Горішна Н. В. Під сонцем серця : лірика / Н. В. Горішна ; ілюстр. Н. Горішної. – Черкаси : Вертикаль, 2011. – 191 с. : ілюстр.
ПІД СОНЦЕМ СЕРЦЯ (С. 4)
Текст читає автор
Коли Харон візьме за віхті кіс
Й запхне в свій човен – за віки обдертий, –
Уперши погляд в безпросвітний Стікс,
Зависнувши поміж життям і смертю,
Скажу я: “Перевізнику, зажди,
Зійди на берег, розігнувши спину,
Чи бачив ти, які у нас сади,
Чи рвав штани у заростях малини?
Чи брався підспівати солов’ю,
Коли любов цвіла під сонцем серця?..”
Такі принади не знайдеш в раю,
Земна душа безсмертям не спасеться.
Від долі жоден з нас іще не втік,
Але спочинь, Хароне-людолове…
Життя людини називають “вік”,
А того віку – тільки мить любові.