Такими словами розпочалася зустріч у Катеринопільській районній бібліотеці для дітей із мужніми українськими воїнами, які відстоюють інтереси нашої Вітчизни в східних регіонах України. На зустріч із дітьми, учнями 5 класу Катеринопільської ЗОШ І – ІІІ ступенів № 1, завітали наші земляки – катеринопільчанин Борис Жоломко та житель села Суха Калигірка Ігор Ус.
Такими словами розпочалася зустріч у Катеринопільській районній бібліотеці для дітей із мужніми українськими воїнами, які відстоюють інтереси нашої Вітчизни в східних регіонах України. На зустріч із дітьми, учнями 5 класу Катеринопільської ЗОШ І – ІІІ ступенів № 1, завітали наші земляки – катеринопільчанин Борис Жоломко та житель села Суха Калигірка Ігор Ус.
Хлопці служать в одній бригаді, але не бачилися майже півроку, з часу перебування в навчальному центрі. Хвилююча зустріч, скупі чоловічі сльози й міцні обійми побратимів... Воїнам тяжко давалася розмова, адже війна пройшлася по кожному з них своїм страшним лезом: Ігор після тяжкого поранення лікується в госпіталі, а Борис прибув у короткострокову відпустку після тяжких боїв під Дебальцевим. Але поступово дитячі запитання розговорили таких скупих на слова воїнів. Дітей цікавило, з якої зброї уміють стріляти солдати; чи правда, що наші воїни вкрали ворожого танка; від кого вони отримують допомогу; як до них ставиться місцеве населення; чи воюють там дівчата. Чоловіки розповіли, як їх підтримують на війні дитячі малюнки, що їх кожен із воїнів носить цілі стоси, аби у вільні хвилини читати й перечитувати. Ті листи ніби додають віри, сили й бажання перемогти.
Хвилиною мовчання пом’янули присутні наших героїв-земляків, які загинули в зоні АТО, Сергія Бохонька, Руслана Бобурова та Віталія Чумака. З Віталієм чоловіків призивали в один день, вони навчалися разом у навчальному центрі, воювали в одній бригаді. Віталія пам’ятають відчайдушним, сміливим юнаком, який не ховався за спини інших, а був завжди попереду. Тому його смерть переживали особливо болісно.
Після закінчення заходу і дітям, і працівникам бібліотеки не хотілося відпускати воїнів. Багато запитань… І лиш одне залишилося без відповіді: коли ж закінчиться ця, нікому не потрібна, кривава війна?..