Зустріч із поетесою, прозаїком, літературознавцем і громадською діячкою Валентиною Коваленко та авторська презентація її нової прозової збірки «Втеча» відбулася в Черкаській обласній бібліотеці за участі учнів 7 – 9 класів Червонослобідських сільських ЗОШ № 1 і № 2. Гостя представила свої твори, що увійшли до нового видання, поділилася з присутніми своїми планами, мріями, спогадами й відповіла на численні питання із залу.
Теми дитинства, родинних цінностей, знання історії своєї сім’ї, поваги до малої Батьківщини стали лейтмотивом усього заходу. «Що краще ми знаємо своє коріння, то міцніше воно тримає нас біля землі», – зазначила Валентина Михайлівна. Своє коріння письменниця дослідила за метричними книгами аж до восьмого коліна – у тому числі, збираючи матеріал до повісті «Копанка в бережині, або Такий мій рай», що увійшла до збірки. Екскурс в минуле роду, що розпочався 20 років тому, став й екскурсом в історію України, адже чимало потрясінь, які чекали на пращурів письменниці, спільні для всієї нації. Прикладом є розкуркулення, руйнування церков, насильницька русифікація.
Утім, дар до гри словами Валентина Коваленко успадкувала від не таких уже далеких родичів. Наприклад, дід залюбки вигадував віршики й гумористичні пісні, аби підколоти, привітати чи просто потішити сусідів і друзів. Не дивно, що свій літературний талант наша гостя почала виховувати ще з юних років, перебуваючи під впливом творчої рідні та й односельців, які – традиційно для простих українців – уміли сформулювати думку ємко й дотепно. Надихала також підтримка вчительки української мови й книжки майстрів пера – Тараса Шевченка, Тодося Осьмачки та ін. Щоправда, перша поезія, народжена на пічці в ранньому дитинстві, була більше смішна, ніж витончена – занадто вже пишний вигляд мали десь почуті й вичитані красиві слова. Зате це був маленький крок до омріяної кар’єри Андерсена (дитяча уява поєднала всю письменницьку професію з конкретним казкарем). Пізніше Валентина Михайлівна навіть присвятила цьому наївному досвіду верлібр. А мрії про майбутній фах видозмінювалися ще не раз: після Андерсена юну мрійницю послідовно приваблювали педагогіка, археологія й навіть геолого-розвідувальний інститут.
Оповідання «Втеча», що й дало назву збірці, також автобіографічне. Воно вже стосується молодих років авторки та її переживань, пов’язаних із технікумом. Складні й незрозумілі предмети чужою мовою, що різко контрастували з уподобаннями й вміннями юної студентки; перша захоплива мандрівка на Миколаївщину без батьків; несподівана зрада й справжня особиста травма, спричинена підлими й жорстокими людьми. Такий сюжет сам по собі вартує не одного твору.
Прикметно, що відомий багатьом школярам «Вовчик» також має в основі реального прототипа – знайомого авторці університетського викладача, який мав непросте дитинство в інтернаті. На питання читачів із залу Валентина Михайлівна зізналася, що подумує продовжити цю історію, тільки вже висвітлюючи доросле життя персонажа. Утім, у нову збірку поки що ввійшов тільки перший «Вовчик».
Творчого запалу, на щастя, майстрині пера не бракує. Вона активно експериментує з мовою, добираючи лексику своїх книг не лише з класичного словника Грінченка, а й з народної говірки, з різних визнаних літераторів минулих епох. Ще й цілком природно вдається до авторських неологізмів – так мова живиться мовою. Задовольняючи цікавість учасників заходу, Валентина Михайлівна поділилася темами, що захоплюють її зараз – психоаналіз, пророчий потенціал сновидінь, явище колективного несвідомого, символіка.
До слова, саме завдяки питанням присутніх на зустрічі дітей і підлітків спілкування вийшло настільки плідним і теплим. Читачі задавали вдумливі й глибокі теми для обговорення, виявляючи знання творчості Валентини Коваленко й цікавлячись письменницькою «кухнею». Наша гостя заохотила читачів до творчості, пояснила, що радо підтримує, редагує й коментує проби пера й наукову діяльність юних талантів. Після заходу діти мали можливість особисто поговорити з Валентиною Михайлівною й, звісно ж, взяти в неї автограф.
