Ось зображена молода мати Катерина Шевченко з маленьким сином на руках. Щасливі, усміхнені, вони ще не знають, що невдовзі Тарасові судилося залишитися сиротою…
Пам'ятник матері Тараса Шевченка у Моринцях
Дитяча радість Тараса потьмарилася горем ще в дев'ять років, коли померла мати. А через два роки помер і батько. І почалося страшне сирітське життя хлопчика. Ось як згадував цей час Шевченко в своїх творах:
Ще молодую - у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята…
Маленький Тарас оселився у сільського дяка в школі - як школяр і дяків помічник. Саме тут він навчився писати і читати, вперше спробував малювати.
У 14 років хлопчика забирають служити козачком до поміщика - пана Енгельгардта, який згодом помітив хист хлопчика до малювання. Тож, з часом, пан вирішив відправити Тараса в науку, бо хотів мати з нього власного портретиста.
Ось як зобразив Т. Шевченко свого пана Енгельгардта у 1833 р.
У 17 років Тарас Шевченко, разом з паном Енгельгардтом, переїхав до Петербурга. Тут він починає вчитися у одного з найкращих майстрів декоративного живопису В. Ширяєва. Саме у Ширяєва Тарас Шевченко почав писати вірші. З тих його перших «спроб» збереглася лише одна балада - «Причинна» (1837).
У Петербурзі Тарас Шевченко знайшов багато друзів, серед яких були відомі художники, письменники, поети. Вони вирішили допомогти Тарасу і викупили юнака з кріпацтва. Сталося це у 1838 р., коли Шевченку виповнилося 24 роки. У цьому ж році він вступив до Петербурзької академії мистецтв, де навчався малюванню у найкращих вчителів.
За короткий час митець досяг великого успіху. Він став популярним портретистом, його запрошували до співпраці видавці, замовляли портрети пани. За свої малюнки Тарас Шевченко отримував нагороди.