Додаток 1
Існує версія, що слово «черкаси» походить від «чири киши» або «чири кисі», що в перекладі з тюркських мов означає «люди сили» чи «люди армії». Населенню, що жило на землях сучасної Черкащини, здавна доводилося із зброєю в руках захищати цей край від набігів загарбників – половців та печенігів.
У середні віки до укріпленого поселення на дніпрових кручах, яким були на той час Черкаси, сходилися прості бідні люди, які шукали захисту, тікаючи від жорстоких панів. Вже в 15 ст. біля Канева та Черкас виникли перші в Україні козацькі селища, а людей тут звали «козаками». Недарма кажуть, що Черкаси – місто козацької слави.
То ж, хто такі козаки?
У 15 ст. слово «козак» означало вільну, незалежну людину, шукача військових пригод. Козаки об’єднувалися у військові загони, захищаючи свій край від монголо-татарського нашестя.
Простий український люд захоплювався козаками, їхніми рисами, вдачею. Тож у народі про них з’явилося багато прислів’їв та приказок: «Степ та воля – козацька доля», «Козак не боїться ні хмари, ні грому», «Де козак, там і слава», «Не журися, козаче, нехай ворог плаче», «Терпи козак, отаманом будеш» та інші.
