Носань С. Казки для Кирилка / С. Носань ; худож. обкл. О. Діденко ; дитячі мал. В. Лаут. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2006. – 146 с. : ілюстр.
ЧАРІВНА ЗІРОЧКА (С. 122-124) Слухати
Текст читає автор
Вечірня вода в дніпровому затоні гака тиха, лагідна і прозора, що на похилому дні було чітко видно кожен камінчик, схожі на цукор кристалики світлого піску з тонким мереживним візерунком намиву від хвиль, які вдень грізно котились на берег.
Крайнебо на заході ще повниться теплим, золотавим, малиновим світлом уже невидимого сонця, а над рікою, в небесній високості й ніжній фіалковій глибині, все яскравіше й виразніше проступає серпик молодого місяця. А неподалік нього юно всміхається ніжна зірочка.
Я показую її Кирилкові й запитую:
– Бачиш он ту зірочку в небі?
– Бачу.
– То вона світить і всміхається тобі. Ба навіть промовляє! Знаєш, що вона каже?
– А що?
– Кирилко – гарний, слухняний і добрий хлопчик.
– А я не чую...
– Авжеж не чуєш, бо ти неуважний. А щоб почути зіроччин голосок, треба бути зосередженим і дивитися тільки на неї.
Кирилко, підвівши до неба голівку, мовчки дивиться на зірочку...
– А тепер чуєш? чуєш? «Кирилко гарний, слухняний і добрий хлопчик».
– Чую! – повні подиву оченята радісно повертаються до мене.
– Це не проста зірочка, а чарівна... Вона може виконати твоє бажання, бо любить гарних, слухняних і добрих діток. Тож мерщій загадуй своє бажання.
Кирилко довго й напружено думає, а потім шип, и мі ми каже:
– Хай подарує мені цукерочку!
– Зірочко! Зірочко! Будь ласка, передай Кирилковісмачну-смачну шоколадку, таку, яку він дуже любить!
Оченята некліпно дивляться на зірочку, а я тим часом непомітно дістаю з кишені наготовлену плитку шоколаду «Оленка».
– Повторюй за мною: зірочко, зірочко...
Кирилко повторює...
І враз на камінчик падає загадане бажання.
– Зірочка дала мені шоколадку! – радіє аж пританцьовує Кирилко.
– А тепер разом подякуймо Чарівній Зірочці за те, що вона почула й виконала твоє бажання.
Ми разом весело й голосно дякуємо Зірочці.
– Тату, а попросімо ще одну! – повертається до мене Кирилко.
– Е ні, Кирильцю! Зірочка дає по одній шоколадці, бо в неї на Землі ще багато гарних друзів, слухняних і добрих хлопчиків і дівчаток.
– А мамі?
– З мамою ти поділишся цією і розповіси їй про Чарівну Зірочку. А як не вередуватимеш, повечеряєш і вчасно ляжеш спатки, то завтра ми ще прийдемо сюди, на берег Дніпра, і зірочка знову виконає твоє бажання – подарує тобі ще якусь цукерку.
Сутінки густішають. Заступає ніч. У небі рясніють зорі і яскравий місяць. Ми повертаємось додому. Кирилко бадьоро ступає попереду, затиснувши в руці половинку шоколадки для мами – подарунок від Чарівної Зірочки.
Враз він зупиняється, обертається до мене й запитує:
– А Зірочка знатиме, що я не вередував, а був Слухняний?
– Звичайно, знатиме, на те вона й чарівна.