови, засобів зв’язку, місця розташування; розвиток вміння й навичок учнів визначати серед інших речень речення з підрядними означальними частинами. Автор використовує такі форми роботи як робота в парах та групах, самостійна письмова робота, проблемно-ситуативне завдання, метод «Мікрофон», народознавча хвилинка, мовознавче дослідження, інсценівка «Прикмети Покрови» тощо.
Гордієнко Л. Складнопідрядне речення з кількома підрядними : [конспект уроку] / Л. Гордієнко // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2012. - № 11-12. – С. 49-54.
Урок спрямований на закріплення знань учнів про основні види складнопідрядних речень та складнопідрядних речень із кількома підрядними частинами; удосконалення пунктуаційних вмінь школярів, розвиток їхнього мислення, уваги, вироблення здатності моделювати дані речення. В ході уроку використовуються фронтальна бесіда, завдання на повторення, графічний диктант, текстові завдання, вправа «Закодуй речення», методи «Незакінчене речення», «Мікрофон», передбачається індивідуальна та робота в групах, наведено шість варіантів карток із завданнями.
Гуменюк С. Безсполучникове складне речення. Смислові зв'язки та інтонації в ньому / С. Гуменюк // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2012. – № 11-12. – С. 31-32.
Конспект уроку, мета якого – допомогти учням засвоїти матеріал про загальні особливості та класифікацію безсполучникових складних речень, умови вибору розділових знаків; навчити школярів розпізнавати типи безсполучникових складних речень залежно від смислових відношень між частинами; розвинути їх мислення, уміння робити висновки. Матеріал містить синтаксичну розминку, лінгвістичну задачу, логічну вправу, передбачає роботу в групах.
Дубейко Г. Підготовка до ДПА. Яблуневий розмай. Урок узагальнення й систематизації вивченого з основних розділів мовознавства в 9-му класі / Г. Дубейко // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2011. – № 12. – С. 21-23.
Розробка уроку, мета якого – повторити, поглибити, узагальнити та систематизувати знання учнів про найважливіші теоретичні відомості з основних розділів мовознавства, зокрема фонетики, будови слова, лексики, фразеології та синтаксису; удосконалити навички вживання розділових знаків; розвинути у них усне та писемне мовлення, творчі вміння, логічне мислення, уміння зіставляти й узагальнювати. Матеріал містить методи «Незакінчене речення» та «Мікрофон», творчі завдання, передбачає використання карток із віршами В. Малишка та Л. Костенко, репродукції картин К. Білокур.
Ісаєва М. Узагальнення й систематизація знань із теми «Складне речення» / М. Ісаєва // Дивослово. – 2013. – № 4. – С. 10-13.
Конспект уроку-узагальнення, який допоможе поглибити знання учнів про складні речення, їх структуру, змістові й синтаксичні відношення між їх частинами, удосконалити навички дев’ятикласників правильно ставити розділові знаки у складних конструкціях, розвивати у школярів уміння порівнювати й зіставляти різні мовні явища, розмежовувати складні й ускладнені речення. В ході уроку використовуються фронтальна бесіда, лінгвістичний експеримент, картки із індивідуальними завданнями, мовний турнір, передбачається робота у групах (триступеневе інтерв’ю).
Івахненко Л. Складні реченя з різними видами зв’язку : мовознавчий турнір / Л. Івахненко // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2014. – № 14. – С. 41-43.
Мета уроку – узагальнити знання учнів про складне речення; удосконалити комунікативні вміння, грамотність; сформувати мотивацію до вивчення і використання складних речень у мовленні; виховувати ерудовану, інтелектуально самостійну особистість. Ігрова форма проведення уроку сприятиме кращому засвоєнню учнями навчального матеріалу.
Калайчева Г. Складнопідрядне речення з кількома підрядними : тренувальні вправи для 9-го кл. / Г. Калайчева // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2010. – № 5-6. – С. 39-40.
Коваленко Л. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними місця та часу : урок з ароматом кави / Л. Коваленко // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2010. – № 19. – С. 10-12.
Коваленко Л.Складнопідрядне речення з підрядними причини та мети : урок-паркур / Л. Коваленко // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2010. – № 19. – С. 7-9.
Коваленко Л.Складнопідрядні речення з підрядними умовними, допустовими, наслідковими : урок-знайомство / Л. Коваленко // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2010. – № 19. – С. 5-7.
Увазі вчителів пропонуються уроки, мета яких – поглиблення та закріплення знань учнів про складнопідрядні речення, удосконалення їхніх пунктуаційних вмінь і навичок, пов’язаних із вживанням розділових знаків у таких реченнях.
Кухар В. Просте ускладнене речення, розділові знаки в ньому / В. Кухар // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2010. – № 36. – С. 3-5.
Автор пропонує розробку уроку, мета якого – узагальнити та систематизувати знання учнів про найважливіші відомості з синтаксису і пунктуації, зокрема про просте ускладнене речення, розділові знаки в ньому, вживання розділових знаків у реченнях із однорідними і відокремленими членами зі вставними словами (словосполученнями). Автор використовує такі форми роботи як колективна робота, робота в парах, творче конструювання, пунктуаційний практикум (пошуково-вибіркова робота), лінгвістичний експеримент тощо.
Лауш Т. Тестовий контроль знань / Т. Лауш // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2010. – № 36. – С. 6-16.
Вчителям пропонується розробка тестових завдань, які допоможуть перевірити якість засвоєних учнями знань. Питання розроблені за такими темами:«Повторення вивченого у 8 класі», «Пряма і непряма мова. Складносурядне речення», «Складнопідрядне речення», «Безсполучникове складне речення та складне речення з різними видами зв’язку».
Марисняк Т. Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні / Т. Марисняк // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2012. – № 11-12. – С. 33-34.
Автор пропонує конспект уроку, мета якого – удосконалювати вміння школярів розрізняти просте й складне речення, сполучникове та безсполучникове; ставити розділові знаки в них; будувати речення за поданими умовами; формувати комунікативну, творчу, пізнавальну, полікультурну компетентності учнів. В ході уроку використовується метод «Мозковий штурм», тестування, передбачається індивідуальна робота та робота в групах і парах, творча робота.
