Микита Шумило… Прозаїк, кіносценарист, критик, літературознавець, журналіст і перекладач.
Він народився 10 червня 1903 року в с. Михайлівка Кам’янського району. Як і більшість літераторів, котрі вийшли із села, належав до літературної організації "Плуг". У 20-хроках учителював – переважно в сільських школах Черкащини. Під час Великої Вітчизняної війни був фронтовим журналістом. Багато пережив і побачив.
Під час навчання в інституті кінематографії написав сценарій, за яким було знято фільм "Прокурор республіки". Повість під такою назвою побачила світ аж через два десятиліття – 1958 року. Як прозаїка його знають ще як автора повісті "Я – твій брат" (1961), але більше – як публіциста, дослідника та популяризатора класиків нашої літератури – Т. Шевченка, В. Стефаника, С. Васильченка, А. Тесленка, Ю. Яновського, Г. Косинки, О. Гончара. Через їхню творчість він прагнув прищепити широкому читачеві любов до української культури і мови.
З 60-х років і до останніх своїх днів він активно займався перекладацькою справою, виявляючи багатства і невичерпні можливості рідного слова. Дбаючи про літературну зміну, багато працював з молодими перекладачами, по-батьківськи підтримував їх.
Помер Микита Шумило 5 березня 1982 року. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.
Для вас він написав дві збірки оповідань – «Де ти, моя чаєчко?» та «Пам’ятливий горобчик».
В оповіданнях Микити Шумила разом з дітками, мамами, татками, бабусями та дідусями діють зайчики, горобчики, дятлики, соловейки, папужки. Казковими цих героїв не назвеш, вони цілком реальні, але взаємини між ними незвичайно зворушливі.
«Де ти, моя чаєчко?» – це розповідь одного моряка про те, як він воював на Чорному морі в роки Великої Вітчизняної війни. Моряк разом з товаришем на катері переправляв поранених бійців з Криму до Закавказзя, а звідти віз снаряди та патрони для наших бійців. Тяжка це була робота.