Зустріч із прозаїком, поетом, гумористом, членом Національної спілки письменників України Іваном Дубініним та презентація його нової книги прози для дітей «Зозулька» пройшли нещодавно в бібліотеці в межах циклу зустрічей «Майстри пера – найменшим». Поспілкуватися з відомим сучасним автором цього разу пощастило учням 2-Б та 2-Д класів СПШ І – ІІІ ступенів № 17. А направляти бесіду та зробити обговорення творів більш жвавим письменникові допомагали працівники відділу обслуговування дітей дошкільного віку та учнів 1 – 4 класів.
Окрім досить незвичайного літературного хобі, Іван Іванович має «в руках» ще й цілком земну професію – лікаря, яку він успішно практикує й досі. Для присутніх же на зустрічі дітлахів він узагалі справжній Айболить. Не даремно ж Іван Дубінін працював 5 років на африканському континенті – у Лівії. За час свого захоплення письменництвом автор встигнув опублікувати цілу низку різноманітних дитячих і дорослих книг, сповнених іронії та гумору, а часом і цілком серйозних. Так, у його доробку: збірки поезій «Пламя свечи» (1995), «Я колись народився дощем» (2007), «День народження зуба» (2008); літературних пародій «Туди чи не туди?» (1999); книга гумору і сатири «Бюстгальтер на зарплату» (2002); поетична книга-розмальовка для дітей «Небо в калюжі» (2012); прозовий роман-пародія «Цезарь в тесте» (2010); іронічний детектив «Контрольний укол» (2013).
Любов до гумору в письменника-лікаря від батька – простого робітника з Донбасу. Дубінін і сам з тих країв, з Луганщини, – власне, у Черкасах він живе і працює тільки з 1997 року. А справжнє захоплення літературною творчістю йому прищепила шкільна учителька російської мови ще в дитинстві – вона організувала для своїх учнів літературний гурток. Та облишмо біографію, її елементи письменник пригадував мимохідь, основною темою зустрічі лишаючи все ж таки творчість.
Автор зачитав малечі найкумедніші свої віршики: про перший зубик однорічного Вовки (саме цей твір дав назву цілій двомовній збірці віршів для дітей «День народження зуба»); про кохання в дитячому садочку; про те, чому верблюд носить на спині горби і чому горобці стрибають; а ще про папугу-пародиста, що став для родини водночас і покаранням, і розвагою. Звісно, не оминув Іван Іванович і своєї улюбленої теми літературної пародії. Пояснюючи дітлахам сутність цього веселого жанру, автор зачитав свою пародію «Туди чи не туди» на дещо плутаний вірш Миколи Вінграновського «Я сів не в той літак». Насамкінець на захоплених читачів чекала справжня «доросла» автограф-сесія і неформальне спілкування з письменником.
