Прем’єра бібліопустощів «Як на Велесову ніч» – етноквесту на основі язичницької міфології – презентована у відділі обслуговування учнів 5 – 9 класів Черкаської обласної бібліотеки для дітей як весела альтернатива американському Гелловіну. Учні 8-Ф класу ЗОШ № 7 першими спробували домовитися із чарівними духами природи, виконати їхні головоломні завдання й розпалити ритуальне вогнище Бажань біля капища Велеса.
Слов’янська міфологія – майже невичерпне джерело ідей для цікавих бібліотечних заходів. Підтвердженням цьому є хоча б пропаговане сьогодні в ЗМІ свято Велесової ночі, яке буцімто відповідає західному Дню всіх святих й, водночас, має свої цікаві традиції. Сам Велес вважався божеством-антиподом Перуна, тобто відповідав за потойбічний світ й існування після смерті. Він мав чимало й інших «обов’язків», вважаючись покровителем хліборобів і нив, мистецтв (насамперед поезії та обрядових пісень), матеріального достатку й торгівлі. За деякими переказами, саме він навчив людей обробляти землю й доглядати худобу. У дохристиянські часи у Велесову ніч з 31 жовтня на 1 листопада годилося ставити на підвіконня свічку, аби духи померлих родичів могли знайти дорогу додому й завітати на гостину. А ще радили загадувати перед сном бажання, що після цього неодмінно мали збутися.
У бібліопустощах автори намагалися врахувати всі ці вірування, водночас, доповнивши сценарій іншими яскравими міфологічними образами з української демонології. Дві команди гравців мали пройти шлях від містичного порталу до Велесового капища й при цьому зустрітися із не завжди дружніми духами природи (по 6 на кожну команду). Русалка, мавка, потерчата, хуха, вихровик, повітруля, чугайстер та інші істоти, що, на думку наших пращурів, населяли ліси, водойми, степи й гори, мали для читачів свої завдання. Учасники заходу розгадували ребуси, складали пазли, бавилися в гру запитань і відповідей «Хто я?», змінювали на собі взуття, водили хороводи, розмальовували повітряні кульки, готували відьомське зілля тощо. У пункті призначення команди об’єднували зусилля й запалювали ритуальне вогнище Бажань силою спільно промовленого заклинання. А винагородою для гравців були спілі яблучка, ласуючи якими, озвучувати Всесвіту свої мрії значно приємніше.
