Відомий український письменник.
Народився 1 липня 1939 року в селі Дубинка Чорнобаївського району на Черкащині в працьовитій хліборобській родині.
Закінчив філологічний факультет Черкаського державного педагогічного інституту (1967). Працював матросом, учителем, журналістом, викладачем інституту.
На журналістській роботі з 1967 року – літературний працівник Володарської (Київська область) і Кам’янської (Черкаська область) районних газет, позаштатний кореспондент обласної газети «Черкаська правда» (нині «Черкаський край»), ряду журналів України.
Автор книг «Стежка в зеленому житі», «Пір’їна з крила Жар-птиці» (1977), збірок повістей «Час глибокої осені» (1979), «Високі, високі гори» (1982), романів «Метеори», «Голгофа любові» (1986), поетичних драм «Остання мить», «Судна ніч», «Мазепа» (1998), «У всесвіті слова» (2002).
Для дітей Сергій Лукович Носань написав повість «Чисті плеса» (1977), збірки оповідань «Сонячний ранок» (1981), «Остання двійка» (1977), «Мудра книга» (2005), «Казки для Кирилка» (2006), «Чарівний ліс» (2008), «Данилків календар» (2010).
За п’єсу «Остання мить» Сергій Носань став першим лауреатом премії ім. В. Симоненка «Берег надії» (1994), а за сценарій відеофільму «По кому подзвін» одержав літературно-мистецьку премію ім. Михайла Старицького (2001).
Зараз працює редактором Черкаської обласної державної телерадіокомпанії.
Його твори для дітей «Сонячний ранок», «Чисті плеса» та «Остання двійка» включені до антології дитячих оповідань українських письменників та до Читанок» для 1-го і 2-го класів.
Член Національної спілки письменників України з 1977 року.