Матвієнко Н. Мікротеми. Підтеми, ССЦ. Інтонація. ССЦ і абзаци / Н. Матвієнко // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2012. – № 2. – С. 30-34.
Автор пропонує конспект уроку-дослідження, мета якого – формування у школярів поняття про ССЦ (складне синтаксичне ціле) як синтаксичну одиницю текстового рівня та проміжну ланку між реченням і текстом; вироблення у них вміння на основі з’ясування мікротеми ССЦ визначати його межі, виділяти автосематичне речення; розвиток логічного мислення; удосконалення в учнів уміння і навичок виконувати такі дії як аналіз, конкретизацію, висловлювання припущень і добір аргументів на їх підтвердження з опорою на поняття лінгвістичного плану.
Мусініна К. Ділові папери. Заява. Автобіографія / К. Мусініна // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2011. – № 9-11. – С. 49-52.
Урок спрямований на поглиблення знань учнів про ділові папери, ознайомлення їх із характерними особливостями заяви та автобіографії, вироблення уміння складати заяву та автобіографію; удосконалення навичок школярів аргументовано та лаконічно викладати власні думки, аргументувати власну точку зору шляхом побудови доказових суджень; виховання у них свідомого та відповідального ставлення до вибору майбутньої професії. Під час проведення уроку автор використовує методи «Обери позицію», «ПРЕС», «Асоціативний кущ», міні-дискусія, гру «Розумний клуб», міні-дискусію тощо.
Орлова Л. Вибірковий переказ тексту наукового стилю «Грамотність і школа в запорізьких козаків» / Л. Орлова // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2011. – № 9-11. – С. 53-54.
Автор пропонує розробку уроку, мета якого – удосконалювати вміння учнів вибірково переказувати тексти наукового стилю; виховувати інтерес до історії рідного народу, зокрема періоду козацтва.
Панкратова Л. Розподільні диктанти на тему «Складне речення» / Л. Панкратова // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2012. – № 11-12. – С. 55-57.
Важливе місце в опрацюванні багатьох тем шкільного курсу мови посідають розподільні диктанти – такий вид диктанту, під час якого учні записують увесь текст, розподіляючи його по групах за вказівкою вчителя. Вони забезпечують активізацію навчальної діяльності школярів, сприяють кращому засвоєнню матеріалу, що вивчається. Автор пропонує вісім варіантів таких диктантів, які можна використати під час вивчення теми «Складне речення».
Петилюк М. Варіативні форми проведенню сучасного уроку української мови / М. Петилюк // Укр. мова та літ. – 2014. – № 1. – С. 2-6.
Автор розглядає проблему використання нестандартних (нетрадиційних) форм проведення уроків української мови в загальноосвітній школі. Наводяться приклади уроку-семінару, уроку-практикуму, уроку-заліку, уроку захисту реферату, уроку-дослідження, уроку-диспуту, уроку-прес-конференції, уроку рольової гри тощо. Такі уроки створюють сприятливі умови для розвитку творчості учнів, формування мовної особистості.
Петрова О. Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні / О. Петрова // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2010. – № 43-44. – С. 43-45.
Конспект уроку допоможе вчителю при підготовці заняття з узагальнення й систематизації знань дев’ятикласників про безсполучникове складне речення, мета якого – удосконалення вмінь і навичок школярів щодо пояснення пунктограм у таких реченнях, виконання їх синтаксичного розбору. Матеріал містить інтелектуальну розминку, пояснювальний диктант, групову роботу, роботу за варіантами та з картками, творчу вправу «Я редактор», метод «Мікрофон» тощо.
Романенко Ю. Актуальне членування речення у висловлюванні : «відоме» і «нове» / Ю. Романенко // Дивослово. – 2013. – № 3. – С. 33-36.
Автор пропонує розробку уроку, мета якого – розширити й поглибити знання учнів із теорії текстотворення, навчити їх виділяти «відоме» (тему) й «нове» (рему) в реченнях різних типів, стилів і жанрів мовлення; розвинути в школярів вміння будувати тексти з різними типами темо-рематичних структур, характеризувати стилістичну та експресивну маркованість висловлювання залежно від його актуального членування. У процесі опрацювання дидактичного матеріалу передбачається використання творів Тараса Шевченка.
Семчук Д. Міжпредметна інтеграція при вивченні синтаксису складнопідрядного речення з підрядними обставинними частинами у 9 класі / Д. Семчук // Укр. мова та літ. – 2014. – № 2. – С. 40-44.
Розглянуто методичні підходи щодо практичного застосування міжпредметної інтеграції при вивченні складнопідрядного речення з підрядними обставинними частинами на уроках української мови на матеріалі новелістики природознавчої тематики Ольги Кобилянської.
Сергієнко Ю. Тестові завдання з української мови / Ю. Сергієнко // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2011. – № 17-18. – С. 28-30.
Тестові завдання допоможуть учителю організувати урок із перевірки рівня засвоєння учнями знань із теми «Складнопідрядні речення».
Сєрова Т. Двокрапка в безсполучниковому складному реченні / Т. Сєрова // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2010. – № 43-44. – С. 40-42.
Конспект уроку, мета якого – ознайомити учнів із правилами вживання двокрапки між частинами безсполучникового складного речення, формувати у них вміння визначати відповідну пунктограму та обґрунтовувати вибір вживання розділових знаків, удосконалити орфографічну та пунктуаційну грамотність дев’ятикласників; розвинути увагу, пам’ять, логічне мислення, творчі здібності.
Сипко Л. Письмовий твір-роздум у публіцистичному стилі на морально-етичну тему / Л. Сипко // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2012. – № 6. – С. 38-39.
