Плюшкін – повна протилежність Собакевичу. Він настільки втратив людську подобу, що Чичиков спочатку вважає його ключницею. Безперечно, він має статки, ще й досить чималі: понад тисячу душ кріпосних та повні комори всякого добра. Однак його надзвичайна скнарість перетворює багатство, зароблене для нього важкою працею кріпаків, на пил і гниль. Плюшкін забув, заради чого він живе у світі. За словами Собакевича, він усіх своїх людей переморив голодом, і вони в нього «мруть, як мухи». Все людяне померло в ньому, це в повному розумінні «мертва душа». Цей поміщик зовсім втратив будь-які хороші людські чесноти. Речі для нього стали дорожчими за людей, яких він вважає злодіями та шахраями. В образі Плюшкіна з особливою силою та сатиричною загостреністю втілено ганебне прагнення до накопичування за будь-яку ціну, породжене суспільством. Не випадково, М. Гоголь образом Плюшкіна завершує галерею поміщиків. Автор показує, що може статися з кожним із них. Миколу Гоголя ображає наруга над людиною як подобою Божою. Він говорить: «І до такого нікчемства, дріб’язковості, гидоти могла дійти людина? Могла так змінитися! І схоже це на правду? Все схоже на правду, все може статися з людиною…».
Після скандального виходу «Мертвих душ» М. Гоголь знову їде за кордон, де продовжує роботу над другим томом. Історія написання другої частини сповнена душевних страждань і особистої драми письменника. До того моменту М. Гоголь відчував внутрішній розлад, з яким ніяк не міг впоратися. Реальність не збігалася з християнськими ідеалами, на яких він був вихований, і ця прірва з кожним днем ставала все більшою.
У другому томі автор хотів зобразити героїв, відмінних від персонажів першої частини, – позитивних. Так, Чичиков мав пройти якийсь обряд очищення, ставши на шлях істинний. Але в процесі написання твору М. Гоголь зрозумів, що в другому томі абсолютно відсутнє життя і правда, він засумнівався в собі як у творцеві, зненавидівши продовження поеми. Можливо, саме це спонукало його свідомо знищити рукописи, які містили повний текст другого тому. Загадка знищення письменником другої частини великого твору досі хвилює літературознавців і звичайних читачів. Навіщо Гоголь спалив рукопис? І як пов’язана ця трагічна для літератури подія з його смертю? Відповіді на ці питання зможете знайти ТУТ.
Вікторина за поемою «Мертві душі»
1. Скільки томів «Мертвих душ» планував написати М. Гоголь? (3 томи)
2. Яке ім’я мав кучер Чичикова? (Селіфан)
3. Для чого Чичиков у дитинстві дресирував мишу? (ЇЇ можна було б дорого продати)
4. Яким незвичним іменем назвав Манілов свого старшого сина? (Фемістоклюс)
5. У кого з поміщиків було багато талановитих кріпаків? (У Собакевича)
6. Кому в поемі належить книжка, що була завжди розгорнута на 14-й сторінці? (Манілову)
7. Як Чичиков назвав поміщицю Коробочку? (Дубиноголова)
8. Хто запросив у Чичикова найбільшу ціну за «мертві душі»? (Собакевич)
9. Хто з поміщиків був азартною людиною та вів розгульний спосіб життя? (Ноздрьов)
10. Який твір увійшов до «Мертвих душ»? («Повість про капітана Копєйкіна»)
11. Хто з поміщиків пригощав Чичикова індиком «зростом з теля, набитим всяким добром: яйцями, рисом, печінками і казна-чим ...»? (Собакевич)
12. Кому з героїв «Мертвих душ» належить зламана шарманка, скринька з багатьма шухлядками, графинчик із залишками якоїсь рідини з відміткою на склі, щоб ніхто не пив? (Плюшкіну)