І у давні «дотелевізійні» й «докомп’ютерні» часи українська молодь вміла дати собі раду на дозвіллі та розумілася на хороших розвагах! Деякі з тих традицій не гріх взяти на озброєння й сучасним юнакам та юнкам. Йдеться, звісно, про вечорниці, які особливої чарівності та аури передчуття дива набували з початком циклу зимових свят. Стати учасниками такого дійства трапилася нагода учням 7-А класу ЗОШ № 2 та 6-А класу ЗОШ № 12, для яких відділ обслуговування учнів 5 – 9 класів провів вечорниці «Ой Калита, Калита, із чого ж ти вилита…»
У затишному куточку бібліотеки, оздобленому рушниками, іконами та різним суто національним традиційним декором, біля імпровізованої печі сучасні дівчата вчилися національним кулінарним секретам та ворожбі на судженого. А тим часом хлопці робили їм дрібні капості та намагалися усіляко з ними жартувати. Саме в такий спосіб наші пращури наповнювали змістом довгі зимові вечори на Андрія. На ці дійства, як і на будь-які інші свята обрядового календаря, втрапити міг не кожен – тих, хто не вмів ні співати, ні танцювати, ні двох слів докупи зв’язати, там не вітали.
Після того, як солодку запашну калиту дістали з «печі», учасники наших вечорниць заходилися бавитись у традиційні молодіжні ігри. Наприклад, стрибали за підв’язаною на стрічку калитою, намагаючись її вкусити. Тим, хто сміявся, намагався допомогти собі руками й іншим чином порушував правила, замість ласого шматочка діставався лише мазок сметаною по носі. А ще грали в «Панаса», тікаючи від учасника із зав’язаними очима, й у відому вже сучасним дітям гру «Зіпсований телефон». Словом, нудьгувати не довелося нікому, зате веселий передсвятковий настрій забезпечений усім.