Мета уроку – удосконалити вміння і навички учнів писати твір-роздум на морально-етичну тему, висловлювати власні думки щодо важливих питань буття людини й суспільства, обґрунтовувати свої твердження; викладати їх послідовно, логічно, відповідно до задуму й форми висловлювання, із дотриманням основних вимог публіцистичного стилю; розвинути уяву, логічне та образне мислення, зв’язне мовлення, збагатити словниковий запас; виховати повагу до людей старшого покоління. В ході уроку передбачається читання та обговорення казки «Суперечка Молодості та Старості», опрацювання пам’ятки «Азбука моральної культури».
Цінько С. Розвиток мовленнєвої компетентності дев’ятикласників : методика мови / С. Цінько, В. Дячкова // Укр. мова і літ. в шк. – 2012. – № 4. – С. 16-19.
У статті пропонуються шляхи розвитку мовленнєвої компетентності дев’ятикласників на прикладі уроку розвитку мовлення за темою «Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Текст, його основні ознаки. Стилі, типи мовлення».
Шевченко Г. Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому / Г. Шевченко // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2012. – № 11-12. – С. 44-46.
Конспект уроку на інтегрованій основі (предмет «Основи здоров’я»), мета якого – поглибити знання учнів про ознаки складного речення, особливості його будови і засобів зв’язку складнопідрядного речення, розвинути у них навички пошуку таких речень у тексті, у тому числі й з кількома підрядними, уміння визначати головну та підрядну частини, розрізняти сполучники та сполучні слова; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів прагнення вести здоровий спосіб життя. У ході уроку використовуються методи «Асоціативний кущ», «Мозковий штурм», «Незакінчене речення», передбачена робота із словником іншомовних слів, творче моделювання в групах, робота в парах та виконання індивідуальних завдань.
2014-2024 роки – десятиліття сталої енергетики для всіх
Підготувала Л.О. Ткач
Користуйтеся, але не зловживайте –
Таке правило мудрості.
Ні стриманість, ані надмірність не дає щастя.
Вольтер
Енергетичні ресурси довго були важливим фактором для прогресу людського суспільства, але лише недавно набули значення чинника зовнішньої політики. Енергетика представляє не тільки джерело контролю та основу безпеки як для постачальників, так і покупців, а також та інструмент зовнішньої політики, яким володіють державні діячі. Тому енергетика починає ставати новим додатком до порядку денного зовнішньої політики.
Для розвинутих країнах тривалий доступ до надійних ресурсів енергії визначає рівень політичного, економічного, і соціального, прогресу, але, з іншої сторони, визначає їх вразливість через залежність від природного газу і нафти, тобто підсилення енергетичного фактора як стратегічного ресурсу. Передбачається, що енергетична залежність може набути багато форм.
Природні ресурси володіють специфічними географічними, історичними, і навіть соціальними властивостями.
Питання економії енергії і підвищення ефективності її використання є актуальним і з екологічної точки зору, оскільки сьогодні атмосфера Землі розігрівається набагато швидше, ніж будь-коли в минулому. За даними ООН, із кінця ХІХ до початку ХХ ст. глобальна температура на земній кулі підвищилася загалом на 0,6°С. В той же час, середня швидкість підвищення глобальної температури до 1970 р. становила 0,05°С за 10 років, а останніми десятиліттями вона подвоїлась. Це зумовлено діяльністю людини: по-перше, людина підігріває атмосферу, спалюючи велику кількість вугілля, нафти, газу, по-друге, і це головне, в результаті спалювання органічного палива, а також внаслідок знищення лісів у атмосфері нагромаджується вуглекислий газ. За останні 10 років вміст вуглекислого газу в повітрі збільшився на 17%. У земній атмосфері вуглекислий газ діє як скло в теплиці чи парнику: він повільно пропускає сонячні промені до поверхні Землі, але втримує її тепло. Це спричиняє розігрівання атмосфери, відоме як парниковий ефект. За розрахунками вчених, до 2010 р. через парниковий ефект середньорічна температура на Землі може підвищитися на 5,8°С. Якщо людство не зменшить обсягу забруднень атмосфери й глобальна температура зростатиме й надалі, як це відбувається протягом останніх 20 років, то дуже швидко клімат на Землі стане теплішим, ніж будь-коли впродовж 100 тис. років. Це прискорить глобальну екологічну кризу. Поруч з цим, згідно останніх досліджень фахівців, оприлюднених на Асамблеї ООН у Нью-Йорку, Північний льодовитий океан більше не поглинає вуглекислого газу – найбільший в світі поглинач вуглеводу заповнений повністю!
В 1992 р. на екологічному самміті в Ріо-де-Жанейро 166 держав-учасниць підписали Угоду про скорочення викидів СО2 до кінця століття хоча б до рівня 1990 р. Але вже у 1995 р. Берлінська конференція з клімату показала, що цей документ був лише добрим наміром. Тоді США разом з Австралією, Канадою та Японією заблокували запропонований Союзом малих острівних держав проект резолюції про зменшення газових викидів промисловими країнами до 2005 р. на 20%. В грудні 1997 р. представники понад 150 країн зібралися в Кіото на переговори про зменшення викидів парникових газів в атмосферу. На долю США припадає 4% населення світу, а вони викидають в атмосферу 22% від загальної кількості СО2. В Кіото було прийнято компромісне рішення - до 2012 р. зменшити порівняно з 1990 р. на 5,2% викиди парникових газів в атмосферу. США погодилися з цією вимогою лише за умови запровадження механізму торгівлі квотами. Оскільки всі квоти дозволених викидів були зафіксовані на рівні 1990 р. (викиди в Україні були грандіозні), Україна, зменшивши порівняно з цим періодом обсяги емісії парникових газів на 30% за рахунок зменшення обсягів виробництва на сьогодні має змогу продавати невикористані квоти. У 1990 р. Україна викидала в атмосферу 680 млн. тонн парникових газів, тому майже 100 млн. тонн невикористаних квот стануть найбільш ходовим товаром (ціна 20-100 USD/т).
