Речные кони // Тошка и компания. – 2012. – № 6. – С. 4-6.
Стародавні греки, побачивши в гирлі Нілу товстих, неповоротких тварин, назвали їх гіпопотамами або бегемотами, що означає «коні в річці» або «річкові коні». Бегемот хіба що пирхає як кінь, а так – зовсім на нього не схожий. Скоріше його можна порівняти з жабою або крокодилом – шкіра блискуча, майже гола, й швидко висихає, а очі і ніздрі посаджені високо на голові. Це дуже зручно: можна висунути з води тільки «острівці» з очима й ніздрями, як перископи у підводного човна.
Бегемоти в жаркі дні зовсім не виходять з води. Наближатися до такого стада небезпечно – бегемоти можуть напасти не тільки на людей, але й на човни – їх потужні щелепи можуть роздробити їх як шкарлупки. Паща у бегемота величезна, ікла досягають 70 см у довжину. Важить дорослий бегемот більше 2 тонн. Бегемотики народжуються вагою 35-40 кг. Часто можна побачити, як мати-бегемотиха пливе, а маленький бегемот стоїть на ній, як капітан на капітанському містку.
Гіпопотами, як і багато інших тварин, стали жертвами людської жадібності й жорстокості. Зараз бегемотів можна побачити тільки в глухих районах Африки, куди важко добратися, та в зоопарках.