Вербівська К. Ква-квата пісенька / Катерина Вербівська. – Черкаси: Видавчиня Чабаненко Юлія, 2024. – 44 с.
НАМАЛЮЄМО СЛОНА (С. 22)
Текст читає авторка
Басіко, намалюй мені слона!
Онук Максим
«Таке тяжке, насуплене і чорне
хмариння грізно цілиться на нас.
Як піде дощ, то ми гайнем проворно
бігцем до хати малювать слона.
Щось жито житові шепоче золотисто
і довгі вії в небо підійма,
де хмара хмару в круглі боки тисне...
І що їм всім до нашого слона?!
Поглянь, як бджілка ледве лапки тягне,
пилок нав'ючила. А он іще одна.
Злетіть не можуть. Тяжко до нестями.
Оце б їм силу нашого слона».
І ось: крап-крап... Сипнулося лапато...
«Давай, мерщій», – нас вітер підганя.
«В нас буде мама-слон, і слоник-тато,
а поміж них маленьке слоненя».