На сучасному етапі економічний розвиток кожної країни залежить від способу вирішення трьох важливих проблем: виробництва енергії, економіки та екології. Не можна допустити, щоб енергетика розвивалася за рахунок природного середовища чи поза законами економіки. Не можна допустити швидкого вичерпування запасів енергії, бо незабаром виникне загроза голоду. Найбільш раціональним способом розвитку сьогодні є екологічний, тобто принцип постійного і врівноваженого розвитку, який об’єднує всі ці залежності.
26 грудня 2012 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про оголошення 2014-2024 років Десятиліттям сталої енергетики для всіх, підкресливши важливість сучасних послуг у сфері екологічно сталого енергопостачання для ліквідації бідності та розвитку в цілому.
У резолюції наголошується, що на сьогоднішній день 2,6 мільярда людей у країнах, що розвиваються використовують для приготування їжі та опалення традиційні види біомаси та 1,3 мільярда людей не мають доступу до електроенергії . Але навіть у тих випадках, коли є можливість забезпечення енергопостачання, мільйони незаможних людей не в змозі його оплачувати.
У резолюції «Сприяння розширенню використання нових та відновлюваних джерел енергії» зазначається, що на даний час частка нових та відновлюваних джерел енергії в світовому енергетичному балансі все ще невелика у зв’язку з високою вартістю таких технологій.
У зв'язку з цим Асамблея рекомендувала вжити заходів щодо забезпечення економічної ефективності використання нових та відновлюваних джерел енергії шляхом більш активного надання допомоги в галузі наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок.
Резолюція закликає уряди до мобілізації фінансових ресурсів, до передачі технологій на взаємно вигідних умовах, нарощування потенціалу та поширення нових та існуючих екологічно безпечних технологій у країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою.
Генеральна Асамблея ООН рекомендувала урядам створювати сприятливі умови для популяризації та використання нових та відновлюваних джерел енергії та більш ефективного енергоспоживання.
На сучасному етапі розвитку світової економіки постає проблема недостатньої забезпеченості країн енергоресурсами, адже не існує жодної держави світу, яка б мала енергетичний потенціал, здатний повністю забезпечити її потреби.
Створення стійкої системи енергозабезпечення – необхідна умова стабільності економічного, політичного й індустріального суспільства. Споживання електроенергії у світі щорічно зростає. Разом із тим її виробництво та використання наносять дуже серйозну шкоду навколишньому середовищу. При спалюванні різних видів палива, таких як нафта або газ, у процесі виробництва електроенергії утворюються шкідливі речовини, які негативно впливають на довкілля. У зв’язку з цим усе більшого значення набуває проблема захисту навколишнього середовища від шкідливих викидів, розв’язанню якої сприятиме проведення у всіх сферах діяльності людини екологічно цілеспрямованої енергозберігаючої політики. Виконання такої задачі можливо при комплексному розвитку всіх напрямів енергетики, підвищенні її економічної та екологічної ефективності.
Провідними світовими виробниками енергетичних ресурсів є Близький Схід і Північна Африка (МЕНА). У цих регіонах зосереджено 65% глобальних резервів нафти, із яких видобувається 44% світового обсягу; 45% глобальних запасів газу, видобувається – 25%. На другій позиції Росія, в надрах якої зберігається 6% глобальних запасів нафти (видобувається 9% світового обсягу) і 27% запасів газу (видобувається 20%). Нафтогазові комплекси МЕНА і російська видобувна сфера потребують значних інвестицій на модернізацію: за підрахунками експертів, тільки MEНA до 2030 року потребуватиме близько 1,5 трлн. дол. США.
Зростають обсяги видобутку й споживання природного газу, який, за всіма ознаками, поступово витіснить кам’яне вугілля і 2030 року стане основним енергоносієм. Потенційні запаси природного газу, за оцінками Міжнародного енергетичного агентства (IEA), дорівнюють приблизно 280 трлн. куб. м, а за оптимістичними підрахунками – 500 трлн. куб. м. У разі використання газу в нинішніх обсягах з деяким припущенням можна гарантувати відсутність дефіциту на найближчі 200 років. Багато це чи мало? У світових масштабах, звичайно, недостатньо. Але в людських – можливо, вистачить на кілька поколінь, поки людство опанує нові енергетичні технології.
Основною опорою європейської стабільності та безпеки є енергетична складова. Енергоспоживання країн ЄС становить 17% світового обсягу, а виробництво первинних енергоресурсів – 9%. Країни ЄС імпортують у середньому 50% необхідних енергоресурсів. А деякі навіть більше, як, приміром, Німеччина – 61,4% і Австрія – 64,7%. ЄС увозить 85% нафти, 40% природного газу, 35% вугілля. Що вражає в енергетичній політиці ЄС? Передусім залежність від імпорту енергоресурсів. За підрахунками, до 2020 року залежність ЄС від імпорту нафти зросте до 90%, газу – до 65% і вугілля – до 65%. До 2030 року споживання газу може збільшитися майже наполовину – до понад 700 млрд. куб. м. Нині європейські країни забезпечують свої потреби в газі з власних ресурсів на 37%, певну частку його додають Норвегія й Алжир. Левову частку газу ЄС отримує з російських джерел – 29%, що й пояснює визначену європейську політику щодо Росії.
Привертає увагу відсутність уніфікованої енергетичної політики країн європростору у досить складному питанні, яке потребує не тільки узгодження, а й вироблення стратегії на перспективу. Вражає залежність країн ЄС від енергетичних ресурсів переважно однієї країни (Росії) і неквапливість у пошуках альтернативних джерел енергоносіїв. Зазначені чинники формують негативну кон’юнктуру європейського енергетичного ринку, призводять до непоправних перекосів в енергетичній політиці кожної окремої держави, що вносить дисбаланс у спільну енергетичну політику Європейського Союзу.
