Читаємо разом
Левченко А. С. ...і знову осінь... : цикл віршів, повість, радіоп'єса / Анна Левченко, Сергій Левченко. – Черкаси : Вертикаль, 2013. – 68 с.
Спомин знаків та імен
Елегійний цикл
№ 94 (С. 33) Слухати
Текст читає автор
Мої вірші, як човен без вітрил, весляра,
Течією пливе він, де зоря догора,
Синім плесом мій човник все лине і лине
Повз засмучені верби і червоні калини,
Під калиною – мама, під вербичкою – тато,
Я забула себе як тепер називати.
Слово мовлене – ні, ні – воно не вмира,
Воно лине туди, де зоря догора.
Ніч повільно іде, як по лезу ножа,
Пливе човник, а в ньому, у ньому душа.
\ Анна\.
Левченко А. С. ...і знову осінь... : цикл віршів, повість, радіоп'єса / Анна Левченко, Сергій Левченко. – Черкаси : Вертикаль, 2013. – 68 с.
Спомин знаків та імен
Елегійний цикл
№94 (С. 33) Слухати
Текст читає автор
Скоро літо. Ми підемо на річку
І будемо плавати брасом,
Обіймаючи небо. Як свічки
Світитимуть зорі над часом.
І одна там, угорі, над нами,
Над твоїм і моїм світами
\ Анна\.
Левченко С. П. Оплакування дощу : поезії / Сергій Левченко. – Черкаси : ІнтролігаТОР, 2012. – 80 с.
ХРУЩІ (С. 55) Слухати
Текст читає автор
Залетіли до мене хрущі,
Залетіли вони в нощі.
Захрустіли на лампі жуки,
Помирали вони залюбки.
Левченко С. П. Під прапором неба : твори / Сергій Левченко. – Черкаси : Черкаський державний ЦНТІ, 2012. – 80 с.
СОБАЧЕНЯ (С. 11) Слухати
Текст читає автор
Донечка прийшла:
«Тату, відчиняй.»
За пазухою – собаченя.
«Я його знайшла
Біля смітника –
Відірвана лапа-рука,
Без ока собаченя…
Тату, вибачай,
Двері не зачиняй,
Я теж собаченя,
Не ганчір’яне,
Що маму зве,
А звичайне,
Живе, живе».
Український поет, прозаїк і перекладач Сергій Прокопович Левченко народився 9 січня 1954 року у селі Мошни Черкаського району. Там пройшло його раннє дитинство, там на бабусиних піснях і казках, серед чудової лісової природи заживилося його поетичне сприйняття світу. А розвинулося воно й укріпилося в черкаській десятирічці ЗОШ №5. Далі був філологічний факультет Черкаського педінституту.
Друкуватися Сергій Левченко почав із 1974 року. Мав публікації в журналах «Піккер» (Таллін), «Апостроф», «Холодний Яр», колективних збірках «Кроки», «Толока», «Боже, ми вільні» та ін. Його перша поетична збірка «Бачення» з’явилася на полицях книгарень у 1992 році завдяки видавництву «Світ», у якому з 1979 по 2002 рік письменник працював редактором, а згодом – і директором.
Узагалі ж, Сергій Прокопович – автор поетичних книжок «Видіння», «Тло світла» (1993), «Хвала пітьми» (1994), «Присутність другого» (1997), «Оплакування дощу», «Під прапором неба», «Завтра починається вранці», «Листя золота колекція» (2012), «…І знову осінь…» (2013); збірок оповідань і п’єс «Іуда» (1992), «Усе любов…», «Вечірнє шосе», «УСЕ» (2014); повістей «Настигнуті», «Помста»; романів «Шлях зерна», «А жорна мелють» (2010); численних перекладів з естонської, російської, польської та білоруської мов.
Член Національної спілки письменників України з 1995 року.