«Рум’янець», «хмурень», «зазимник», «корінник осені» – як тільки не називали цей місяць у народі! Нам він відомий під ім’ям «жовтень». Його люблять за яскраві барви, ще тепле сонечко й багатющі традиції старовинного українського свята, що знайшло собі місце в самому серці найсумнішої пори року, – свята Покрови. Власне, про походження, звичаї та значення цього свята для українців і йшлося на численних просвітницьких заходах, які пройшли в нашій бібліотеці до 14 жовтня.
Особливий настрій і тональність святкуванню задала година українознавства «Осінні ключі Покрови», яку для учнів 8-В класу СПШ № 17 провів відділ масової роботи та естетичного виховання. Читачам, що слухали інформативну розповідь бібліотекаря, лишалося тільки дивуватися мудрості й одвічній гармонії, закладеним у традиційних для жовтня народних розвагах, примовках, прикметах та побутових подіях. З одного боку, свято Покрови глибоко релігійне. Тож діти дізналися чимало легенд про дива, які Пресвята Богородиця творила заради порятунку Константинополя, Почаївської Лаври; плач ікон Діви Марії, який віщував козакам поразку в битві; молитви до Божої Матері; зворушливе й трепетне ставлення до її образів в українських лицарів.
З іншого боку, до свята Покрови примішувалося чимало по-своєму аргументованих забобонів, кумедних приказок та несподіваних ритуалів. Наприклад, весільна дівоча ворожба, звичай «барвінкування», урочистий початок сезону вечорниць. До 14 жовтня намагалися завершити будівництво й утеплення хати, приурочували священні для сільської громади храмові свята. А в сам центральний день осені вшановували жіноче рукоділля (особливо вишивку, покровителькою якої також вважалася Богородиця) й прагнули визначити, що за погода чекає на людей узимку.
Зважаючи на глибоку повагу козаків до Пречистої Діви, цілком природно, що зі святом Покрови збігається ще й День українського козацтва. Це найліпший час, аби розказати допитливим дітлахам про устрій життя на Січі, героїв та міфи, пов’язані з непростою для України епохою. Нагодою скористався відділ обслуговування учнів 5 – 9 класів, де для учнів 6-Г класу СПШ № 17, 7-А та 9-А класів ЗОШ № 19, 8-Б класу ЗОШ № 12 провели історичну відеогодину «Шляхами козацької слави». А також відділ обслуговування дітей дошкільного віку та учнів 1 – 4 класів із годиною українознавства «Засвіт встали козаченьки» для учнів 2-Є класу СПШ № 17. Із захватом і цікавістю учасники заходів слухали про виникнення козацтва, одяг й особливу моду козаків, їхню військову ієрархію, зброю, човни, техніку ведення бою, характерництво, розподіл обов’язків на Січі й звичку давати промовисті прізвиська, що з роками перетворювалися на прізвища. Вразили дітей перекази про сповнену таємниць і подій долю Байди Вишневецького, жорстоку вдачу черкаського старости Остафія Дашковича, карколомні пригоди Івана Сірка та інших відомих особистостей.
Просвітницькі заходи цього тижня не обмежилися оглядом окремих етнографічних та історичних епізодів, а перейшли до розмови про державу загалом. Йдеться про відеомандрівку «Україну свою пізнаю», яку для учнів 5 – Б класу СПШ № 3 організували у відділі обслуговування учнів 5 – 9 класів. В інтерактивній формі, активно висловлюючи власні думки (й підкріплюючи їх енергійними жестами), демонструючи ерудицію й просто уважно слухаючи бібліотекаря, діти пригадали, за що вони люблять Батьківщину й чому пишаються нею. Наприклад, за красу й несхожість її міст – Києва, Львова, Полтави, Хотина, Кам’янця-Подільського, Чигирина – з їхніми цінними пам’ятками культури, архітектурними спорудами й колективною пам’яттю мешканців про героїчне минуле. За соковитість і колорит народного мовлення, увічнені в прислів’ях і приказках на всі випадки життя. За добрий смак страв і вибагливість національної кухні (деякі рецепти читачі спробували практично втілити за допомогою карток із зображенням їстівних інгредієнтів). Зрештою, досліджувати країну, в якій живеш, можна безкінечно, і це ніколи не набридне.