З початком нового тисячоліття в європейських країнах спостерігається поступове усвідомлення важливості проблем, пов’язаних з енергетикою, намагання виробити спільну уніфіковану політику в цій сфері й прийняти відповідні положення Зеленої книги, де викладені основні завдання на найближчу перспективу. Серед завдань Зеленої книги 2002 року: розвиток внутрішнього ринку газу й електрики; перегляд практики зберігання запасів нафти і газу; підвищення прозорості постачання енергоносіїв; забезпечення безпеки енергетичної мережі; диверсифікація джерел енергії та боротьба з потеплінням клімату; розробка плану дій з підвищення ефективності споживання енергії; прийняття Дорожньої карти ширшого використання відновлюваних енергоресурсів; схвалення стратегічного Плану енергетичних технологій; координація зовнішньої політики ЄС у галузі енергетики; розробка стратегічного Огляду енергетики ЄС (2007 рік); установлення нових пріоритетів розвитку інфраструктури енергопостачання; укладення Енергетичної угоди з Росією, угод щодо транзиту та загальної пан’європейської угоди; пошук механізму розв’язання надзвичайних ситуацій у галузі енергопостачання.
Основними джерелами електроенергії в Україні є: теплоелектростанції – 57,9%, атомні електростанції – 26,2% (частка у споживанні становить 51%), гідроелектростанції – 9,7%, блок-станції та інші джерела – 6,2%. Серед електростанцій найпотужніші: Вуглегірська – 3600 МВт, Запорізька – 3600 МВт, Криворізька – 2820 МВт, Бурштинська, Зміївська, Ладижинська, Трипільська. Найбільші атомні електростанції: Запорізька – 6000 МВт, Південноукраїнська – 3000 МВт, Рівненська – 2835 МВт, Хмельницька – 2000 МВт.
Україна має потужні газо-нафтотранспортні та електричні мережі, поєднані з мережами ЄС і СНД, що дає їй змогу брати участь у формуванні європейської енергетичної політики та спільного енергоринку, відігравати важливу роль у співпраці в енергетиці ЄС–СНД. До того ж Україна має розвинену інфраструктуру газового комплексу. Плюс до цього потужності діючих газосховищ дають можливість створити стратегічний резерв природного газу та його використання у надзвичайних ситуаціях.
Окрім переваг необхідно зазначити й недоліки в енергетичній сфері. Найнебезпечнішими з них є висока затратність української економіки. Україна не вміє заощаджувати енергію і витрачає 0,89 кг умовного палива на отримання 1 долара США, далеко випереджаючи навіть Туреччину – 0,26, Польщу – 0,34, Китай – 0,34, Білорусь – 0,50 і Росію – 0,84, не згадуємо вже розвинені країни
Розвинені країни світу, в першу чергу країни ЄС, і вже досягли значних успіхів у вирішенні проблем енергоефективності та продовжують пошук нових джерел енергозабезпечення та розробку заходів щодо енергозбереження. З огляду на ситуацію, що сьогодні складається, вирішення цих проблем буде відбуватися в умовах загальної нестабільності в світі, у тому числі і на паливно-ресурсних ринках, несприятливих прогнозів щодо подальшого зростання цін на енергоресурси та незначних іноземних інвестицій у вітчизняну економіку. Досвід розвинутих країн і власний досвід України вказує на необхідність державного регулювання процесами енергозбереження та проведення цілеспрямованої державної політики. Тільки держава шляхом виваженої, законодавчої, гнучкої цінової, тарифної та податкової політики може забезпечити дієздатність фінансового механізму енергозбереження.
З результатів розрахунків проведених на базі прогнозних даних проекту енергетичної стратегії України до 2030 року витікає, що в країні за рахунок енергозбереження до 2020 року можна досягти економії енергоносіїв загальним обсягом 470 млн. тонн умовного палива, що відповідає зменшенню витрат наїх імпорт близько 38 млрд. дол.
Протягом останніх років ми стали свідками впровадження сучасних технологій у будівництві, які сміливо можна назвати революційними. Завдяки цьому створюється можливість як нового будівництва, так і реконструкції існуючих будинків за енергоощадними технологіями відповідно до екологічних вимог. При цьому енергетична ефективність будівництва щораз більше визначається ще й коштами експлуатації.
На даний час мірою стратегії сталого розвитку є інноваційність в енергетичному секторі, зростання енергетичної ефективності народного господарства та зростання вкладу відновлювальних джерел енергії. Згідно енергетичної стратегії 20 – 20 – 20, прийнятої недавно в ЄС, передбачено 20% енергії виробляти за рахунок відновлювальних джерел енергії, на 20% скоротити викиди вуглекислого газу і ще на 20% зменшити споживання енергоресурсів. При цьому найбільший потенціал енергоощадності та емісії СО2 до 2020 року криється в будівництві (житлово-комунальному секторі). Тому будівництво з оптимізованим енергетичним потенціалом, тобто раціональним використанням енергетичних ресурсів у житлово-комунальному секторі – це один найважливіших пріоритетів державної політики України, що визначає гостру необхідність ширшого впровадження енергозберігаючих технологій у будівництві та розробки національної програми термомодернізації з врахуванням екологічних аспектів та аудиту і дозволяє разом із скороченням матеріальних і енергетичних ресурсів також суттєво зменшити забруднення навколишнього середовища.
За рахунок втілення енергетичної ефективності в будівництві та житлово-комунальному секторі досягаються найбільший економічний та екологічний ефекти порівняно з такими галузями народного господарства як промисловість та транспорт. Проекологічна раціоналізація одержання та використання енергії в будівництві передбачає збільшення коефіцієнту корисної дії наявних та впровадження новітніх енергетичних технологій, а також зростання вкладу відновлювальних джерел енергії.
З огляду на ситуацію, що сьогодні складається, вирішення проблем енергозбереження в народному господарстві буде відбуватися в умовах загальної нестабільності в світі, у тому числі і на паливно-ресурсних ринках, несприятливих прогнозів щодо подальшого зростання цін на енергоресурси та незначних іноземних інвестицій у вітчизняну економіку. Досвід розвинутих країн і власний досвід України вказує на необхідність державного регулювання процесами енергозбереження та проведення цілеспрямованої державної політики. Тільки держава шляхом виваженої, законодавчої, гнучкої цінової, тарифної та податкової політики може забезпечити дієздатність фінансового механізму енергозбереження. Ефективне використання енергоресурсів в житлово-комунальному секторі є надзвичайно важливим завданням на шляху до забезпечення соціально-економічного розвитку та енергетичної незалежності України в цілому.
