Красицький Д. Ф. Дитинство Тараса : коротенькі оповідання про дитинство Тараса / Д. Ф. Красицький. – К. : Державне видавництво дитячої літератури УРСР, 1959. – 206 с.
У КИЄВІ (С. 192-193) Слухати
Текст читає Ольга Троценко
Ночували в Білій Церкві в маєтку «Олександрія», що належав графині Браніцькій, сестрі Павла Васильовича Енгельгардта. У всьому маєтку не вгавала метушня – тут готувались зустрічати царя й царицю. Господаря Тарасового обслуговували козачки графині, а Тарас весь вечір сидів, нудьгуючи, в палаці.
Поснідавши, пани виїхали до Києва.
Фаетон, запряжений четвернею, мчав легко проти вітру, лишаючи позад себе довгий хвіст пилюки. Кучер на козлах випинався свічкою, натягував віжки, пильним зором пронизуючи далечінь. Тарас поруч нього напружував очі, щоб скоріше побачити Київ.
* * *
Чим ближче під’їжджали до Києва, тим більше бігло назустріч сіл, хуторів, великих селищ.
– Он і Лаврська дзвіниця заблищала золотим куполом, – сказав кучер.
Тарас прижмурив, прикриваючи рукою, очі і побачив, як в далині в небі засяяло золото.
* * *
Проїхали Васильківську заставу. Місто підступало все ближче й ближче. Дедалі ясніше витикалися з зелені великі будинки, високі, із золотими верхівками церкви.
* * *
Тарас ледве встигав оглядати місто, і йому хотілося, щоб коні не так прудко бігли.
Зупинились у панському будинку, де на воротях було написано: «Енгельгардтів дім». Тут жили родичі Павла Васильовича. З двору виднілись верхи, теж золоті, Софіївського монастиря.
«Тай багато ж золота у цих містах», думав Тарас, допомагаючи кучеру біля фаетона.
Пан і пані, гостинно зустрінуті, пішли і дім. Кучер і Тарас пообідали на кухні, і тільки Тарас вийшов на подвір’я, як вгледів свого господаря. Павло Васильович звисока зміряв його своїм офіцерським поглядом і сказав: «Даю тобі, Тарасе, на три дні волю»…
Пан пішов, козачок стояв і від щастя не знав, що робити.