background

Климчук В. Рутенія : повернення відьми / Віталій Климчук. – Вид. 2-е, стереотип. – Вінниця : Теза, 2012. – 375 с. : ілюстр.

Героїні роману, молодій обдарованій відьмі Рутенії, доведеться не лише шукати шлях до власного «Я», але й рятувати Всесвіт від зазіхань злодія Ахрумана, що вклоняється Чорнобогу. Вірні друзі – чугайстер Віт, русалка Дзеванна, молодий зільник Золота, мудрий відьмак Добровін – та інші дивовижні люди й істоти допоможуть їй долати найсуворіші випробування…

Функе К . Чорнильна кров: роман. Кн. 2 / Корнелія Функе ; пер. з нім. Л. Український, С. Сліпченко ; худож. О. Тарнавська. – Вінниця : Теза, 2012. – 512 с.

У другій книзі трилогії «Чорнильний світ» Вогнерукий – вогнедув, «вичитаний» із чорнильного світу, перестав сподіватися, що коли-небудь повернеться до коханої Роксани. Та якось він знаходить горе-поета, який зачитує його назад у книжку. Слідом до нечувано лихого чорнильного світу потрапляють Мері та її рідні. Страшна оповідка проковтує їх. Але чи відпустить?

Видання для читачів середнього та старшого шкільного віку.

Функе К. Чорнильне серце : роман. Кн. 1 / Корнелія Функе ; пер. нім. О. Логвиненка ; худож. О. Тарнавська. – Вінниця : Теза, 2012. – 575 с.

Це перший роман трилогії «Чорнильний світ».

Мо і Мегі Фольхарти з’ясовують, що вони мають надзвичайне уміння «вичитувати» – втілювати в життя історії, оживлювати їх героїв. Одного разу Мо випадково «вичитав» з книжки у наш світ бездушного злочинця. І от тепер цей злодій полює на Мо та його рідкісний талант. Мері і Мо поринають у карколомні пригоди, в яких уявне переплітається зі справжнім. І тепер саме від них залежить, як завершиться історія, що полонила їх усіх.

Видання для читачів середнього та старшого шкільного віку.

Юний друже! 130 років тому, у 1883 р., у світ вийшов найвідоміший роман шотландського письменника Роберта Луїса Стівенсона (1850-1894) «Острів скарбів», який став справжнім еталоном пригодницького піратського роману. Як згадував сам письменник, одного вечора він грався зі своїм пасинком, змагаючись, хто краще намалює географічну карту. Саме тоді Стівенсон і створив карту Острова скарбів. Наступного дня він розпочав писати роман, який, до речі, назвав «Корабельний кухар», але видавцеві ця назва не сподобалася, тож вони її замінили.

…Таємнича карта знаменитого пірата Флінта, який давно загинув, вказує на місце знаходження скарбу піратів, заритого на безлюдному острові; вона стає причиною зловісних змов, загадкових вбивств й інших подій. Карта потрапляє до рук юного Джима Хокінса, який разом з друзями вирушає в небезпечну подорож на пошуки скарбу.

Допитливий читач помітить у цьому творі деталі багатьох відомих пригодницьких книжок. Та Стівенсон і не заперечував цього. Він відверто говорив, що, наприклад, папуга до роману «прилетів» від Робінзона Крузо, а скелета він запозичив з новели Едгара По «Золотий жук». Запальна піратська пісня, жахлива чорна мітка, таємнича карта й загублений в океані острів, який повний золота, омитого кров'ю, що згадуються в романі, почали, з легкої руки автора, уособлювати собою світ піратів та авантюристів.

До речі, історія, покладена в основу роману «Острів скарбів», не така вже й письменницька вигадка! Острів, який зобразив Стівенсон, дуже схожий на інший, справжній, який називається Хувентуд (в перекладі – острів Молоді). Він знаходиться недалеко від Куби і раніше мав назву Пінос. Ймовірно, автор звернувся до легенд про піратів, які часто навідували Пінос – адже майже 300 років тут був їхній прихисток. Про час перебування піратів на острові свідчать і багато його назв. Наприклад, мис Франсес названо на честь французького пірата Франсуа Леклера, мис Пепе – на честь іспанця Пепе ель Мальоркіна, а бухта Агустін-Хол – голандського пірата Корнеліса Хола. Цікаво, що коли Стівенсон писав свій роман, він читав записи найвідоміших піратів минулого. І всі вони були на острові – Генрі Морган, Франсуа Олоне, Френсіс Дрейк, Чорна Борода… До речі, саме Чорна Борода і став прототипом Флінта, скарби якого шукали герої роману.

У ті далекі часи, як і сьогодні, багато хто марив незліченними скарбами піратів, які були завбачливо заховані в різних місцях земної кулі, і які можна знайти за певними таємними знаками...

Юний друже! 155 років тому, у 1858 р., на світ з’явилася дуже цікава книга відомого англійського письменника Майн Ріда (1818-1883) – пригодницько-історичний роман «Оцеола, вождь семинолів». Цей твір присвячений одному із найдраматичніших епізодів у боротьбі індіанців за свою незалежність – другій семинольскій війні 1835 р., героїчному супротиву індіанського племені семинолів американцям, які намагалися вигнати їх з рідних земель та переселити в інші місця. Підступності і жорстокості білих протидіє патріотизм і мужність індіанців. Але відсутність єдності серед них, а також чисельна та військова перевага американців приведуть цю боротьбу до поразки.

На цьому історичному тлі перед читачами розгортається захоплююча інтрига, повна таємниць, хвилюючих пригод, несподіваних розв’язок…

Цікаво, що головний герой роману Оцеола існував насправді. Він був вождем індіанського племені семинолів, і жив у 1800-1838 рр. Серед білих він був відомий як Пауелл, за прізвищем якогось легендарного шотландського предка, хоча його батьки були індіанцями із племені лементів. У 1832 р. семиноли за військову доблесть юнака визнали його своїм вождем.

Відомо, що Оцеола був противником будь-яких договорів з білими про переселення й поступки земель, а одного разу навіть демонстративно простромив запропонований договір ножем, за що був заарештований. Після швидкого звільнення Оцеола почав воєнні дії, перебивши багатьох американців. Сховавши дітей і жінок у болотах, він протягом двох років вів успішну партизанську боротьбу. Взяти в полон вождя індіанців вдалося тільки завдяки віроломству під час переговорів. Він помер у казематі від туберкульозу.