Підготовлено за матеріалами:
Україна. Кабінет Міністрів. Деякі питання виконання Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки : постанова Кабінету Міністрів України, 25 січ. 2012 р. // Урядовий кур'єр. – 2012. – 29 лют. – С. 11.
Україна. Кабінет Міністрів. Про внесення змін до Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки : пост. від 14 лип. 2010 р. // Урядовий кур'єр. – 2010. – 18 серп. – С. 11-15.
Україна. Кабінет Міністрів. Про внесення змін до Державної цільової науково-технічної програми "Розробка і впровадження енергозберігаючих світлодіодних джерел світла та освітлювальних систем на їх основі" : постанова Кабінету Міністрів України, 21 груд. 2011 р. // Урядовий кур'єр. – 2012. – 8 лют. – Орієнтир. – № 6. – С. 9-13.
Україна. Кабінет Міністрів. Про внесення змін до Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки : постанова Кабінету Міністрів України, 12 верес. 2012 р. // Урядовий кур'єр. – 2012. – 7 листоп. – Орієнтир. – 2012. – № 42. – С. 11-16.
Авєршина О. Збережемо клімат : прості енергетичні рішення / О. Авєршина // Краєзнавство. Географія. Туризм (Шк. світ). – 2014. – № 5. – С. 39-43.
Давидова Г. Енергія в навколишньому світі : бесіди з учнями / Г. Давидова // Позакласний час. – 2012. – № 17-18. – С. 141-150.
Івашина А. Світовий океан - океан енергії : у ногу з часом : [спроби використання в енергетиці енергії хвиль] / А. Івашина // Географія для допитливих. – 2012. – № 10. – С. 26-31.
Івко Т. Галузева структура електроенергетики. Політика енергозбереження : 9 кл. / Т. Івко // Краєзнавство. Географія. Туризм (Шк. світ). – 2013. – № 24. – С. 12-15.
Климчук В. Енергозбереження в Україні : 9 кл. / В. Климчук // Краєзнавство. Географія. Туризм (Шкільний світ). – 2012. – № 18-19. – С. 25-27.
Кому вата, а кому тепло в хаті : що це? : [енергозберігаючі матеріали] // Професор Крейд. – 2013. – № 12. – С. 20-21.
Лаптінова Н. Альтернативна енергетика України : наук.-практ. конф. : 9 кл. / Н. Лаптінова, М. Григоренко // Краєзнавство. Географія. Туризм (Шк. світ). – 2013. – № 21. – С. 12-25.
Оліяр О. Д. У господині Електроенергії : школа виховання : обережним будь завжди / О. Д. Оліяр // Розкажіть онуку. – 2012. – № 21-22. – С. 100-102.
Степанова Т. Альтернативні види енергії в моєму селі : курс за вибором "Рідний край" : 8 кл. / Т. Степанова // Краєзнавство. Географія. Туризм (Шк. світ). – 2013. – № 22. – С. 15-18.
Хижняк О. Відновлювальні джерела енергії : урок-семінар, 9 кл. / О. Хижняк // Краєзнавство. Географія. Туризм (Шкільний світ). – 2012. – № 18-19. – С. 28-29.
Хоч і тепло, а не там : [енергозбереження] // Професор Крейд. – 2013. – № 12. – С. 6-7.
Ціж Б. Використання енергії Сонця : чудеса техніки / Б. Ціж // Колосок. – 2012. – № 5. – С. 4-9.
Чи свято, чи то канікули, а без енергії нікуди! : [про види енергії] // Професор Крейд. – 2013. – № 12. – С. 4-5.
Чуйкова Н. А. Глобальные проблемы человечества / Н. А. Чуйкова // Все для вчителя. - 2010. – № 7-9. – С. 63-65.
Шевчук Н. Творчий проект "Енергозбереження в сім'ї" : виховний захід сезону / Н. Шевчук // Позакласний час. – 2010. – № 10. – С. 4-6.
Шевчук Н. Енергозбереження. Альтернативні джерела електроенергії : 9 кл. / Н. Шевчук // Краєзнавство. Географія. Туризм (Шк. світ). – 2010. – № 45. – С. 13-18.
Шестопалов В. Майбутнє енергетичної незалежності України / В. Шестопалов, П. Гожик, О. Лукін // Краєзнавство. Географія. Туризм (Шк. світ). – 2010. – № 41-43. – С. 3-5.
(1564-1616)
Підготувала: Ієвлєва Н.Г.
Вільям Шекспір – одне з тих чудес світу, яким не перестають дивуватися: історія рухається гігантськими кроками, змінюється образ планети, а людям усе ще потрібно те, що створив цей поет, відділений від нас кількома сторіччями. Чим більш зрілим стає людство в духовному плані, тим більше глибин відкриває воно у творчості цього митця.
Шекспір – найвидатніший англійський поет і драматург XVIстоліття (епоха Відродження). Про життя великого драматурга збереглося мало відомостей, адже перша зовсім стисла його біографія, написана якимсь Нікезом Роу, вийшла друком у 1709 р., майже через 100 років після смертіШекспіра.
Майбутній митець народився у провінційному англійському містечку Стратфорді у 1564 р. Його батько був ремісником і торговцем, якому належала майстерняпообробцішкіри.
З раннього дитинства Вільяма оточував дивовижний світ, зітканий зі стародавніх легенд і народних пісень. Незаймана природа рідного краю і розвинена уява юнака сприяли народженню фантастичного світу в глибинах його вразливої душі.У Стратфорді юний Шекспір уперше побачив театральну виставу. За тридцять кілометрів від рідного містечка, в Ковентрі, щорічно ставили релігійні драми-містерії, на які охоче приходили жителі навколишніх міст, зокрема й сім'я Джона Шекспіра.
