Нерідко важко пояснити, чому нам подобається та чи інша книга. Одні письменники «беруть» карколомними пригодами й заплутаним сюжетом, інші роблять ставку на легкість літературного стилю й упізнаваність головних героїв. А дехто сповнює сторінки свого твору неповторним настроєм – радості, натхнення і ще того непередаваного відчуття захопленості й подиву, що властиве нам лише в дитинстві. Черкаський письменник Микола Доскоч, який 24 квітня зустрівся у відділі масової роботи та естетичного виховання з учнями 4-Б класу Першої міської гімназії, належить саме до таких.
Прекрасний настрій щирості й тепла супроводжував захід від початку до кінця: Микола Архипович багато розповідав – про своє воєнне дитинство й перші, ще дитячі, вірші, присвячені назавжди втраченій епосі; про доцю Анечку, яка стала прототипом його казкової Ажки, і першу поїздку в далекі заокеанські краї; про сум берізок за минувшиною й вусаня Джуса, що знайшов собі місце у творчості письменника тільки завдяки цим самим вусам.
Мабуть, Джус заслуговує на особливу ремарку: він, як і доброзичлива Лоскотуха, є героєм віршованої історії Миколи Доскоча. «Казка про Лоскотуху і Джуса» виконана ніби короткими, як у художників-імпресіоністів, мазками. У цій сповненій літа й веселощів оповідці невидимі, але дуже діяльні чарівні створіння виступають справжніми оберегами дитинства й учителями хороших вчинків. Не дивно, що під час зустрічі зі школярами Микола Архипович приділив цій книзі та її героям особливу увагу.
А ще він порадив дітлахам «творити Шевченка в собі», тобто стати гідними такої ж всенародної пошани та любові на століття. І для цього не обов’язково писати вірші, стати корисним і видатним можна у будь-якій сфері, хоч би й у вирощуванні пшениці. Головне – щиро прагнути нести добро у світ.
