Проводити традиційні зимові свята в модному сьогодні народному стилі – саме задоволення. А в бібліотеці – і поготів! Адже на всіх охочих тут чекає затишна атмосфера, весела компанія однолітків, нові знання про звичаї українців та ціла купа розваг. А жартівливі випробування до снаги як відносно дорослим дівчатам і парубкам, так і малечі. Перевірити це можна було на вечорницях у кількох відділах бібліотеки.
У тематично оформлену «світлицю» відділу обслуговування учнів 5 – 9 класів цього року запросили учнів 6-А, 6-Б, 6-В класів СПШ № 20 та 6-Б класу ЗОШ № 12. На них чекали вечорниці «Ой калита-калита, з чого ти вилита…», організовані за зразком традиційних гулянь на Андрія (День апостола Андрія Первозванного). Пізнавальну частину заходу складала оповідь бібліотекаря-«господині» про стандартний сценарій подібних посиденьок. Йшлося про те, кого запрошували в хату; яких церемоній дотримувалися при випікання зимового добреника – калити; як хлопці жартували, а дівчата ворожили; якими загадками й примовками перевіряли кебету потенційних суджених і на якому етапі гуляння такі перевірки доречні.
Не забарилися й звичні для наших бабусь і дідусів розваги. Усі із задоволенням вживалися в образи панів Коцюбинського й Калитинського, намагалися вкусити солодку калиту й вимазати сметаною менш успішного суперника. Коли стрибати за смакотою втомилися, а боки калити виявилися добряче покусаними, учасники взялися грати в кумедну рухливу гру «Панас» та читати жартівливі передбачення свого майбутнього «з кошика».
На приємні події ворожили й у відділі обслуговування дітей дошкільного віку та учнів 1 – 4 класів. До дрібної побутової магії вдалися учні 4-Б класу Першої міської гімназії під час різдвяно-новорічних вечорниць-родинного свята «Любій малечі на добрий вечір». Просте ворожіння – лише невеличка деталь феєричного дійства, однаково цікавого і малим читачам, і їхнім батькам. Дітлахи охоче виконували різдвяні колядки й новорічні щедрівки, розповідали гуморески й віршики, уважно слухали історії бібліотекаря про забавки й серйозні ритуали у звичайній українській хаті напередодні свят якихось півтора століття тому. А ще артистичні малюки розіграли для присутніх самостійно підготовлену сценку-пантоміму – сюжет її збагнути було складно, зате сміх у Кімнаті казок лунав ще довго після її закінчення.