До 14 років хлопець відвідував світську школу, де вивчав риторику, логіку, латину, античну міфологію та літературу. Але довго вчитися йому не довелося: фінансові справи батька занепали, треба було брати участь в утриманні багатодітної сім'ї.Що він робив у ці роки, достеменно невідомо –чи то був учнем у різника (може, навіть у власного батька), чи то служив молодшим учителем.
У 1585р. В. Шекспір переїхав до Лондона. Опинившись у незнайомому місті без засобів до існування, без друзів і знайомих, він, як підтверджують поширені легенди, заробляв спочатку на життя тим, що стеріг біля театру коней, на яких приїжджали знатні актори, переписував ролі, траплялося, заміняв суфлера. Словом, задовго до того, як великий драматург вивів на сцену своїх героїв, він пізнав нелегке закулісне життя театру.
Приблизно з 1590 р.В. Шекспір узявся за перо. Він став першим серед авторів, які писали твори для сцени. З роками до молодого драматурга прийшло визнання. Підприємливі видавці випустили навіть низку творів, що не належали В. Шекспіру, підписавши їх його іменем. Адже ім’я Шекспіра було гарантією успіху.
Великий поет і драматург входив до трупи Джеймса Бербеджа, яка давала вистави в будинку, іменованому «Театром». З 1599 р.сини Бербеджа побудували театр «Глобус». Шекспір не тільки працював тут актором і драматургом, а й ставодним із співвласників цього прибуткового закладу.
Перу геніального митцяналежать 37 сценічних творів. Серед них –комедії, історичні хроніки і трагедії(«Ромео і Джульєтта» (1595), «Гамлет» (1601),«Король Лір» (1605)й інші), а також дві поеми –«Венера і Адоніс» (1593) та «Лукреція» (1594). Крім того, Шекспір написав 154 сонети, які знавці зараховують до числа найкращих творінь світової лірики.
У 1612 р. Вільям Шекспір написав свою останню п'єсу «Буря». Незабаром залишив театрі повернувся до своєї сім’ї у Стратфорд.
Твори письменника:
Шекспір В. Вибране / В. Шекспір ; упоряд. текстів, передм. І. Андрусяка. – Київ : Школа, 2003. – 365 с. : іл. – (Шкільна хрестоматія).
Шекспір В. Гамлет, принц данський / В. Шекспір ; пер. з англ. Л. Гребінки. – Київ : Основи, 2003. – 198 с.
Шекспір В. Гамлет, принц данський ; Король Лір : пер. з англ. / В. Шекспір ; прим. Н. М. Торкут ; худож. І. І. Яхін. – Харків : Фоліо, 2008. – 299 с.
Шекспір В. Історичні хроніки : пер. з англ. / В. Шекспір ; передм. і прим. Н. Торкут ; худож. І. Яхін. – Харків : Фоліо, 2004. – 511 с. – (Бібліотека світової літератури).
Шекспір В. Комедії і трагікомедії : пер. з англ. / В. Шекспір ; передм. й прим.О. Алексеєнко, Н. Жлуктенко. – Харків : Фоліо, 2004. – 527 с. – (Бібліотека світової літератури).
Шекспір В. Ромео і Джульєтта ; Дванадцята ніч, або Як собі хочете : пер. з англ. / В. Шекспір ; прим. Н. Торкут [та ін.]. – Харків : Фоліо, 2008. – 231 с. : іл. – (Зарубіжна класика).
Шекспір В. Сонети / В. Шекспір ; пер. з англ. Г. П. Пилипенка ; худож. оформ. С. і О. Мягкових. – Київ : Перун, 2008. – 320 с.
Шекспір В. Трагедії / В. Шекспір ; пер. з англ., передм. і прим. Н. Торкут. – Харків : Фоліо, 2004. – 462 с.
Що читати дітям про письменника :
Бутромеев В. П. Шекспир Уильям / В.П. Бутромеев // Бутромеев В. П. Всемирная история в лицах : позднее средневековье : энцикл. для школьника. – М., 1999. – С. 223-225.
Вільям Шекспір // Усі зарубіжні письменники : біогр. нарис ; літ.-худож. огляд ; перелік основ. творів ; л-ра для дод. користування ; термінолог. слов. / упоряд. О. Міхільов [та ін.]. – Харків, 2007. – C. 131-136.
Иванов Г. В. Уильям Шекспир // Иванов Г. В. 100 великих писателей / Г. В. Иванов, Л. С. Калюжная. – М., 2000. – С. 100-110.
Таинственный автор по имени Шекспир // 100 знаменитых загадок истории / под ред. М. Панкова [и др.]. – Харьков, 2004. – С. 197-204.
Холлидей Ф. Шекспир и его мир : пер. с англ. / Ф. Холлидей ; предсл. В. Харитонова. – М. : Радуга, 1986. – 168 с.
Шекспір Вільям : [біогр. та творчість] //Зарубіжні письменники : енциклопед. довід. : у 2 т. Т. 2. / за ред. Н. Михальської, Б. Щавурського. – Тернопіль, 2006. – С. 763-775.
Шекспір Вільям (1564-1616) // Великий довідник школяра : гуманітар. та сусп. науки : укр. мова, англ. мова, укр. л-ра, зарубіж. л-ра, історія України, всесвіт. історія, основи правознавства : 5-11 [12] кл. – Харків, 2008. – С. 471-474.
Шекспир Уильям // 100 великих имен в литературе : науч.-попул. изд. / под ред. В. П. Ситникова ; науч. ред. В. В. Славкин. – М., 1998. – С. 516-525.
підготувала Н.О. Діденко
Нобелівська премія з літератури започаткована в 1901 році. За час свого існування вона присуджувалася 106 разів, її лауреатами стали 111 осіб, а першим з них був французький поет Рене Франсуа Арман Сюллі-Прюдом.
Серед лауреатів – відомі письменники: Герман Гессе, Моріс Метерлінк, Ернест Хемінгуей, Томас Манн, Бернард Шоу, Іван Бунін, Михайло Шолохов, Борис Пастернак, Йосип Бродський, Олександр Солженіцин.
