Новини
Добування золота // Професор Крейд. – 2014. – № 7-8. – С. 9-11.
Золото – найм’якший метал, який не псується під впливом води та повітря. Саме тому його часто використовують у виробництві комп’ютерів: провідники плат та контакти покривають тоненьким шаром золота – позолотою. Завдяки цьому деталі не окислюються, не іржавіють, а техніка може слугувати роками.
Незважаючи на те, що золото –метал, воно їстівне. У деяких азіатських країнах його додавали до фруктів, десертів, кави та чаю. У штаті Іллінойс (США) його метал використовують для лікування різних захворювань.
Про процеси видобування золота та переробки побутових приладів із його вмістом ви дізнаєтеся, прочитавши статтю.
Дельфін // Професор Крейд. – 2014. – № 7-8. – С. 13-15.
Дельфіни, без сумніву, найцікавіші та найсимпатичніші тварини. Нам із дитинства знайома їх добра посмішка –всі бачили її на фотографіях, малюнкахі в мультиках. Укожного з нас склався свій образ, свій уявний «портрет» дельфіна. А що ми знаємо про справжніх дельфінів?
Науці відомо понад 50 їх видів. Найбільш розповсюджені з них – афаліна та білочка. Живуть дельфіни зграями і не лише у помірних та теплих водах океанів, морів, а навіть у річках та озерах.
Дельфіни не риби–це ссавці. Вони теплокровні, мають легені,дихають повітрям і вигодовують своїх дитинчат молоком.Дельфіни мають дивну фізіологічну схожість із людьми. У них таке ж чотирикамерне серце, дуже близький склад крові і температура тіла, розмір мозку дельфінів цілком можна порівняти з розміром мозку людини.
Спілкуються вони за допомогою ультразвуків, які людське вухо не вловлює. У кожної зграї дельфінів своя мова, хоча звуки й подібні: тріщання, цокання, щебетання, рипіння, нявчання.
Отже, читайте і дізнавайтеся, як вони спілкуються між собою, як товаришують, що вміють робити.
Медуза ціанея // Професор Крейд. – 2014. – № 7-8. – С. 20.
Медузи– одні з найдавніших та найбільших мешканців нашої планети. У 1865 роціна березі затоки Масачусетс (північно-атлантичне узбережжя США) знайшли величезну медузу ціанею, діаметр куполу якої становив понад 2 м, а довжина щупалець – 37 м. Тобто, якщо розтягнути її щупальця у різні боки, довжина такої медузи буде 75 м!
Вони мешкають ухолодних іпомірно-холодних водах. Зустрічаютьсябіля берегів Австралії, але найбільше розповсюдженіу північних морях Атлантики й Тихого океану, а також у відкритих водах Арктики. Саме у північних широтах ціанеїдосягаютьнебувалих розмірів. А ось теплá медуза не полюбляє. Якщо вона потрапляє у м'які кліматичні зони, то її розміри не сягають більше 50-150 см.
Ціанеї дуже рідко наближаються до берегів. У відкритому морі воничасто стаютьдомівкою для величезної кількості дрібних безхребетних рибок.
Прочитавши статтю, ви довідаєтесь, якого кольору бувають ці медузи, як полюють, чи шкідлива у них отрута.
Джура Н. И снова о транс-жирах / Н. И. Джура // Колосок. – 2014. – № 7. – С. 26-33.
Жири –це важливий і необхідний компонент раціону харчування людини, вони дуже поживні і корисні. Жири покращують смакові якості їжі, сприяють засвоєнню ряду продуктів харчування, є джерелом поліненасичених жирних кислот, фосфоліпідів, жиророзчинних вітамінів. Вони сприяють всмоктуванню і транспортуванню організмом вітамінів D, E і К.Звичайно, якщо споживати «правильні» жири у відповідній кількості. «Правильні» жири – це природні сполуки, що містяться у тканинах тварин і рослин, унасінні і плодах. У природі існує близько 1300 їх видів.
Щоб збільшити термін зберігання харчових продуктів і здешевити їх, в промисловості застосовують процес гідрогенізації –перетворення рідких рослинних олій у тверді жири, тобто транс-жири. Чому вони шкідливі, як їх уникнути та вивести із організму, ви довідаєтесь із статті.
Крыжановская Е. Фейхоа – дар феи / Е. Крыжановская // Колосок. – 2014. – № 6. – С. 26-29.
Набатьківщині фейхоа, в Південній Америці, їх називають «кечуа» і вважають прибульцями з неба, дарами зоряної богині Оріани. Індіанці здавна ласували «зоряними ягодами» і вважали, що саме вони додають людям сили, щоб будувати величні храми і перемагати ворогів.
Індіанціревно берегли таємницю «кечуа», тому світ познайомився із ними лише наприкінці ХІХ століття. Тоді ж фейхоа і назвали на честь першовідкривача Жоао да Сільва Фейжо, який знайшов раніше невідому рослину на півдні Бразилії.
В Європі її спочатку вирощували як декоративну, заради великих ароматних квітів –білих, із рожевою серцевиною. Але з часом зрозуміли, що головна цінність фейхоа – ягоди. Плоди їх кислі, але приємні на смак, із високим вмістом йоду та інших корисних мікроелементів івітамінів.
Прочитавши статтю, ви дізнаєтесь більше про цю дивовижну та корисну рослину, а також довідаєтесь, як можна її вирощувати в домашніх умовах.