Незалежно від віку, статі й національності кожна людина прагне вірити в диво, особливо в тих ситуаціях, коли від нас нічого не залежить. Але на жаль, інколи віри в диво недостатньо, аби вберегти від найстрашнішого… Прикладом є трагічна історія Сасакі Садако – 12-річної японської дівчинки, що померла від наслідків вибуху атомної бомби над Хіросімою. Нагадати про Садако й про всіх дітей, які постраждали від атомних катастроф, покликаний українсько-японський проект «Мир на крилах», започаткований Національною бібліотекою України для дітей спільно з Українсько-Японським центром НТУУ «КПІ», Національним музеєм «Чорнобиль» та іншими установами й організаціями. Минулого тижня наша бібліотека долучилася до цього проекту разом із найменшими читачами.
У центрі проекту – розповідь-спогад про просту японську дівчинку, в якої через десять років після закінчення Другої світової війни виявили лейкемію. Хворобу спричинила атомна бомба, скинута на японські міста в 1945 році. Страждаючи від болю, спостерігаючи, як її тіло здається під натиском інших хвороб, спровокованих радіацією, дівчинка намагалася вірити, що подолає смерть, якщо виготовить 1000 паперових журавликів. За легендою, саме така їх кількість дозволяє авторові загадати найзаповітніше бажання, що неодмінно збудеться. Паперу дитині часто бракувало, тож вона застосовувала для оригамі обгортки від цукерок, конверти від рентгенівських знімків, а потім й аркуші паперу, зібрані для неї співгромадянами. Та дива не сталося, символічні пташки не спрацювали…
Після смерті Садако минуло понад півстоліття. Але й сьогодні паперові журавлики лишаються уособленням надії, вісником миру й добра. Саме в такому контексті вони використовуються в «Мирі на крилах». За правилами проекту, українські діти в містах, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають створити паперових журавликів з мініатюрних зображень прапорів Японії й України. А на крильцях птахів діти пишуть побажання японським одноліткам. У нашій бібліотеці за це завдання взялися учні 2-А та 4-Б класів СПШ № 3, 4-Б класу СПШ № 17, 4-Б класу Першої міської гімназії. А організувати цю роботу їм допомогли відділ масової роботи та естетичного виховання й відділ обслуговування дітей дошкільного віку та учнів 1 – 4 класів. У своїх посланнях одноліткам із незнайомої країни діти були одностайними: насамперед вони бажали їм миру й злагоди, ніколи не знати війни й катастроф. А ще – віри, дружби, працелюбності, здоров’я. Усього того, що малеча могла б побажати й собі…
Готові журавлики вже були надіслані до Національної бібліотеки України для дітей, звідти вони незабаром помандрують до далеких східних берегів.
