Мабуть, жодна прикраса не зрівняється зі справжнім українським вінком. Що не кажіть, а заквітчана й гарно вбрана українська дівчина – еталон жіночності. Та не всі зараз пам’ятають, що за кожним елементом цієї деталі вбрання лежить ціла історія та справжній сакральний зміст. Навіть стрічки до вінка чіпляли у суворо визначеному порядку, слідуючи спеціальному кольоровому задуму. Ці таємниці розкрили учням 3-А й 1-Г класів СПШ І – ІІІ ступенів № 17 працівники відділу обслуговування дітей дошкільного віку та учнів 1 – 4 класів за допомогою народознавчих оповідок «Ой віночок зелененький з дрібного барвінка» в межах лекторію з популяризації духовної спадщини «Джерельце».
Хлопцям пропонували запам’ятати, що їхня основна квітка – це барвінок, у давнину його навіть клали до купелі новонародженим чоловічої статі. У дівчаток квітковий вибір значно ширший. Із жіночністю насамперед асоціювався любисток, ним ще мили голову для чудового аромату. Дівочу красу символізував чорнобривець, материнство – вишневий цвіт. Вистачало у віночку й універсальних квітів, що позначали якості, важливі для обох статей. Так, ромашку вплітали для міцного здоров’я, незабудку – для хорошої пам’яті, волошку пов’язували з вірністю, калиновий цвіт – з Україною. Червоний мак дівчата могли додати до вінка, тільки якщо хтось із їхніх близьких загинув за Батьківщину. До традиційної прикраси могли потрапити й шишечки хмелю, і качине пір’я, й оздоби з вощеного паперу.
Дещо інші компоненти мав купальський вінок, який могли собі дозволити лише дівчата на виданні, що збиралися ворожити. До нього додавали полин, часник, м’яту, руту. Ще інакше плівся весільний вінок. Загалом, вінки дівчата починали носити з трьох рочків, щороку додаючи в них по квітці.
Ще малечі розповіли, як відрізнялися вінки за регіонами України, хто виготовляв ці прикраси професійно й де їх можна було придбати, наскільки глибокий сенс закладали в кольори стрічок (скажімо, коричневі символізували землю, жовті – сонце, оранжеві – хліб, білі із золотом по краях – пам’ять за загиблими тощо). Інакше кажучи, тема не просто захоплива, а дуже широка, розповідати про неї можна годинами. Читачі залишали Кімнату казок натхненними й збагаченими новими знаннями.
