«Мабуть, одна з найкращих професій у світі – та, що пов’язана з письменницькою діяльністю», – вважає затребуваний сценарист Дмитро Піхур. Із цією харизматичною людиною, автором сценарію до серіалу «Прокурорська перевірка» в нашій бібліотеці зустрілися учні 8 – 9-х класів СПШ І – ІІІ ступенів № 20.
Загалом, на зустрічі прозвучало багато прикметних і дещо ексцентричних думок, більш ніж доречних у стінах бібліотеки. Наприклад, наш гість щиро переконаний, що основний спосіб стати відмінним сценаристом – безперервно й багато читати та писати. Сам він, принаймні, так і чинить. Дмитро зізнався в тому, як сталося, що він взявся за перо й каламар. У ранній юності він із задоволенням дивився захопливі фільми й «ковтав» одна за одною не менш захопливі книги. І не раз йому хотілося що-небудь поміняти в сюжеті, дати героям шанс вижити й продовжити свої пригоди. Та й уяву просто-таки вражала можливість втілити грандіозну подію чи епоху (як-от Бородинську битву або історію правління Юлія Цезаря) словами усього лиш на одному аркуші паперу. Свого часу в Дмитра були й улюблені книги, що так чи інакше вплинули на його світогляд. Власне, формулювання «улюблене читво» його не задовольняє. Ну правда, як може справжній книжковий хробак зі стажем обрати один-єдиний «най-найліпший» твір?! Тому в якості улюбленої він назвав ту літературу, яку читав кілька разів: «Робінзона Крузо» Даніеля Дефо й художню біографію Сідні Шелдона.
Професію письменника Дмитро назвав би дещо інакше, а саме «думатель». Адже це тільки здається, що робітник пера (чи то пак клавіатури, якщо зважати на реалії сьогодення) постійно записує все, що нашіптують йому музи. У реальному житті більшу частину доби авторові доводиться напружено розмірковувати над долями й вчинками своїх персонажів, вибудовуючи й безкінечно перекроюючи фабулу. Та й натхнення чекати справжньому спеціалістові нема коли, доводиться сідати й працювати, інакше якогось поштовху з неба можна й не дочекатися.
Переповісти весь захід складно: про що там тільки не йшлося! Про різницю між серіалами в прайм-тайм і тими, чий адресат – денні квартирні сідуни (домогосподарки й пенсіонери). Про солідні гонорари за роботу сценариста й вимушені творчі перерви, пов’язані із браком коштів на розкішні, костюмовані, обтяжені спецефектами та серйозною акторською грою фільми. Про те, чому характер кіноперсонажа складніше прописувати, ніж образи його літературних «колег», оскільки в теле- й кіновиробництві будь-який внутрішній світ передається тільки через конфлікти, промовисті вчинки та діалоги. А ще про творчі плани, небажання писати «в стіл» і можливі перспективи письменницької кар’єри, починати яку, загалом, ніколи не пізно.
Ілюстрацією складної й багатоступінчастої роботи сценариста для читачів послужили дві «німі» короткометражки трагічного й комічного жанрів. Крім того, Дмитро Піхур запропонував підліткам взяти участь у двох невеличких тренінгах. Перший покликаний допомогти в реалізації мрій та вмінні ставити правильні цілі. А другий полягав у складанні своєрідної ментальної карти: автор продемонстрував, як на одному аркуші може вміститися повноцінний сюжет і як за допомогою формування тематичних груп можна вивчити чимало корисних слів при опануванні іноземної мови.
Зустріч вийшла дуже жвавою, яскравою та незвичною. Учасники із задоволенням ставили гостеві питання й зізнавалися у своїх особистих кар’єрних планах. Діти з’ясували, над чим сценарист працює зараз, і вирішили, що чекатимуть на появу картин за його історіями на екрані. А ми, бібліотекарі, сподіваємося, що Дмитро ще якось зазирне до нас на гостину й приділить годину свого насиченого життя спілкуванню з нашими читачами.