Лауреатом Нобелівської премії з літератури 2014 року із 210 кандидатур став відомий французький письменник Патрік Модіано.
За визначенням комітету, Модіано отримав нагороду за «мистецтво пам'яті, завдяки якому він виявив найнезбагненніші людські долі й розкрив життєвий світ людини часів окупації», що дозволило йому в своїх романах осягнути долі людей і описати їхнє життя.
Він – п’ятнадцятий лауреат із Франції, поряд із Жаном-Марі Ле Клезіо, Роменом Ролланом, Анатолем Франсом, Франсуа Моріаком та іншими. Стількома нобеліатами не може похвалитися жодна інша література світу.
Народився Патрік Модіано 30 липня 1945 року. Після навчання в ліцеї Генріха IV в Парижі Модіано повністю присвячує себе літературній творчості.
Перший роман Модіано «Площа Зірки» вийшов у 1968 році і відразу приніс автору визнання.
Крім цього, він є автором тридцяти романів, лауреатом Ґонкурівської премії 1978 року за роман "Вулиця темних крамниць" і Великої премії Французької Академії за повість "Бульварне кільце" (1972).
Йому належать романи «Нічний дозор» (1969), «Такі славні хлопці» (1982), «Серпневі неділі» (1989), «Дитяча роздягальня» (1989).
Багато романів Модіано екранізовано, а в 2000 році він був членом журі Каннського кінофестивалю.
Твори автора перекладені на низку мов – англійську, болгарську, німецьку, польську, російську та інші. Деякі з них перекладено й на українську мову: «Неділі в серпні», «Вулиця темних крамниць» (1978), «Зниклий квартал» (1985).
Всі твори письменника автобіографічні і пов'язані з темою окупації Франції під час Другої світової війни.
Критики називають письменникка «Марселем Прустом сучасності», відданим стилю ретро, а він стверджує, що якраз «ретро» і допомагає йому, змальовуючи минуле, не втратити зв’язок із сьогоденням:
«У мене виникли химерні відчуття. Не тому, що минуло багато часу, а тому, що неначе інший я, чи мій близнюк, так і лишився тим, молодим, і далі переживає, у найдрібніших подробицях і довічно, все, що я колись тут пережив протягом дуже короткого часу»(«Нічна трава»).
Неприйняття письменником сучасності, в якій все розмито і роздроблено, в якій істина і гуманізм підмінені шоу-світом, проявляється в тому, що Модіано все більш схиляється до неоромантичного варіанту трактування реальності, і герої його творів — найчастіше людина загубленого покоління, яку «ніщо не утримує», минуле якої примарне і туманне, а майбутнє ще більш невизначене. Зайвий в сучасності, герой намагається знайти свою пам’ять, дізнатися сімейну генеалогію, щоб відчути впевненість у сучасному світі.
Модіано відточив тільки йому притаманну манеру письма – небагатослівну, ритмічну, і прозору, – яку можна впізнати по кількох реченнях і яку критика назвала «тихою мелодією Модіано», що спонукає замислитись над важливими життєвими проблемами.
Найбільш відомі книги:
Модиано П. Маленькое чудо / П. Модиано ; пер. Кузнецова И. И. – М. : Издательский дом : Иностранка. – 2004. – 20 с.
У романі вісімнадцятирічна героїня, розгадуючи таємницю свого народження, блукає лабіринтами минулого в тумані нових паризьких таємниць. Пророцтва ворожки, записані багато років тому на клаптику паперу, стали для неї єдиним ключиком до минулого: до її дитинства, що припало на війну і окупацію, а також до долі матері, яка таємниче зникла з її життя майже відразу після візиту до ворожки.
Модиано П. Кафе утраченной молодости / П. Модиано ; пер. И. М. Светлов. – СПб. : Амфора. – 2009. – 20 с.
Роман запрошує заглянути в Латинській квартал Парижу на початку 60-х років минулого століття і відвідати кав’ярню втраченої молодості – маленький вогник втрачених надій – «точок перетину», «нейтральних зон» і «вічного повернення». До завсідників кав’ярні «Конде» можна віднести і студента Гірничого інституту, і детектива Кеслея, і прозаїка Ролана, а также двадцятидвохрічну Лукі, котра розповідає історіюпро «бродяжку», яка намагається залікувати рани, нанесені їй в дитинстві, та втекти від самої себе і сучасності.
Використана література:
Гетьман О. Розкодувати знаки Патріка Модіано : Нобелівські лауреати / О. Гетьман // Зарубіжна література в школах України. – 2014. – № 10. – С. 20-21.
Малець Г. За «мистецтво пам’яті» : про лауреата Нобелівської премії з літератури 2014 року Патріка Модіано розповідає перекладачка його романів / Г. Малець [Електронний ресурс] // День : [сайт газети]. – Текст. дані. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/uk, доступ вільний. (21. 10. 2014) – Назва з екрана.
Нобелівським лауреатом з літератури став француз Патрік Модіано [Електронний ресурс] // Еспресо.TV [сайт]. – Текст. дані. – Режим доступу: http://espreso.tv/news/2014/10/09/nobelivskym_laureatom_z_literatury_stav_patrik_modiano (19.10. 2014) – Назва з екрана.
«Нобелевку» по литературе присудили автору «Ночного дозора» // Комсомольская правда. – 2014. – 10 окт. – С. 3.
Патрік Модіано: біографія [Електронний ресурс] // Освітньо-навчальний портал «Моя освіта»: [сайт]. – Текст. дані. – Режим доступу: http://moyaosvita.com.ua/literatura/patrik-modiano-biografiya/, доступ вільний. (21. 10. 2014) – Назва з екрана.
Шинкаренко О.10 фактів про Нобелівського лауреата, або Хто такий Патрік Модіано?/ О. Шинкаренко [Електронний ресурс] // Українська Правда. Життя[сайт]. – Текст. дані. – Режим доступу: http://life.pravda.com.ua/person/2014/10/10/182054/ , доступ вільний. (21. 10. 2014) – Назва з екрана.